1. Ганс-Крістіан Андерсен (1805 — 1875)

Портрет Г.-К. Андерсена (1836 p.). Художник К.-А. Йєнсен.

Станковий, парадний, індивідуальний, поясний портрет.

У цей час «гордому прекрасному лебедю» виповнився 31 рік. Зовнішність Андерсена, за описами сучасників, була дуже своєрідною.

Його біограф В. Блок писав: «Він був високий, худорлявий і досить оригінальний у постаті й рухах. Руки та ноги його були диспропорційно довгими і тонкими, кисті рук широкими і пласкими, а ступні ніг такого великого розміру, що йому не треба було боятися, що хтось підмінить його калоші. Ніс його був так званої римської форми, але теж диспропорційно великий, і якось особливо видавався вперед..., світлі й дуже маленькі карі очі його, сховані у своїх западинах, за великими віями не залишали по собі враження... Але дуже красивими були його високий, відкритий лоб і надзвичайно тонко окреслені губи...»

Обличчя Г.-К. Андерсена вражало своєю натхненністю. «У вас зовнішність справжнього поета», — говорили йому.

Французький критик Марм'є 1838 р. зустрічався з Г.-К. Андерсеном у Копенгагені. Пізніше він так описав зовнішність данського письменника: «...молодий чоловік, високого зросту; його трохи незграбний вигляд, зніяковіла поведінка не сподобалися б шляхетній пані, але ласкавий погляд, відкрите добродушне обличчя відразу притягували мене до нього...»

2. Адам Міцкевич (1798-1855)

Люблю я весь народ! В обійми я приймаю

Всіх днів минулих, всі прийдешні покоління,

Усіх до лона пригортаю,

Як батько, приятель, як муж і як коханий;

Народу радість хочу дати,

Ним всесвіт хочу здивувати, —

Йому до щастя тут шукаю шлях незнаний.

Перекл. Б. Тена

Портрет роботи художника Шмеллера. У 1829 р. А. Міцкевич зі своїм другом А. Одинцом був присутній на святкуванні 80-річчя від дня народження Й.-В. Ґете у Веймарі.

Всесвітньо відомого німецького митця зацікавив 31-річний польський поет, і він замовив художнику Шмеллеру його портрет для своєї колекції.

У тому ж році Шмеллер пише в романтичному стилі станковий, парадний, погрудний, упівоберта, індивідуальний портрет Адама Міцкевича.

Він був визнаний одним із найкращих портретів митця. Зараз його часто використовують в оформленні енциклопедій, поетичних збірок та інших видань.

Відомі й інші портрети поета, наприклад: портрет А. Міцкевича роботи Є. Бранда; літографія 1828 p.; портрет роботи Е. Делакруа (1840 — 1841), а також роботи художників Л. Горовіца, В. Ваньковича, В. Домогацького (гравюра), А. Орловського, А. Морена (літографія), С. Шимановської-Ленартович. Віктор Гюго в листі до сина поета зазначив: «...писати про Міцкевича — означає говорити про прекрасне... про справедливість, лицарем якої він був, про обов'язок, якого був героєм, про свободу, якої був апостолом, і про визволення, якого був вістуном».

3. Едгар Аллан По (1809-1849)

Фото з архіву біографа Бетмана 1848 року.

Письменнику залишалося жити лише один рік. Життя минуло. На фото ми бачимо великі очі, кучеряве волосся, але немає безтурботної усмішки. В очах — печаль, яка віддзеркалює трагічне життя митця. Можна використати портрет Е. По роботи X. Стайнера, який вміщено на с. 541 «Иллюстрированного знциклопедического словаря» (М., 1995), або автопортрет письменника («ЖЗЛ. Аллен Герви. Эдгар По»).

Пригадуючи Е. По дитиною, його біограф зазначав: «Це був вродливий маленький хлопчик з великими темно-сірими очима на усміхненому личку, з кучерявим темно-каштановим волоссям...».

Наша сучасниця, дослідниця літератури М. Боброва, писала: «Красивий юнак, сильний і спритний, чудовий вершник, плавець, музикант, він вражав людей своїм різнобічним обдарованням...».

Літературознавець Ю. Ковальов зауважив: «Ще юнаком, шукаючи слави й визнання, він пристрасно бажав, щоб сучасники й нащадки бачили в ньому романтичного поета, в якому все сповнене романтичного настрою: не лише вірші, а й зовнішній вигляд, манери, вчинки, саме життя його...».

Французький поет ПІ. Бодлер, сучасник Е. По, зазначав: «Його герой — людина з винятковими здібностями, розладнаними нервами, запальна воля якої кидає виклик усім перепонам; людина з поглядом, гострим, як меч, зверненим на предмети, котрі ростуть від того, що вона на них дивиться. Це — сам По. Його жінки, всі осяйні й хворобливі, вмирають від дивних недуг, розмовляють голосом, подібним до музики. І це — теж він сам...

Життя По, його вдача, манери, зовнішній вигляд — усе, що становить його особистість, уявляється мені водночас похмурим і блискучим...».

Ернест Міллер Хемінгуей (1899—1961)

Американський письменник, журналіст, кореспондент

«Ты для пижонов — вроде "Отче наш",

И твой портрет на стенах — как икона...»

Л Куклш

«…Мужнє добре обличчя… сміливого розумного

простолюдина Уважний, зосереджений погляд.

Мила, зовсім дитяча усмішка,

простодушна, трохи лукава й соромлива...»

З. Маянь