Тема 3. Планування в системі управління

державним боргом

1. До головних завдань боргового планування відносяться:

1. визначення додаткових обсягів та джерел фінансових ресурсів для фінансування державних програм;

2. взаємоузгодженість видів, обсягів строків та джерел над­ходження фінансових ресурсів та строків й обсягів виплат з обслуговування державного боргу;

3. визначення можливостей дострокового погашення боргів чи їхнього рефінансування на сприятливих умовах;

4. немає правильної відповіді.

2. Зазначте невірну відповідь. Тактичні завдання боргового плану­вання пов’язані з:

1. розробленням графіку платежів;

2. плануванням надходження кошів для обслуговування поточ­ного державного боргу;

3. плануванням надходження коштів для підтримки платіжного балансу;

4. плануванням собівартості товарів та послу.

3. До методів боргового планування не відносяться:

1. балансовий метод;

2. метод екстраполяції;

3. метод прямих фінансових розрахунків;

4. метод експертних оцінок.

4. Борговим плануванням займаються структурні підрозділи:

1. Міністерства фінансів України;

2. Національного банку України;

3. Державного казначейства України;

4. Укрексімбанку.

5. Боргове планування ґрунтується на таких принципах:

1. принципи наукової обґрунтованості;

2. програмно-цільові принципи;

3. самоокупності;

4. самофінансування.

6. Виберіть помилкову відповідь. Боргове планування охоплює такі етапи:

1. прогнозування тенденцій світового й національного еконо­мічного розвитку та майбутніх можливостей для додаткового фінансування державних витрат;

2. вивчення стану та структури боргового портфеля;

3. оцінка експортних можливостей країни;

4. розроблення сценаріїв запозичення та версій боргу.

7. До основних стратегічних завдань боргового прогнозування не відносяться:

1. розроблення графіку платежів;

2. прогнозування стану державного боргу на 10–15 років;

3. прогнозування скорочення державного боргу за рахунок струк­турних змін на перспективу;

4. визначення перспектив щодо участі держави на світовому ринку позикових капіталів.

8. Планування державного боргу – це:

1. сукупність заходів, засобів та прийомів, за допомогою яких регулюється рух фінансових ресурсів між кредитором та позичальником;

2. планування розвитку державних з урахуванням реальних еко­номічних та соціальних можливостей і потреб;

3. планування залучення кредитних ресурсів у розпорядження суб'єктів господарювання відповідно до їхніх фінансових потреб;

4. немає правильної відповіді.

9. До загальних факторів, що не впливають на боргове планування відносяться:

1. динаміка ВВП та стан платіжного балансу;

2. боргова політика держави та її кредитний рейтинг;

3. види державних боргових інструментів, що обертаються на фінансовому ринку;

4. кредитна політика комерційного ринку України.

10. До основних цілей боргового прогнозування не відносяться:

1. складання графіка платежів;

2. кількісний та якісний аналіз тенденцій розвитку національного господарства та світового фінансового ринку;

3. імовірнісне альтернативне передбачення майбутнього фінан­сово-боргового ринку;

4. оцінка можливостей та наслідків активного втручання на передбачувані процеси та тенденції.

11. При плануванні державних запозичень дотримання критеріїв ефективності потребує врахування:

1. економічного та фінансового аспекту;

2. соціального аспекту;

3. інтереси національної безпеки та складові боргового профілю держави;

4. немає правильної відповіді.

12. До базових параметрів, що описують умови залучення коштів відносяться:

1) основна сума боргу та відсоткова ставка кредитування;

2) види кредиторів та валюта позик;

3) форма власності суб'єктів господарювання;

4) обсяг накопиченого державного боргу.