
- •1. Теорія многочленів
- •1.1. Поняття многочлена, алгебра многочленів
- •1.2. Ділення многочленів з остачею. Найбільш спільний дільник (нсд)
- •1.3. Корені многочленів
- •1.4. Основна теорема алгебри
- •1.5. Формули Вієта
- •1.6. Дослідження многочленів з дійсними коефіцієнтами
- •2. Перетворення координат вектора при зміні базису, перетворення координат точки при зміні системи координат
- •2.1. Перетворення координат вектора
- •2.2. Перетворення координат точки геометричного простору (площини) при зміні системи координат
- •2.3. Перетворення координат точки площини при зміні прямокутної системи координат
- •3. Лінії і поверхні
- •3.1. Поняття рівняння лінії, рівняння поверхні
- •3.2. Параметричні рівняння лінії та поверхні
- •3.3. Алгебраїчні лінії та поверхні
- •4. Геометричні образи лінійних рівнянь
- •4.1. Загальні рівняння площини і прямої на площині
- •4.2. Способи задання прямої на площині
- •4.3. Способи задання площини
- •4.4. Умови паралельності та збіжності двох прямих на площині
- •4.5. Умови паралельності та збіжності двох площин
- •4.6. Пряма в просторі
- •5. Криві й поверхні другого порядку
- •5.1. Дослідження кривих і поверхонь другого порядку за їх канонічним рівнянням Дослідження цього питання здійснюється за таким планом:
- •5.2. Перетворення рівняння кривої при зміні прямокутної системи
- •5.3. Інваріанти кривої другого порядку. Класифікація кривих
- •5.4. Спрощення центральних кривих
- •5.5. Спрощення нецентральних кривих
- •6. Алгебраїчні структури
- •6.1. Поняття групи
- •6.2. Ізоморфізм груп
- •6.3. Поняття кільця
- •6.4. Поняття тіла, поля, алгебри
- •7. Лінійний оператор
- •7.1. Лінійний оператор. Матриця лінійного оператора
- •7.2. Характеристична матриця. Характеристичний многочлен. Характеристичні корені даної матриці
- •7.3. Власні вектори та власні значення лінійного оператора
- •7.4. Жорданова форма матриці
- •7.5. Алгебра лінійних операторів
- •8. Лінійні та білінійні форми
- •8.1. Поняття лінійної і білінійної форм
- •8.2. Матриця білінійної форми в заданому базисі Координатний запис білінійної форми
- •8.3. Квадратична форма в дійсному просторі
- •9. Евклідів простір
- •9.1. Поняття скалярного добутку
- •9.2. Основні метричні поняття в евклідовому просторі
- •9.3. Процес ортогоналізації
- •9.4. Ізоморфізм векторних та евклідових просторів
- •10. Лінійні оператори в евклідовому просторі
- •10.1. Зв’язок між білінійними формами і лінійними операторами в евклідовому просторі. Спряжені оператори
- •10.2. Деякі класи лінійних операторів у евклідовому просторі
- •10.2.1. Самоспряжені (симетричні) оператори
- •10.2.2. Поняття ортогонального оператора
- •10.3. Зведення квадратичної форми до канонічного вигляду шляхом переходу до нового ортонормованого базису
- •10.4. Застосування до теорії поверхонь другого порядку
- •Список рекомендованої літератури
5.5. Спрощення нецентральних кривих
Розглянемо нецентральну криву (1):
.
Це крива параболічного типу. Її спрощення передбачає два етапи.
1.
Поворот
осей. Було доведено, що завжди існує
поворот на такий кут
,
за якого в загальному рівнянні кривої
"зникає" член, що містить попарний
добуток нових координат. Цей кут можна
знайти з рівняння
При цьому, як відомо, координати точки перетворюються за формулами:
Тоді в новій системі координат рівняння має вигляд:
(5.5.1)
Доведемо, що в результаті цього перетворення зникає також член, що містить один із квадратів. Розглянемо інваріант :
=
З
цього випливає, що одне з чисел
дорівнює
нулю (за теоремою про інваріантність
порядку обидва числа не можуть бути
рівні нулю).
Нехай
для визначеності
Тоді
рівняння набуває вигляду:
(5.5.2)
Для здійснення другого етапу попередньо отримаємо важливе співвідношення. Знайдемо інваріант у новій системі координат:
.
Обчислимо
цей визначник
=
-
;
Звідси випливає, що
тоді
і тільки тоді, коли
2. Перенесення початку в деяку точку О’ (рис. 14).
Рис. 14
1)
Нехай
тоді
Доповнимо
до повного квадрата ліву частину рівняння
(5.5.2), поділивши попередньо рівняння на
;
де
;
;
=2
.
Перенесемо
початку в точку О’(0,
)
за
формулами
=p
x’’.
Маємо канонічне рівняння параболи.
2)
Нехай інваріант
Рівняння (5.5.2) має вигляд:
Доповнимо ліву частину рівняння до повного квадрата:
;
де
Перенесемо початок за формулами:
Рівняння кривої набуває такого вигляду:
В залежності від значення d мають місце три випадки:
а)
.
Отримуємо
У цьому випадку нецентральна крива вироджується в пару паралельних прямих.
б)
=0;
У цьому випадку крива вироджується в пару прямих, що збігаються.
в)
Жодна
точка не задовольняє дану рівність. Цей
випадок називають парою уявних паралельних
прямих.
6. Алгебраїчні структури
6.1. Поняття групи
Означення. Говоритимемо, що у множині М визначена бінарна внутрішня операція , якщо будь-якій упорядкованій парі елементів х, у множини М можна поставити у відповідність однозначно визначений елемент множини М, що умовно позначається х у. Елемент х у називають композицією елементів х,у.
Означення. Непорожню множину G називають групою, якщо в ній виконується чотири умови:
В G визначена бінарна внутрішня операція , тобто:
.
Операція асоціативна
.
У множині
існує так званий нейтральний елемент
, тобто такий елемент, який у композиції з
елементом не змінює його
.
,тобто такий елемент, що x
=
х=е.
Якщо операцію названо додаванням, то групу називають адитивною.
Якщо операцію названо множенням, то групу називають мультиплікативною.
В адитивній групі нейтральний елемент називають нульовим, а обернений – протилежним.
У мультиплікативній групі нейтральний елемент називають одиницею, а обернений – оберненим.
Означення. Групу називають абельовою або комутативною, якщо групова операція комутативна.
Означення. Порядком групи називають кількість елементів, що входить у групу.
Приклад
1. Множина
,
у якій за операцію
взято операцію додавання, не являє собою
групу, оскільки в ній принаймні немає
нейтрального елемента відносно додавання.
Множина натуральних чисел не є групою і відносно операції множення через невиконання умови 4.
Приклад 2.
а)
Розглянемо множину цілих чисел
Усі
чотири умови означення групи виконуються.
Це є адитивна абельова група нескінченного
порядку.
б)Множина Z не є групою відносно множення через невиконання останньої умови означення групи.
Приклад 3.
а)
Множина раціональних чисел
Множина
є адитивна
абельова
група нескінченного порядку.
б) Множина Q не буде групою відносно множення у зв’язку з тим, що для нуля не існує оберненого елемента.
в)
–
(множина раціональних чисел без нуля)
являє собою групу відносно операції
множення (мультиплікативну), нескінчену.
Приклад 4. Множина комплексних чисел відносно додавання є адитивна абельова група нескінченного порядку. Множина комплексних чисел не є групою відносно множення, оскільки для нуля немає оберненого елемента. Але якщо з множини комплексних чисел «вилучити» нуль, вона буде мультиплікативною абельовою групою нескінченого порядку.
Приклад 5. Множина {0} і відносно додавання, і відносно множення являє собою групу першого порядку.
Приклад 6. Розглянемо множину з двох чисел з операцією:
.
– група другого порядку (абельова, мультиплікативна).
Приклад
7.
Множина G={
всіх коренів n-го
порядку степеня з одиниці
=
=(cos
+isin
))
відносно операції множення
.
Являє собою групу порядку n.
Це випливає з того, що для коренів n-го степеня з одиниці виконуються властивості:
;
асоціативність множення;
;
.
Отриману
групу називають мультиплікативною
групою коренів
-го
степеня з одиниці.
Приклад 8. Будь-який векторний простір є групою відносно внутрішньої операції додавання, причому абельовою.
Зауважимо, що:
1) у будь-якій групі існує лише один нейтральний елемент;
2) для будь-якого елемента групи існує лише один обернений елемент.
Доведіть самостійно.
Означення.
Порядком елемента
групи
називають таке найменше додатне ціле
число р,
для якого
.
Якщо такого числа не існує, то елемент
х
називають елементом нескінченного
порядку.
Приклад.
Розглянемо групу
і з’ясуємо порядок елемента
,
то
має порядок 2.
Означення.
Підмножину
групи
називають підгрупою, якщо
сама є групою відносно операції
.
Для того щоб довести, що дана підмножина
є підгрупа, треба перевірити лише
виконання першої і четвертої умови
означення групи.
Будь-яка група має принаймні дві підгрупи: підгрупу, що складається з нейтрального елемента, і всю групу. Ці дві підгрупи називають тривіальними або невласними.
Будь-яку підгрупу, що відрізняється від цих двох, називають власною.
Введемо поняття степеня елемента. Природно, що
,
x0=e. Від’ємний степінь утворюють двома шляхами:
.
.
1)
Доведіть самостійно, що
.
2)
Можна довести, що підмножина
є підгрура.
Отриману підгрупу називають циклічною підгрупою, породженою елементом х.
Можна також довести, що порядок циклічної підгрупи дорівнює порядку елементу, що породжує цю підгрупу.
Означення. Групу називають циклічною, якщо вона збігається з однією зі своїх циклічних підгруп.
Прикладами циклічних груп є адитивна група цілих чисел і мультиплікативна група коренів n-го степеня з 1.