3. Фінансове забезпечення реалізації суспільних функцій держави

В період переходу економіки України до ринкових відносин, коли власних коштів населення виявляється недостатньо для задоволення суспільних потреб, а приватний сектор є незацікавленим у забезпеченні населення соціально необхідними послугами, тоді вирішення соціальних проблем нації та фінансове забезпечення соціальних гарантій населення стає однією з основних функцій держави. Бюджетний механізм фінансування соціальної сфери можна представити у вигляді наступної схеми.

Однією із основних складових бюджетного механізму забезпечення соціальних потреб виступає фінансове планування та прогнозування, важливість яких полягає в тому, що держава за їх допомогою визначає свої фінансові можливості для прийняття рішень щодо економічного та соціального розвитку як всієї держави, так і окремих її регіонів.

Однією з важливих складових бюджетного механізму є бюджетні норми та нормативи. Ефективна бюджетна політика не можлива без використання нормативних методів планування бюджетних видатків. Застосування таких підходів дає змогу об’єктивно та справедливо перерозподіляти бюджетні ресурси, з урахуванням соціально-економічного розвитку територій, рівня доходів громадян, демографічної ситуації та інших факторів. Важливим аспектом у бюджетному нормуванні на сьогодні є питання дослідження стандартів та нормативів соціальної сфери.

Діючі на сьогодні соціальні стандарти далекі від сучасних економічних реалій, застосовуються без урахування економічних можливостей держави та не враховують міжнародних норм. Тому потребують подальшого глибокого дослідження та перегляду.

До сьогодні залишається не затвердженим Порядок розроблення та

затвердження державних мінімальних стандартів якості соціальних послуг, тобто залишається невизначеним поняття «стандарт якості».

Також недостатньо ефективно виконуються норми чинного законодавства щодо базового державного соціального стандарту – прожиткового мінімуму. Так, на протязі багатьох років незалежності України порушується основний принцип прожиткового мінімуму. Статтею 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено: «основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом».

Фінансове забезпечення та фінансове регулювання проводиться за допомогою фінансових інструментів, які, в свою чергу, мають свої важелі впливу. Елементи фінансових інструментів поділяються на:

- первинного впливу, що діють у процесі вилучення частини доходів (податки, внески, відрахування);

- вторинного впливу, що діють шляхом збільшення доходів (банківські позички, бюджетні субсидії).

Важелі впливу на соціально-економічний розвиток підприємства визначають характер дії фінансових інструментів, коригують цю дію та поділяються на:

за напрямом дії – стимули, санкції;

за видами – норми й нормативи;

за методологічними засадами – умови і принципи формування доходів, нагромаджень і фондів; умови і принципи фінансування і кредитування.

Методологічні засади визначення, класифікації, визнання та оцінки фінансових інструментів на підприємстві встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 13 “Фінансові інструменти”.

Фінансові інструменти – це методи або набір фінансових показників, через які керуюча система може впливати на господарську діяльність підприємства (наприклад, прибуток, дохід, фінансові санкції, ціна, зарплата, податки, процентна ставка тощо).

Фінансові інструменти, за допомогою яких реалізуються фінансові відносини економічних суб'єктів.

  Рух валютного курсу національної грошової одиниці впливає не тільки на зовнішню торгівлю і платіжний баланс країни, але і на фінансову діяльність підприємств. Зниження номінального валютного курсу, при інших рівних умовах, позитивно відображається на розвитку експорту, оскільки при реалізації однієї і тієї ж кількості іноземної валюти експортер одержує більше національної. В протилежному випадку: підвищення курсу валюти веде до зниження темпів росту експорту або його скороченню. Імпорт при зниженні валютного курсу дорожчає.

Таблиця 1.

Фінансові інструменти регулювання діяльності підприємства

Фінансові відносини	Фінансові інструменти
Зовнішні
1) підприємство – держава	з боку підприємства: податкові, митні та інші види платежів; з боку держави: субсидії, дотації, пільги щодо податків, мита, платежів, цільові кредитні лінії, прискорена амортизація, пеня, штрафи
2) підприємство - суб’єкт території	з боку підприємства: платежі в місцевий бюджет, місцеві податки; з боку суб’єкта території: централізовані інвестиції (субсидії, дотації), пільги щодо податків, платежів, пеня, штрафні санкції
3) підприємства – суміжні суб’єкти: - постачальники ресурсів - споживачі	ціни за ресурси, платежі, взаємні штрафи ціна на товар, штрафи, виплати, надбавки та знижки до ціни
4) підприємства – інші організації (об’єкти інфраструктури)	страхові відшкодування, застави, кредити, орендна плата, лізингові платежі, позички, благодійні внески, банківський відсоток
Внутрішні
1) власник – колектив підприємства	заробітна плата, премії, заохочення, штрафні санкції, дивіденди, пайові частки, прибуток
2) підприємство – його структурні підрозділи (дочірні підприємства, філії)	ціни внутрішньофірмової передачі, дивіденди, пайові частки, премії, чистий прибуток, доходи від вкладення капіталу, прибуток

Управління холдінговими компаніями. В Україні холдингові компанії почали виникати внаслідок приватизації державних підприємств. Переважна частина державного майна сконцентрована в НАК і ДХК (національних акціонерних і державних холдингових компаніях).

Рис.2. Основні елементи державної підтримки холдингових структур

Так, частка власності держави у статутному капіталі всіх господарських товариств за номінальною вартістю пакетів акцій на 01.01.2007 року становила 34,7 млрд. грн., із них НАК і ДХК мають 20,75 млрд. грн. (59,7 % від загальної вартості, інші господарські товариства — 11,61 млрд. грн. (33,5 %). Номінальна вартість державної частки акціонерних товариств, заснованих міністерствами у процесі корпоратизації державних підприємств, становить 2,34 млрд. грн., тобто 6,8 %.

1 Сільський час. – 2003. – 16 квіт.

2 Павлов О.І. Модель сільського розвитку в Україні та її відповідність стандартам Європейського Союзу // Статистика України. - 2006. - №3, с. 91-97.

3 www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/09/21/26411/ - 30k

4 Меєрс В., Дем’яненко С., Джонсон Т., Зоря С. Зміна фокуса аграрної політики та розвитку села в Україні: висновки та перспективи для руху вперед: Зб. Наук. Праць.- К.: КНЕУ, 2005.- с. 65.

5 Ревенко М. Удосконалення державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки //Економіка України. – 2003. - № 5. - с. 51-55.