12. Аналіз фінансового стану банку

Основним показником, що характеризує фінансову стійкість і надійність банку, є капітал. Розмір капіталу - це показник фінансового здоров'я банку.

Банківський капітал - це кошти і виражена в грошовій формі частина матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, що знаходяться в розпорядженні банку і використовується ним для здійснення операцій з розміщення коштів і надання послуг з метою одержання прибутку,

Виходячи зі специфіки банківської діяльності виконувати роль фінансового посередника, що здійснює мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних і фізичних осіб з метою одержання прибутку, банківський капітал являє собою сукупність власного, залученого і запозиченого капіталу. Залучений капітал - це кошти юридичних і фізичних осіб у вигляді банківських вкладів. Власний капітал банку - це кошти і виражена в грошовій формі частина майна, що належить банку. За балансом банку на 4 квартал 2011 року сума усього власного капіталу ПАТ»ДЕЛЬТА БАНКУ» становить 2 272 344 тис грн.(Додаток 5)

До власних ресурсів комерційних банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності, а також прибуток поточного і минулого років. Відповідно до Звіту про фінансові результати на звітну дату 2011 року ПАТ»ДЕЛЬТА БАНК» одержав 115 204 тис.грн прибутку до оподаткування.(Додаток 6)

Ліквідність банку - це його здатність своєчасно та в повному обсязі задовольняти невідкладні потреби у грошових коштах.

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

У банку потреба в ліквідних коштах може виникати як під час здійснення пасивних операцій, так і внаслідок проведення активних операцій, якщо рішення про розміщення коштів приймається раніше, ніж знайдено відповідні джерела фінансування.(Таблиця 6.)

Таблиця 6

Джерела формування і напрями використання ліквідних коштів

Операції	Попит	Пропонування
Активні операції	Надходження кредитних заявок, які банк вирішує задовольнити Вихід на ринок цінних паперів	Настання строків погашення наданих банком кредитів Продаж активів банку Доходи від надання недепозитних банківських послуг
Пасивні операції	Настання строків погашення заборгованості за позиками, одержаними банком Настання термінів платежів до бюджету Виплата дивідендів акціонерам Зняття клієнтами коштів зі своїх рахунків	Залучення депозитів від клієнтів Запозичення коштів на грошовому ринку Випуск депозитних сертифікатів Проведення операцій РЕПО

Отже, банк вважається ліквідним , якщо він має можливість постійно і безперебійно виконувати свої зобов’язання, проводити активні операції та забезпечити поповнення ліквідних коштів у будь-який момент часу через запозичення коштів на ринку за середньою ставкою або реалізацію своїх активів без суттєвої втрати їх вартості.

Відповідно до Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” акціонерні банки зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат за основним боргом за всіма видами кредитів та інших активних операцій, які належать до їхньої господарської діяльності. Законом також встановлено обмеження розміру страхового резерву, який може бути створений за рахунок збільшення валових витрат у податковому обліку банку.

Створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу , гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, встановленою Національним банком України.

Банки формують резерви на покриття можливих втрат за активами, включаючи розміщені депозити, надані кредити, придбані цінні папери, дебіторську заборгованість тощо як у національній, так і в іноземній валютах, та під позабалансові зобов'язання банку.

Порядок розрахунку резервів на відшкодування можливих збитків від втрати активів і під зобов'язання банку здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. У разі відсутності відповідних нормативних документів оцінка активів і позабалансових зобов'язань проводиться згідно з внутрішнім положенням банку.