3.Історія стародавньої Польщі

Перші поселення

Поляки становили значний відсоток на теренах сучасної України ще за часів раннього середньовіччя. Ярослав Мудрий, після походів на Польщу 1030-1031 рр., захопив полонених і розселив їх у долині річки Рось, де вони займалися сільським господарством, а пізніше асимілювалися.

У Києві існував окремий польський квартал поблизу Лядської брами, де у ХІІ ст. була заснована католицька місія.

У Галицько-Волинській державі чимало поляків служили при князівських дворах.

[ред.] Середні віки

Перша хвиля польської колонізації була пов'язана із загарбанням у XIV ст. Галицько-Волинського князівства. Полонізації цього регіону сприяло створення у 1275 р. римо-католицької єпархії з архієпископом у Галичі (з 1412 р. у Львові) та єпископствами у Перемишлі, Холмі й Володимир-Волинському (з 1428 р. у Луцьку) і щедре обдарування латинського духовенства та чернечих чиновників земельними наділами.[1]

З середини XVI ст.

посилилось переселення селян і міської бідноти із східних районів Жешувського, Келецького, Краківського і особливо Люблінського воєводств на західноукраїнські землі, що було спричинене наявністю "свобод", та ослабленням Речі Посполитой після приєднання України до Росії і поразкою у війні з Туреччиною (Бучацький мир 1672р.).

У XVII-XVIII ст. після Люблінської унії збільшилася кількість переселенців з центральних районів Польщі, Мазовії і частково Мазурського Поозер'я.[2]З часу Люблінської унії лише у Києві налічувалось 6 тис. польських жовнірів.[3]

XVIII-ХІХ ст

Наприкінці XVIII ст. в усій Правобережній Україні налічувалось близько 350 тис. поляків. У цей період вони становили більшість серед правлячої поміщицької верхівки, католицького духовенства, службовців і меншою мірою — серед "чиншевої шляхти", міщан і селян. Поляки брали участь і у військово-землеробській колонізації Півдня України, заснували ряд селищ у складі поселенців козацького полку.

Відчутного удару зазнало польське населення України після поразки повстання 1830-1831 рр. Царський уряд конфіскував маєтки польських поміщиків — учасників повстанського руху. Було вжито ряд репресивних заходів до польської освіти та культури. Таким чином у 30-40-х рр. ХІХ ст поляки на правобережжі з панівної нації перетворилися на соціально пригнічений етнос, який у подальшому помітно зменшився кількістю. Водночас чимало поляків, що втратили маєтки, поселилися у Києві, Одесі, Харкові, Миколайові та ін. за переписом 1897 року їх кількість складала 30% населення правобережної України (без західних земель).

20-21 ст.

Після Другої світової війни чисельність польського населення України скоротилася внаслідок здійснення репатріаційних договорів між ПНР і СРСР. З Рядянського Союзу було репатрійовано близько 1526 тис. поляків, у тому числі з УРСР — 810,4 тис. чоловік (91,6% всього польського населення).[4]

За даними перепису 2001 року в Україні налічується 144130 поляків (219,2 тис. у 1989р.).

3.Сучасна історія Польщі

характеризується

процесами вступу країни до ЄС. Із заявою про своє бажання почати переговори з питання про вступ до спільноти Польща виступила 19 травня 1990 року. Переговори почалися в грудні 1990 року, тривали 11 місяців і закінчилися підписанням Європейського Договору про співдружність Польщі з Європейськими співтовариствами та країнами, які є їх членами (16.12.1991 р.). Підписання Європейського Договору послужило початком політичного діалогу між Польщею та Співтовариством (а потім з Союзом Європи), а також поступової лібералізації торгівлі промисловими продуктами, закінченою встановленням зони вільної торгівлі. Це призвело до розквіту торгівлі між Польщею та Європейським співтовариством і до розширення діалогу та політичного співробітництва, що, в свою чергу, сприяло подальшому зближенню між Польщею та Співтовариством. Рада Європи сформулювала політичні та економічні критерії, від дотримання яких залежить прийом до складу членів Європейського Союзу держав цього регіону. Серед цих критеріїв знаходяться такі, як стабільний державний устрій, що гарантує демократію та законність, дотримання прав людини та основних свобод, у тому числі прав національних меншин, як працює ринкова економіка, здатність країни справлятися з конкуренцією і ринковими силами всередині ЄС, здатність держави-кандидата виконувати членські зобов’язання, а також реальна здатність ЄС прийняти до своїх лав нових членів. Черговим важливим етапом на шляху Польщі в ЄС було вираження Європейською комісією (16 липня 1997 року) згоди на початок переговорів ЄС із шістьма країнами-кандидатами – Польщею,

Чехією,

Угорщиною,

Словенією, Естонією

та Кіпром.

Рада Європи

прийняла в грудні 1997 року рішення про початок переговорів з 6 кандидатами, які почалися 31 березня 1998 року. 1999 року ЄС прийняв рішення почати переговори про прийняття з черговими чотирма кандидатами – Словаччиною, Литвою, Латвією та Мальтою. Переговори про прийняття проводилися у двох етапах: спочатку аналізувалася відповідність законодавства кандидата до законодавства ЄС, а потім починалася фаза докладних переговорів по 30-ти тематичних розділах. У цю фазу переговорів Польща увійшла 10 листопада 1998 року. Початок переговорів про прийняття було для всієї державної структури Польщі та її економіки серйозним викликом, насамперед у зв’язку з необхідністю приведення польського законодавства у відповідність з правовими актами Співтовариства. 13 грудня 2002 року на засіданні Ради Європи в Копенгагені переговори Польщі про прийняття до ЄС були закінчені (одночасно з іншими державами-кандидатами). Логічним наслідком закінчення переговорів було підписання 16 квітня 2003 року Афінської декларації. Після її ратифікації Польща і 9 інших держав 1 травня 2004 року увійшли до складу членів Європейського союзу. Warsaw, Castle square 4.1 Євро 2012

Чемпіонат Європи з футболу 2012 року (УЄФА Євро 2012) — 14-ий чемпіонат Європи, який відбудеться в Україні та Польщі з 8 червня по 1 липня 2012 року.

Гасло чемпіонату — «Творимо історію разом»

воно було презентоване разом з логотипом 14 грудня 2009 року у місті Києві.Талісмани чемпіонату були презентовані 16 листопада 2010 року у Варшаві, Польща.Це 2 хлопці(Славек і Славко)

,вдягнені у футбольну форму вудповідну кольорам прапора.

Україна станом на кінець 2011 року витратила близько 115—140 млрд. гривень[4][5] (близько € 12 млрд) на підготовку до чемпіонату Європи. Польща, за деякими оцінками, на проведення турніру витратить до 80 млдр. злотих (близько € 20 млрд)[6].

УЄФА планує отримати від турніру 1 млрд. 355 млн. євро, що лише на 4 мільйони більше, ніж від чемпіонату Європи 2008.Після жеребкування групового раунду в грудні 2011 засоби масової інформації підрахували, що під час турніру набагато більше зароблять українські міста, де у груповому раунді гратиме низка збірних, що мають заможніших уболівальників (Англія, Голландія, Німеччина), а в польських містах гратимуть збірні, чиї вболівальники є одними з найбільш ощадливих (Хорватія, Чехія, Греція[8]). Портал «Віртуальна Польща» оприлюднив прогноз: у Польщі вболівальники витратять 900 млн. злотих (200 млн. євро або 1,9 млрд. гривень), в Україні — 1,5 млрд. злотих (330 млн. євро або 3,5 млрд. гривень)[9].

Матчі будуть проходити в Києві на стадіоні НСК "Оломпійський"

В Львові на стадіоні "Арені Львова"

В Донецьку на "Донбас арені"

В Харкові на стадіоні "Металіст"

В Польщі у місті Познань на "Муніципальному стадіоні"

У місті Гданьск на «PGE Арена Гданськ»

У Вроцлаві на "Міському" стадіоні

Та у місті Варшава на"Національному" стадіоні Бажаємо успіху командам!!! Нехай перемогу отримає найсильніший!