6. Відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності

6.1. Захист прав інтелектуальної власності здійснюється у межах цивільного, адміністративного, кримінального законодавства шляхом використання передбачених законом форм, засобів і способів захисту.

6.2. Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Кодексом, іншим законом чи договором  (ст. 431 Кодексу).

6.3. Способи цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності визначені у статтях 15, 16, 432 Кодексу та відповідних статтях спеціальних законів у цій сфері.

Слід враховувати, що на відміну від законодавства у сфері права промислової власності, у ст. 52 Закону про авторське право передбачено, що суб’єкт авторського права має право вимагати виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

6.4. Адміністративні процедури захисту прав інтелектуальної власності застосовуються у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 51-2 Кодексу).

Норми адміністративного права, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності, передбачені також:

законодавством про захист економічної конкуренції;

митним законодавством;

спеціальним законодавством в сфері інтелектуальної власності, що регулюють відносини, пов’язані із захистом прав в Апеляційній палаті Державної служби інтелектуальної власності України.

6.5. Кримінальна відповідальність передбачена у разі:

порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 Кримінального кодексу України);

порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію (ст. 177 Кримінального кодексу України);

незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених чи підроблених контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм, баз даних, фонограм, відеограм (ст. 216 Кримінального кодексу України);

незаконне використання торговельної марки, комерційного (фірмового) найменування, географічного зазначення (ст. 229 Кримінального кодексу України).

7. Висновки

7.1. Законодавство у сфері права інтелектуальної власності дозволяє можливість вибору кумулятивної (одночасної) охорони у рамках авторського права і права промислової власності та режиму правового захисту.

7.2. Співіснування правової охорони на об’єкти авторського права і права промислової власності передбачає, що творець може вибирати між охороною прав на об’єкти авторського права і (або) права промислової власності.

7.3. При виборі способу охорони прав на об’єкт авторського права і (або) відповідний об’єкт права промислової власності слід враховувати подальше використання об’єкту та доцільність оформлення прав на нього в рамках законодавства про промислову власність, отримання патенту (свідоцтва) з усіма правами та обов’язками, що випливають із патенту (свідоцтва), чи обмежитися правом охорони об’єкту як твору та скористатися правами, визначеними Законом про авторське право.

7.4. Особа, якій належать права на об’єкти, що одночасно можуть охоронятися як об’єкти авторського права і права промислової власності, на власний розсуд, виходячи із своїх прав та інтересів, вибирає способи їх захисту, передбачені законодавством.

____________________________