9.2. Читання тексту

Другий етап вивчення художнього твору в школі — чи­тання тексту. Реалізується цей етап методом творчого чи­тання та притаманними йому прийомами.

У 5-6 класах мета творчого читання - навчити учнів правильно, вдумливо, виразно читати й розуміти прочитане. У 7-8 класах під час читання художнього твору в класі вчитель враховує попередню підготовку учнів. Якщо вони вже добре оволоділи прийомами творчого читання, вчитель удо­сконалює здобуті вміння і вводить нові прийоми: читання під музику, читання напам'ять за дійовими особами, індиві­дуальне чи самостійне читання (вдома і в класі) тощо.

Слід зазначити, що розподіл прийомів творчого читання за класами умовний. Учитель може використати будь-який з при­йомів у різних класах, якщо це буде ефективно й відповідатиме рівню підготовки дітей.

У старших класах учні переважно опрацьовують твори вдо­ма. А в класі звучать лише деякі з них (невеликі за обсягом або окремі уривки).

Якщо вчителю не вдається привернути до книжки увагу учнів скажімо, середніх класів і зробити процес читання жит­тєвою необхідністю, то на наступному щаблі освіти здійснити це завдання буде важче.

Головна мета вчителя на цьому етапі - керувати проце­сом читання (якщо воно відбувається в класі), спостеріга­ти й контролювати його (якщо учні читають вдома). Тео­рію і технологію розвитку читацької діяльності старшоклас­ників розробила О. Ісаєва [ 2].

Результати її дослідження подано у схемі (див. с. 196;. Після прочитання учнями художнього твору вчитель може розпочати роботу, спрямовану на підготовку до аналізу.

9.3. Підготовка до аналізу

Наступний стан роботи з текстом у 5—8 класах — слов­никова робота, у 9—11 — підготовка до аналізу твору.

Більшість сучасних методистів (Є. Пасічник, 3. Рез, К. Маль-цева, М. Черкезова) минають цей етап. Але аксіомою є те, що до аналізу художнього твору можна братися лише тоді, коли учні не тільки прочитали текст, а й глибоко усвідомили зміст прочитаного. З'ясувати це можна за допомогою різноманітних видів бесіди та словникової роботи.

Види літературної бесіди розрізняються залежно від того, як розподіляється робота між учителем та учнями, яка її мета

195

й завдання. Найдоцільнішими є так звана вільна бесіда та бесіда за заздалегідь підготовленими запитаннями. Ці запи­тання мають бути простими, чіткими, конкретними й передба­чати розгорнуту відповідь; викладатися в логічній послідов­ності (тобто спиратися на попередню відповідь і готувати до наступної). Важливо пам'ятати, що головне не кількість запи­тань, а їхня глибина, структурованість. Не слід перетворюва­ти домашню «заготовку» на догму; якщо того вимагатиме ситуація, учитель замінює головне запитання додатковим або відмовляється від нього взагалі.

Завершити бесіду можна складанням простого плану тексту: учні добирають заголовки до окремих логічно завершених частин художнього твору.

Словникова робота. В середніх класах вона спрямова­на на поглиблення навичок вдумливого виразного читання та розуміння прочитаного, у старших — це перший етап самостійного дослідження художнього тексту.

Готуючись до цієї роботи, вчитель попередньо визначає, які слова або словосполучення потребують пояснення, виписує їх, перевіряє за словниками їхні значення. Щоб робота велась ефективніше, слід застосовувати різноманітні прийоми слов­никової роботи. Серед них наведемо такі: □ Незрозумілі слова і словосполучення пояснюють самі учні.

Цей прийом найдоцільніше використати першим, бо він ак­тивізує клас, виявляє рівень його знань.

Трапляються випадки, коли за пояснення лише одного сло­ва вчитель виставляє «відмінно». Це доцільно тоді, коли тільки один з учнів може відповісти на запитання.

Так, у 8 класі, вивчаючи тему «Вільям Шекспір та його трагедія "Ромео і Джульєтта"», вводимо у словниковий запас учнів термін «катарсис» (від грец. — очищення у розумінні «визволення душі від скверни, тіла — від шкідливих речей»), що вживається в естетиці. За Арістотелем («Поетика», розд. VII), глядач, стежачи за подіями трагедії, відчуває душевне хвилю­вання: співчуття, страх за долю героя тощо. Ці почуття призво­дять до катарсису — внутрішнього очищення й піднесення, що виховують і змінюють людину на краще.

Якщо в класі знайдеться учень, спроможний дати таке по­яснення, то, певна річ, його відповідь оцінюється.

Схема технології розвитку читацької діяльності (див. с. 196). Ядро: / — творчого читання; 2 — евристичний; 3 — репродуктивний; 4 — дослідницький; 5 — твори світового красного письменства; 6 — відомості з теорії літератури; 7 — зразки літературної критики; 8 — відомості з історії літератури; 9 — традиційні; 10 — інноваційні; // — позаурочні; 12 — урочні

197

• Якщо учні не можуть самостійно пояснити слово, звертає­мо їхню увагу на контекст, у якому його використано. Так, читаючи монолог Фамусова з комедії О. Грибоєдова «Лихо з розуму», зупиняємося на словах тупеем і куртаг. їхні значення з'ясуємо, якщо уважно перечитаємо монолог.

• Звертаємося до прийому використання синонімічного ряду, котрий ґрунтується на уточненні лексичного значення сло­ва добором до нього синонімів.

• Можна звернутися до виносок у тексті, які також поясню­ють значення окремих слів.

Зокрема, у вже згаданому творі О. Грибоєдова у виносках знаходимо: «Тупеем не кивнут...» — ідеться про невеличкий уклін головою, який робив вельможа єкатерининської доби, коли носили перуки з високим начосом спереду — тупеем (фр. г.оире£); «На куртаге ему случилось оступиться...» — йдеться про день великого прийому в палаці, який тоді звався куртагом (фр. соиг — двір і нім. г.а§ — день).

• Стануть у пригоді й словники. Важливо, щоб учні звертали­ся до різних джерел.

• Окремі слова доцільно записати на дошці чи на папері. Залучаючи зорову пам'ять, порушуємо одноманітне спри­йняття, підвищуємо ефективність словникової роботи.

• Найважчі слова пояснюємо за допомогою наочності: малюн­ків, репродукцій, картин...

Читаючи вірш М. Лєрмонтова «Бородіно», замало сказати, що «кивер» — військовий головний убір. Щоб учні уявили його, треба показати відповідний малюнок.

□ Частину слів має пояснити сам учитель. Передусім це сто­ сується словосполучень та виразів, котрі потребують поши­ реного коментування.

Так, примітки лише до «Паломництва Чайльд-Гарольда» Дж. Байрона займають 15 сторінок! А без них неможливо зрозуміти змісту поеми, починаючи з її назви.

□ Закінчивши заплановану словникову роботу, потрібно з'я­ сувати, чи залишилися в прочитаному тексті незрозумілі учням слова. Якщо так, то пояснити їх.

Важливо відразу визначити слова, які слід записати до словничків, до зошита, інші ж — просто запам'ятати. Необхід­но з'ясувати: до яких етапів роботи з текстом зарахувати словникову роботу.

На етапі підготовки до сприйняття художнього твору по­яснюються ті слова, які ускладнюють загальне сприйняття змісту. На етапі читання художнього твору — слова, які легко з'ясувати за допомогою контексту. Решта незрозумілих слів пояснюється після прочитання твору.

198

Коли вчитель переконається, що учні усвідомили зміст прочитаного, він переходить до наступного етапу роботи — аналізу художнього твору.