4. Склад доходів і видатків бюджетів в Україні.

Кожний бюджет можна поділити у горизонтальному і вертикальному відношенні.

По горизонталі бюджет поділяється на доходну і видаткову частини. Як правило, спочатку йде доходна, за нею видаткова частини. Доходна частина має матеріальний характер, тобто доходи класифікуються і систематизуються переважно за економічною і правовою природою джерела.

Видаткова частина являє собою об'єднання кошторисів міністерств, відомств, утримання органів законодавчої влади, судової влади. Тепер у нашому бюджеті в межах видатків провадиться поділ на поточні і видатки розвитку.

Узагальнюючим джерелом доходів усіх видів бюджетів є валовий внутрішній продукт країни.

Доходи різних видів бюджетів можна класифікувати за різними ознаками: соціально-економічними, за порядком зарахування, юридичними формами.

За соціально-економічними ознаками доходи бюджетів поділяються на: доходи від господарської діяльності; від використання природних ресурсів; від зовнішньоекономічної діяльності; від банківської діяльності; від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; державне мито; митні платежі; збори та інші неподаткові платежі; доходи від приватизації; доходи від громадян тощо. Доходи ці різняться джерелами та соціально-економічною значимістю.

За порядком та умовами зарахування доходів у бюджети вони поділяються на закріплені і регулюючі.

Закріплені – це доходи, які постійнодіючими законодавчими актами віднесені у доходну частину певного рівня бюджетної системи повністю у розмірі територіального надходження або у твердо фіксованому розмірі (нормативі), що встановлюється на довгий строк.

Регулюючі доходи – це доходи, надходження яких у нижче-стоячі бюджети визначаються щорічно Верховною Радою України або представницьким органом місцевого самоврядування витого рівня при затвердженні своїх актів про бюджет. Цим регулюючі доходи відрізняються від закріплених. Верховна Рада України щороку регулює в законі про Державний бюджет бюджети республіканський Автономної Республіки Крим, обласні та міські міст Києва та Севастополя.

Крім відсоткових відрахувань від територіальних надходжень, як основного методу бюджетного регулювання, що застосовується в усіх, майже без винятку, країнах світу, в Україні застосовуються методи дотацій і субвенцій .

Дотація, як дохід місцевих бюджетів, являє собою перерахування коштів з вищестоячого бюджету в нижчестоячий з метою його збалансування. Дещо інакше з субвенціями як методом бюджетного регулювання. Субвенція – також вид грошової допомоги, але це часткова цільова допомога. Останню суму коштів, що не вистачає для фінансування якогось закону місцевого органу самоврядування, він повинний про фінансувати сам. Тому цей метод не дуже бажаний для органів місцевого самоврядування. До того ж, нецільове використання субвенційних коштів тягне за собою обов’язок їх повернення.

У Державному бюджеті є тільки закріплені доходи, в місцевих – власні, які вони одержують із джерел, які є їх власністю, закріплені за ними в повному розмірі надходжень або за нормативами, що встановлені на певний строк, регулюючі, розмір відрахувань яких встановлюється щороку. Всі ці вили доходів складають власні джерела бюджетних доходів.

За юридичними формами доходи бюджетів поділяються на податкові і неподаткові. Україна, як все цивілізоване суспільство, будує ринкову економіку, для якої властиві в бюджетах саме податкові доходи.

Видатки бюджетів, які складають бюджетну систему України, відбивають значну частину витрат, що здійснюються державою і органами місцевого самоврядування.

Розмір видатків визначає міру свободи розпорядчих дій органів виконавчої Влади по виконанню бюджету. Він установлює межу між законом і можливістю використання бюджетних коштів для виконання розпорядчих дій. Чим більше спеціалізована система бюджету, тобто чим дрібніше її підрозділи, тим глибше контроль законодавчої (або представницького органу в системі місцевих бюджетів) влади над виконавчою і більш спеціалізований бюджет у правовому відношенні.

Склад видатків визначається завданнями і функціями держави. Оскільки доходи будь-якої держави завжди обмежені, тому фінансуються в першу чергу пріоритетні витрати, а пріоритетність визначається державою.

Причому пріоритетність витрат держави визначається її Конституцією. Проголошення України соціальною державою зробило необхідність змінити і напрям витрат Державного бюджету: спочатку йдуть видатки на соціальний захист населення, соціально-культурних закладів, установ та заходів, а потім на народне господарство.

Стаття 17 Конституції України визначає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави і це покладається на Збройні Сили України.

З Державного бюджету фінансуються видатки, пов'язані з правоохоронною діяльністю і забезпеченням безпеки держави, на функціонування загальнодержавних органів законодавчих і виконавчих органів влади, місцевих державних податкових адміністрацій, на утримання судової системи, на зовнішньополітичну діяльність.

Щороку в Державному бюджеті передбачаються суми на обслуговування державного зовнішнього та внутрішнього боргу.

Закон України «Про бюджетну систему України» (ст. 34) передбачає можливість скорочення надходжень або виникнення чи збільшення видатків з Державного або місцевих бюджетів через те, що відповідні ради або їх виконавчі органи прийняли рішення, що потягли за собою такі видатки. Тоді ці органи повинні передбачити джерела покриття цих видатків.

Стаття 18 Закону України «Про бюджетну систему України» поділяє видатки усіх бюджетів на поточні видатки та видатки розвитку.

Поточні видатки – це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів.

До видатків розвитку належать витрати на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, субвенції та інші видатки – на розширене відтворення.

Поділ витрат бюджетів на видатки розвитку, поточні видатки має юридичне значення, оскільки за наявності дефіциту бюджету першочерговому фінансуванню підлягають видатки, які включаються в бюджет поточних видатків. Це новина, пов'язана з новою державою. Отже, раніше в першу чергу фінансувалися видатки на промисловість, сільське господарство, а не на поточні витрати.

Склад і структура видатків Державного і місцевого бюджетів визначаються їх економічним змістом, роллю в розподілі валового внутрішнього продукту. Загальними принципами розподілу видатків між ланками бюджетної системи України є підвідомчість (підпорядкованість) установ і організацій, що фінансуються з певного виду бюджету, та значимість заходів, що фінансуються.

Бюджетні кошти витрачаються тільки за цільовим призначенням і в межах, затверджених відповідним правовим актом – законом про Державний бюджет чи рішенням ради місцевого органу самоврядування. У правові акти про бюджет не можуть включатися статті видатків, які не передбачені чинними законами.

Значна частина видатків в Україні припадає на Державний бюджет, оскільки основні функції керування державою, оздоровлення економіки, фінансово-кредитної системи зосереджені у віданні державних органів.