3.2.Функціонування системи права

Соціальне призначення права, цього місце і роль у системі соціального нормативного регулювання відображується у його функціях - основних напрямках впливу права на суспільні відносини.

Функції права поділяються на соціальні і спеціально-юридичні. Соціальні функції права - це напрямки взаємодії права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту. Так праву притаманні: - ідеологічна; - економічна; - політична функції та ін.

Спеціально-юридичні функції права - це напрямки власне правового впливу на суспільні відносини. У цьому випадку виділяють:

• Регулятивна функція - як об'єкт свого впливу має нормальні, позитивні, корисні суспільні відносини, які право впорядковує шляхом:

1) закріплення сталих, розвинутих відносин в нормативних актах, у такий спосіб гарантуючи їх недоторканність (статична функція);

2) заохочення, стимулювання розвитку тих суспільних відносин, що, відображаючи певні соціальні цінності, знаходяться на етапі свого становлення (динамічна функція).

• Охоронна функція - спрямована на захист позитивних суспільних відносин шляхом усунення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей і їх об'єднань,відновлення порушених прав суб’єктів.

ВИСНОВОК

Отже, система права – об’єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності і узгодженості юридичних норм, а також передбачає їх поділ на галузі та інститути.

Принципи права – це провідні засади, ідеї права, які в конкретному вигляді характеризують його зміст, визначають спрямованість правового регулювання. Вони зумовлені об’єктивними закономірностями існування і розвитку людини та суспільства.

Основною структуроутворюючою ланкою правової системи є система права. Саме система права як структурно організований вплив права на суспільні відносини визначає особливості конкретної національної системи права. Система права є історичним утворенням. Кожному історичному типу права була притаманна своя система права, свій поділ на системні підрозділи.

Правове регулювання характеризується відносною самостійністю (автономністю), яка визначається наявністю в цьому таких фактичних і юридичних ознак, які відрізняють його від інших видів регулювання суспільних відносин. Фактична та юридична визначеність правового регулювання представлені передусім за його предметом і методом.

Структура предмета правового регулювання охоплює такі елементи:

• суб’єкти – індивідуальні та колективні;

• їх поведінку (дії, діяльність)

• об’єкти – предмети та явища навколишнього світу, з приводу яких люди вступають у взаємозв’язок;

• соціальні факти (обставини випадки) які безпосередніми підставами виникнення чи припинення відповідних правових відносин.

Історичні системи права та їх елементи часто втрачають зміст свого існування. Але в окремих випадках, в рамках національних правових систем, спрацьовує механізм права наступництва і історичні системи права модернізуються чи проектуються на сучасні та існують паралельно з ними.

Принципи права – це керівні ідеї, які характеризують зміст права його сутність і призначення в суспільстві. З одного боку вони виражають закономірності права, а з іншого – найбільш загальні норми, які діють у всій сфері правового регулювання і поширюються на всі суб’єкти. Ці норми або чітко сформовані в законі, або виводяться з загального змісту законів.