Проблеми м/с

I.У новонародженої дитини діагностовано сепсис, період розпалу

Дії м/с:

1. Обов'язково госпіталізувати дитину в окремий бокс спеціалізованного відділення.

2. Забезпичити вигодовування дитини грудьми або свіжозцідженним грудним молоком на вимогу дитини.При відсутності можливості забезпечити дитину материнським грудним молоком, годувати потрібно хворого адаптованими молочними сумішами, перевагу надавати кисло-молочним. К-ть годувань збільшити на 1-2.

3. Організувати оптимальний доглядза дитиною:

• обов'зковою є участь матері у догляді за немовлям;

• суворо дотримуватись правил асетики та антисетики при догляді за новонародженним;

• регулярно проводити провітрювання (протягом дня 3-4-разовій обмін повітря);

• забезпечити оптимальний мікроклімат палати, де знаходиться немовля: вологіст повітря 50%; температура - 22-23˚С; вологе прибирання не < 4х разів на добу (мильносодовим розчином); після прибирання – обробка палати за допомогою бактерецидної лампи.

4. Суворо дотримуватись правил особистої гігієни:

   • перед початком роботи м/с повити мити руки щіткою з милом, після чого одягнути робочу форму;

   • після кожного контакту з хворим слід мити руки з милом;

   • рушник треба міняти 6-8 разів на добу.

5. Оберігати дитину від переохолодження, перехресного інфікування.

6. Систематично проводити туалет слизових оболонок і шкіри.

Забезпечити корекцію гомеостазу: респіраторна підтримка (киснева паладка, кисень через назальні канюлі). До отримання результатів АБграми антибіотики призначають емпірично (від 48-72годин до 5днів).

При септичних ураженнях середнього ступеня тяжкості призначають цефалоспорини III покоління (цефтріаксон, цефтазидим, цефоперазон) з аміноглікозидами III покоління (амікін, нетроміцин). У хворих з тяжким сепсисом, септичним шоком первинно застосовують цефалоспорини IV покоління (максипін, карбопенеми, тіенам, меронем).

Після отримання результатів бактеріологічного дослідження та антибіотикограмм антибіотики призначають залежно від чутливості мікроорганізмів.

7. Проводити за призначенням лікаря антибактеріальну терапію:

• лікування починати до отримання результатів посіву;

• вводити антибіотики, активні у відношенні найбільш небезпечних збудників: стрептококів групи В, кишкової палички, лістерії.

За призначенням лікаря провести дитині пасивну імунотерапію, застосувавши один із перерахованих препаратів:

• анти стафілококову, антисиньогнійну чи іншу (залежно від виявленого збудника) плазму з розрахунку 15мл/кг маси тіла в/в краплинно;

• анти стафілококовий імуноглобулін з розрахунку 20АО/кг протягом 7-10днів.

8. З метою лікування вогнищ інфекції ввести бактеріофаг (залежно від виявленого збудника): стафілококовий, протейний, клебсієльоз ний та ін.., ентерально або у клізмах по 20-30мл 3р/день, протягом 7-10 днів.

9. Проводити дезінтоксикаційну терапію: в/в краплинно вводити 5% розчин глюкози, плазму, кріоплазму.

В/в введення рідини слід проводити через дозатор лікарських препаратів («Лінемат» та ін.). Загальна кількість рідини повинна бути 150мл/кг на добу, швидкість уведення розчинів становить 1-2 краплі за 1хв на 1кг маси тіла, співвідношення колоїдів (плазма, 10% розчин альбуміну) і кристалоїдів (10% р-н глюкози) дорівнює 1:2.

10.З метою нормалізації біоценозу кишок давати дитині один з бактеріальних препаратів: «Біфідумбактерин», «Біфіформ», «Сімбітер», «Лактобактерин», «Ацидофілюс», «Йогурт», «Хілак», та ін.. протягом 1-2 місяців.

Для зменшення та зв'язування цитокінів призначають: пентоксифілін (трентал), моноклональні антитіла проти ліпополісахаридів.

II.У новонародженої дитини виявлено сепсис, остеомієліт

1. Особливістю АБ терапії дітей з остеомієлітом є призначення засобів, які добре проникають у кісткову та хрящову тканину. З цією метою вводити дитині лінкоміцин із розрахунку 10-20мг/кг маси тіла на добу в/в або в/м.

2. Всі інші напрямки терапії такі ж, як у попередньому випадку.

III.У новонародженої дитини сепсис, менінгіт

1. Особливістю АБ терапії при наявності менінгіту є застосування бензилпеніциліну з розрахунку 400мг/кг/добу, або цемотаксим з розрахунку 100мг/кг/добу протягом першого тижня лікування.

Після виявлення збудника і визначення його чутливості лікування корегується.

2. Всі інші напрямки терапії такі ж, як при базисному лікуванні.

IV.У новонародженої дитини з сепсисом розвинувся ДВЗ-синдром в стадії коагулопатії споживання при низькому рівні антитромбіну III

Дії м/с:

1. Першочергове значення має замісна терапія компонентами крові, які містять антитромбін III.

2. Налагодити в/в краплинне введення свіжозамороженої плазми в дозі 5-8мл/кг маси тіла (у нативній плазмі і в розчинах альбуміну концентрація антитромбіну III менша).

V.У дитини з сепсисом виник ДВЗ-синдром в стадії коагулопатії споживання при нормальному рівні антитромбіну III, або після його корекції

Дії м/с:

1. Призначити гепаринотерапію: безперервну в/в гепаринізацію з розрахунку 15ОД / (кг/год).

2. Обов'язково проводити контрольне дослідження за показниками коагулограмми.

3. Якщо час згортання крові не збільшується, то дозу гепарину збільшити до 30-40ОД / (кг/год).

4. Якщо час згортання збільшиться і складатиме більше 20хв, дозу гепарину зменшити на 5-10ОД / (кг/год).

5. Гепаринотерапію продовжувати в такому режимі до моменту припинення в/в введення розчинів.

6. Дозу гепарину зменшувати поступово протягом 1-2 днів для попередження розвитку гіперкоагуляції.