
- •1. Теорія многочленів
- •1.1. Поняття многочлена, алгебра многочленів
- •1.2. Ділення многочленів з остачею. Найбільш спільний дільник (нсд)
- •1.3. Корені многочленів
- •1.4. Основна теорема алгебри
- •1.5. Формули Вієта
- •1.6. Дослідження многочленів з дійсними коефіцієнтами
- •2. Перетворення координат вектора при зміні базису, перетворення координат точки при зміні системи координат
- •2.1. Перетворення координат вектора
- •2.2. Перетворення координат точки геометричного простору (площини) при зміні системи координат
- •2.3. Перетворення координат точки площини при зміні прямокутної системи координат
- •3. Лінії і поверхні
- •3.1. Поняття рівняння лінії, рівняння поверхні
- •3.2. Параметричні рівняння лінії та поверхні
- •3.3. Алгебраїчні лінії та поверхні
- •4. Геометричні образи лінійних рівнянь
- •4.1. Загальні рівняння площини і прямої на площині
- •4.2. Способи задання прямої на площині
- •4.3. Способи задання площини
- •4.4. Умови паралельності та збіжності двох прямих на площині
- •4.5. Умови паралельності та збіжності двох площин
- •4.6. Пряма в просторі
- •5. Криві й поверхні другого порядку
- •5.1. Дослідження кривих і поверхонь другого порядку за їх канонічним рівнянням Дослідження цього питання здійснюється за таким планом:
- •5.2. Перетворення рівняння кривої при зміні прямокутної системи
- •5.3. Інваріанти кривої другого порядку. Класифікація кривих
- •5.4. Спрощення центральних кривих
- •5.5. Спрощення нецентральних кривих
- •6. Алгебраїчні структури
- •6.1. Поняття групи
- •6.2. Ізоморфізм груп
- •6.3. Поняття кільця
- •6.4. Поняття тіла, поля, алгебри
- •7. Лінійний оператор
- •7.1. Лінійний оператор. Матриця лінійного оператора
- •7.2. Характеристична матриця. Характеристичний многочлен. Характеристичні корені даної матриці
- •7.3. Власні вектори та власні значення лінійного оператора
- •7.4. Жорданова форма матриці
- •7.5. Алгебра лінійних операторів
- •8. Лінійні та білінійні форми
- •8.1. Поняття лінійної і білінійної форм
- •8.2. Матриця білінійної форми в заданому базисі Координатний запис білінійної форми
- •8.3. Квадратична форма в дійсному просторі
- •9. Евклідів простір
- •9.1. Поняття скалярного добутку
- •9.2. Основні метричні поняття в евклідовому просторі
- •9.3. Процес ортогоналізації
- •9.4. Ізоморфізм векторних та евклідових просторів
- •10. Лінійні оператори в евклідовому просторі
- •10.1. Зв’язок між білінійними формами і лінійними операторами в евклідовому просторі. Спряжені оператори
- •10.2. Деякі класи лінійних операторів у евклідовому просторі
- •10.2.1. Самоспряжені (симетричні) оператори
- •10.2.2. Поняття ортогонального оператора
- •10.3. Зведення квадратичної форми до канонічного вигляду шляхом переходу до нового ортонормованого базису
- •10.4. Застосування до теорії поверхонь другого порядку
- •Список рекомендованої літератури
1.3. Корені многочленів
Нехай
задано многочлен
.
Означення.
Число
називають коренем многочлена f(z),
якщо
f(
)=
.
Теорема
Безу.
Остача від ділення многочлена
на многочлен спеціального вигляду
дорівнює значенню многочлена при
,
тобто
.
Доведення.
Застосуємо теорему про ділення многочлена
з остачею до многочленів
та
Тоді існують такі
,
що
,
(r(z)=r),
причому
або
або степінь
менша за степінь многочлена
.
Розглянемо при при z=с:
.
Наслідок.
Для того щоб число
було коренем многочлена f(z),
необхідно й достатньо, щоб
f(z)
ділився на
без остачі.
Доведення. Необхідність.
Нехай
корінь
многочлена f(z),
тобто
f(
)=0.
Застосуємо до f(z)
і g(z)=z–c
теорему про ділення з остачею. За теоремою
Безу r=f(α)=0.
Отже, f(z)
ділиться на (z–с)
без остачі.
Достатність доведіть самостійно.
У
зв’язку з тим, що пошук коренів пов’язаний
з теорією подільності, виникає питання
найбільш оптимального ділення многочлена
на многочлен
.
Для цього опишемо і обґрунтуємо схему
ділення, яку називають схемою Горнера.
Задамо
.
Поділимо
на
:
.
Нехай
Порівняємо коефіцієнти при рівних степенях z:
……………………………………………………………………………………….
Результати подамо як схему Горнера:
|
|
|
|
… |
|
|
|
|
|
… |
|
За схемою Горнера можна розв’язувати такі задачі:
1) ділення (знайти частку і остачу) многочлен f(z) на (z-c);
2) знаходження значення многочлена при z=c;
3) пошук значення похідних без знаходження їх самих;
4) випробовування чисел на корені;
5) знаходження кратності кореня;
6) розкладання многочлена за формулою Тейлора.
Розглянемо поняття k-кратного кореня многочлена.
Означення. Число α називають k-кратним коренем многочлена f(z), якщо f(z) ділиться на (z-α)k і не ділиться на (z-α)k+1 .
Щоб отримати умову існування k-кратного кореня, треба знати поняття похідної від многочлена.
Многочлен, являє собою комплексну функцією комплексної змінної, оскільки змінна z і коефіцієнти при степенях z – комплексні числа. Хоча формально поняття границі для комплексної функції комплексної змінної не відрізняється від поняття границі для дійсної функції, фактично воно стає більш жорстким. Це пов’язано з тим, що околом точки для дійсної змінної є інтервал, а околом у комплексній області є відкритий круг. Тому ми не можемо використати знання з математичного аналізу за перший курс. Через це ми незалежно від математичного аналізу введемо поняття похідної многочлена (як з’ясується на старших курсах воно узгоджується з відповідними поняттями функції комплексної змінної).
Означення.
Похідною
многочлена
називають многочлен f‘(z)=n∙a0
zn-1
+(n-1)∙a1∙zn-2+(n-2)∙a2∙zn-3
+...+an-1.
Виходячи з означення похідної для многочлена можна довести такі правила знаходження похідної:
1,2)
(
f(z)
g(z) )’ =f ‘(z)
g ‘(z).
3) ( f(z) ∙ g(z) )’ =f ‘(z) ∙ g(z)+ g ‘(z) ∙ f(z).
Теорема. Нехай α – k-кратний корінь многочлена f(z). Тоді α є корінь кратності k-1 для його похідної f ‘(z).
Доведення. Припустимо, що α – k-кратний корінь, тоді
.
Потрібно довести, що
f ‘(z) (z-α)k–1 і f ‘(z) не (z-α)k.
Виходячи з правил обчислення похідних маємо
Це означає, що f ‘(z) (z-α)k-1.
Залишилося
довести, що f
‘(z) не
(z-α)k.
Позначимо
Припустимо супротивне: що Q(z) (z - α).
Тоді
За припущенням Q(z) (z-α) , а тоді і q(z) (z- α) , а це суперечить тому, що
f(z) не (z-α)k+1 . Маємо суперечність. Теорему доведено.