Лабораторна робота 7 синтез складу операцій виробництва екз методом конструктивно – технологічних ознак
Мета лабораторної роботи – вивчення методів розв'язання задачі синтезу складу технологічних операцій (ТО) і технологічних переходів (ТПр) при автоматизованому проектуванні технологічних процесів (ТП) у системах автоматизованого проектування (САПР).
Теоретичні відомості
Основна функція електронних апаратів (ЕКЗ) – перетворення інформації, наведеної у вигляді електричних сигналів. Для виконання цієї функції повинно бути забезпечене надійне контактування відповідних виводів електрорадіоелементів (ЕРЕ), що використовуються в ЕКЗ. Крім того, реалізація цієї функції повинна забезпечуватися в заданих умовах експлуатації – наприклад, в умовах впливу вібрації, тепла, холоду, вологи, ударів тощо.
Безліч призначень різноманітних типів ЕКЗ, варіантів їх конструкторської реалізації, а також умов експлуатації визначає різноманітність у ЕКЗ елементів, що використовуються, засобів сполучень і захисту від впливу механічних і кліматичних чинників. Внаслідок цього розв'язання задачі синтезу складу ТО з урахуванням впливу конструкторських (К-) факторів викликає значні труднощі.
Задача синтезу складу ТО (ТПр)
Сутність задачі синтезу складу ТО (ТПр) полягає в тому, що на підставі аналізу конструкції об'єкта виробництва (складання), заданого конструкторською документацією (КД), і опису виробничої системи, відомостей про підприємство, цех або дільницю, де планується освоєння та випуск даного виробу ЕА, необхідно сформувати таку сукупність ТО (ТПр), виконання якої дозволить забезпечити можливість виготовлення об'єкта виробництва (складання) відповідно до КД і до прийнятих економічних показників.
Відомості про конструкцію, що підлягає виготовленню (збиранню), містять:
– найменування, призначення, позначку конструкцій, їх компонентів, найменування і позначку покупних комплектуючих виробів (ПКВ);
– інформацію про геометричні розміри і характеристики, форми і положення елементів відносно базової деталі (базових деталей) у просторі;
– варіанти формовки, установлення, закріплення виробів електронної техніки (ВЕТ);
– інформацію про засоби сполучення елементів, про засоби зв'язку (сполучення) виводів і корпусів, про засоби кріплення (гвинти, гайки, перемички, пелюстки, лапки, клей тощо); при цьому способи зв'язку -паяння, варювання, клепання тощо;
– способи захисту від зовнішніх впливів (лакування, заливання компаундом, розміщення в герметичному об'ємі (в "банці") тощо);
– адреси базових виробів і, при необхідності, базових поверхонь, на які встановлені ЕРЕ, інтегральні схеми (ІС), базові деталі (радіатори, друковані плати, підкладки тощо);
– інші відомості, необхідні для проектування ТП.
Відомості про виробничу систему містять:
– обсяг виробництва, тип виробництва, наявні потужності;
– характеристику виробничих приміщень, відомості про виробничі площі, можливості енергозабезпечення;
– відомості про наявні засоби технологічного оснащення (ЗТО), робочі місця (РМ), конвеєри, транспорт, про можливості щодо придбання ЗТО;
– наявність НТД, каталогів, довідкової інформації, технологічної документації на маршрутні, маршрутно-операційні, операційні, типові, групові і одиничні ТП;
– наявність кадрів (інженерно-технічних працівників і робітників), традицій, досвіду, можливостей навчання тощо;
– інші відомості, необхідні для повноцінного проектування ТП.
Нині відомі три основних методи розв'язання задачі синтезу ТО (ТПр) для автоматизованого проектування ТП із застосуванням САПР.
Метод стандартних рішень або адресації
У методі використовується принцип типізації, тобто закріплення за кожним типовим елементом або його компонентами (наприклад, типовими поверхнями) набору необхідних ТО (ТПр).
Сутність методу стандартних рішень полягає в тому, що на підприємстві складають мінімальний обмежувальний перелік елементів і конструкцій; заздалегідь для кожного типу ЕРЕ, ІС, конструктивних деталей з обмежувального переліку визначається повна сукупність ТО (ТПр), необхідних для перетворення елемента з початкового стану в кінцевий, ця інформація заноситься до бази даних (табл. 1) САПР ТП. Звичайно на підприємствах обмежувальні переліки містять 20–30 тисяч найменувань елементів, ВЕТ тощо. При проектуванні ТП з використанням САПР ТП за наведеною таблицею автоматично вибирається сукупність ТО (ТПр) для обробки відповідного елемента.
Позитивна якість методу – відносна простота.
Недоліки: велика трудомісткість підготовки таблиць, велика тривалість пошуку потрібної інформації, великий обсяг необхідної пам'яті.
Область застосування: метод стандартних рішень застосовується на тих підприємствах, де стала номенклатура виробів ЕКЗ та ін. Використання нових оригінальних конструкцій, елементів і технологічних рішень таблицею стандартних рішень не передбачається. На цих підприємствах склалися традиції, підходи, норми конструкторського виконання тощо. Закріплення за кожним типовим елементом набору необхідних ТО (ТПр) призводить до значного збільшення інформаційного забезпечення і викликає труднощі при проектуванні ТП виготовлення (складання) ЕКЗ оригінальних конструкцій.
Таблиця 1
Код елемента |
Код ТО (ТПр) |
Найменування ТО (ТПр) |
... |
01 |
Лакування |
С2-23 |
001 |
Розпаковування |
|
002 |
Рихтування |
|
003 |
Формовка |
|
004 |
Обрізка |
|
005 |
Контроль паяності |
|
006 |
Лудіння |
|
007 |
Установлення |
|
008 |
Закріплення |
|
009 |
Паяння |
|
010 |
Очистка |
|
011 |
Лакування |
КТ3110 |
001 |
Розпаковування |
|
021 |
Касетування |
... |
... |
... |
Метод аналізу конструктивно-технологічних ознак
У методі виділяють такі конструктивні характеристики об'єкта складання і його елементів, що були б характерними для будь-яких конструкцій ЕКЗ і їх елементів.
Сутність методу полягає в формуванні на основі аналізу різноманітних конструкцій ЕКЗ безлічі конструктивно-технологічних ознак, які визначають необхідність вибору відповідних ТО (ТПр). Безліч конструкторських характеристик ЕКЗ класифікована на групи характеристик, що описують форму, положення у просторі, внутрішню структуру елементів конструкції, зв'язки між елементами і способи захисту від зовнішніх впливів.
Справді, будь-який елемент і об'єкт складання в цілому мають певну конфігурацію і геометричні розміри, тобто характеризуються формою. Елементи і вузли, що входять до об'єкта складання, обов'язково мають певне положення у просторі відносно упаковки або базових деталей, сукупність властивостей - внутрішню структуру, які подаються за допомогою фізичних або хімічних параметрів. У будь-якій конструкції мають місце зв'язки між елементами, що і забезпечують надійні електричні сполучення. Крім того ЕКЗ, що повинні використовуватися в конкретних умовах експлуатації, обов'язково містять засоби захисту від зовнішніх впливів (механічних, кліматичних та ін.). Таким чином, означені групи характеристик не залежать від специфіки конкретних конструкцій ЕКЗ і можуть бути використані при розв'язанні задачі синтезу складу ТО (ТПр) складання будь-яких об'єктів.
Виділені конструктивно-технологічні ознаки і зв'язані з ними коди ТО (ТПр) заносять до таблиці, яку поміщають до бази даних САПР ТП (табл. 2).
|
|
Таблиця 2 |
Конструктивно-технологічна ознака |
Код ТО (ТПр) |
Найменування ТО (ТПр) |
VгF>0 |
030 |
Горизонтальна формовка |
VвF>0 |
040 |
Вертикальна формовка |
3ZV = РАІ |
080 |
Паяння |
3ZV = ZW |
095 |
Зварювання |
VP = М |
015 |
Рихтування |
VP = G |
|
|
КV=0 |
|
|
КV>0 |
005 |
Формовка |
SV= М |
005 |
Формовка |
КР<0 |
010 |
Лудіння |
Lо-Lк>0 |
020 |
Обрізка |
... |
... |
... |
Наприклад
1. Для широко розповсюдженої ТО рихтування виводів елементів сукупність конструктивно-технологічних ознак така:
– наявність виводів KV>0;
– варіант поставки: VP=M – м'яка упаковка;
VP=G – жорстка упаковка;
– жорсткість виводів: SV=M – м'які виводи;
SV=G – жорсткі виводи.
При наявності виводів, постачанні елементів у м'якій упаковці і, якщо виводи м'які, то рихтування необхідне.
2. Для рішення питання про необхідність виконання ТО лудіння необхідно перевірити декілька умов:
– засіб, що використовується для зв'язку (монтажу) Lо– Lк>0;
3ZV = РАІ (паяння);
3ZV = ZW (зварювання);
3ZV = N (накрутка);
3ZV = O (обтискування);
– матеріал покриття виводів:
МР = 1 (припій олово-свинець);
– термін зберігання елемента на складі:
– результат контролю паяності:
КР > 0 – лудіння не вимагається;
КР < 0 – необхідне лудіння виводів.
3. ТО формовки виконується у разі необхідності (VF > 0) і за умови, що стійкість виводів SV = М (виводи м'які). Формовка може бути горизонтальною або вертикальною (рис. 1) тощо.
4. Необхідність ТО обрізки виводів виявляється перевіркою умови
Lо– Lк>0.
Отже, метод базується на зв'язку характерної конструктивно-технологічної ознаки з кодом відповідної ТО, а не на зв'язку елемента з ТО. Вибір ТО, таким чином, визначається типовими конструктивно-технологічними ознаками і не залежить від типу елемента.
Рис. 1. Варіанти формовки.
Метод аналізу конструктивно-технологічних ознак добре підходить для проектування при використанні засобів обчислювальної техніки (ЗОТ). Використовуючи метод, можна досить легко скласти алгоритм, а за алгоритмом – програми, які дозволять зробити відповідні перевірки ознак і прийняти необхідні рішення. Приклад алгоритму наведений на рис. 2.
Алгоритм синтезу ТО (ТПр) при використанні в САПР 777 методу аналізу
конструктивно-технологічних ознак
Опис алгоритму.
Блок 1. Здійснюється введення вхідних даних:
– кількість елементів;
– варіант формовки кожного елемента;
– матеріал покриття виводів елементів;
– варіант постачання елементів;
– опис елементів;
– інші.
Блок 2. Обнуління лічильника елементів на початку і збільшення на одиницю для кожного наступного елемента.
Блок 3. Обирається перевірка способу зв'язку виводів.
Блок 4. Обирається перевірка наявності виводів.
Блок 5. Перевірка варіанта постачання елементів (м'яка або жорстка упаковка).
Блок 6. Перевірка стійкості виводів (жорсткі або м'які виводи).
Рис. 2. Алгоритм синтезу ТО (ТПр) при використанні в САПР ТП методу аналізу конструктивно-технологічних ознак
Блок 7. У блоці обирається ТО рихтування.
Блоки 8–10. У цих блоках перевіряються умови, необхідні для реалізації ТО лудіння:
– придатність виводів до паяння;
– матеріал покриття виводів (1 – Sn – Рb);
– термін зберігання покриття.
Блок 11. У блоці обирається ТО лудіння.
Блоки 12, 13. Обирається перевірка стійкості виводів і варіанта формовки.
Блок 14. Обирається ТО формовки.
Блок 15. Обирається перевірка необхідності ТО обрізки: чи відповідає довжина виводів варіанту формовки; якщо вона більша, то підлягає зменшенню (обрізці).
Блок 16. Обирається ТО обрізки.
Блок 17. Обирається виявлення способу зв'язків виводів і обирається ТО установлення компонентів.
Блок 18. Обирається порівняння поточного номера елемента з загальним числом елементів, тобто перевіряється необхідність продовження програми.
Блок 19. Обирається перевірка способу зв'язку виводів (паяння).
Блок 20. Обирається ТО паяння.
Блок 21. Обирається перевірка способу зв'язку виводів (зварювання).
Блок 22. Обирається ТО зварювання.
Блок 23. Обирається ТО очистки.
Блок 24. Перевіряється умова необхідності покриття вузла лаком.
Блок 25. Обирається ТО лакування.
Позитивні якості методу аналізу конструктивно-технологічних ознак у тому, що він дозволяє:
– швидше підготувати базу даних;
– спростити роботу з меншою за обсягом таблицею;
– описати реальну конструкцію, для якої і проектується ТП.
Недоліки методу: хоча і досить рідко, але можливо виникнення ситуації, коли має місце збій при використанні в конструкції оригінальних технічних рішень, нового виробу.
Область застосування: всі підприємства, що випускають ЕКЗ.
Метод порівняння моделей стану об'єкта виробництва
Для розв'язання задачі синтезу складу ТО об'єкт складання може бути описаний за допомогою моделі:
де
–
модель, що описує кінцевий стан об'єкта
складання;
–
складова
моделі, що описує форму об'єкта складання
в кінцевому стані;
–
складова
моделі, що описує положення об'єкта
складання у просторі – це координати
X, Y, Z і кути
;
– складова
моделі, що описує властивості об'єкта
- вибирається з класифікатора;
– складова
моделі, що описує зв'язки об'єкта
складання. Вони є в будь-якому виробі.
Це гвинти, гайки, паяні і зварні сполучення,
тощо;
– складова
моделі, що описує захист від зовнішніх
(механічних, кліматичних) впливів. Це
засоби кріплення, клеї, лаки, компаунди
і т.д.
Всі складові характеризують модель у кінцевому стані, тобто модель являє собою формальний опис об'єкта складання (кінцевого його стану) з точки зору форми елементів конструкції ( ), їх положення у просторі ( ), внутрішньої структури ( ), наявності і характеристик електричних зв'язків елементів конструкції ( ) і засобів захисту від зовнішніх впливів ( ).
У процесі складання об'єкт характеризується сукупністю характеристик, що відрізняються. З урахуванням цього проходить (рис. 3) безліч станів, що відрізняються, починаючи з вхідного і закінчуючи кінцевим. І кожний стан об'єкта складання характеризується сукупністю конструктивних характеристик, що відрізняються одна від одної. З урахуванням цього можна розглядати модель об'єкта відповідно до кожного стану або групи станів.
Рис. 3. Зміна стану об'єкта складання:
– вхідний
стан;
- кінцевий стан;
– технологічні оператори.
Сутність методу порівняння моделей стану об'єкта складання полягає у тому, що формують моделі стану об'єкта складання, починаючи з вхідного, потім 1, 2, 3, ... і закінчують кінцевим. Після цього здійснюється порівняння моделей суміжних станів: вхідного з першим, першого з другим, другого з третім і т.д.; у випадку відкриття відмінності в параметрах складових моделей визначають, за якими відмінностями моделі розрізняються, на основі виявлених відмінностей вибирається технологічний оператор (тобто реальна чинність), виконання якого дозволить перетворити попередній стан об'єкта складання в наступний.
Аналіз реальних конструкцій ЕКЗ, різноманітних станів об'єкта в процесі складання дозволяє класифікувати можливі стани на такі групи:
0 – початковий (вхідний) стан;
– перша група відповідає етапам підготовки компонентів до складання;
– друга група відповідає спряженню (збиранню) компонентів;
– третя група відповідає контактуванню (монтажу) і закріпленню;
– четверта група – нанесенню захисних покрить;
– п'ята група – контролю і регулюванню. Ця група може бути винесена за рамки складання, бо вимагає окремого розгляду;
k-кінцевий стан.
У початковому положенні – форма і внутрішня структура кожного компонента є вхідною і заданою конструкторськими документами (КД) або технічними умовами (ТУ). Положення у просторі задається відносно тари, електричні зв'язки з іншими компонентами будуть відсутні. Наявність захисту від зовнішніх впливів визначається умовами зберігання і транспортування компонентів.
Наприклад: компоненти можуть знаходитися в загальній тарі або міститися кожний окремо в секції, можуть бути оброблені мастилом, що консервує, та ін.
На першому етапі – підготовки компонентів до складання – може виникнути необхідність перетворення їх форми, внутрішньої структури, а також вилучення або створення засобів захисту від зовнішніх впливів. На цьому етапі ТП спряження з базовими деталями і електричні зв'язки між компонентами не реалізуються. Внаслідок цього модель об'єкта складання, відповідна першій групі станів, має вигляд
На другому етапі – установлення компонентів – модель об'єкта складання може бути записана у вигляді
На третьому етапі – монтажу (створення засобів електричного контактування) і закріплення компонентів (захисту від зовнішніх механічних впливів) - формуються механічні і електричні зв'язки:
Четверта група станів відповідає етапу створення засобів захисту об'єкта складання від кліматичних впливів, тобто етапу нанесення захисних покрить. Модель об'єкта має вигляд
Розглянемо більш детально складові.
Група
1, складова
.
У процесі складання форма компонента
або його частини може змінюватися шляхом
зміни конфігурації (наприклад, при
формовці виводів) або шляхом відсічення
деякої його частини (наприклад, при
обрізці). Характеристики, що складають
,
можуть бути різноманітними, тобто форма
компонента може бути описана багатьма
способами. Наприклад, за допомогою мови
опису графічних зображень або шляхом
кодування типових зображень.
У загальному вигляді
де
– безліч характеристик, що описують
форму i-го компонента в j-му стані.
Для опису форми компонентів кожний з них можна розглядати як такий, що складається з елементів:
– тіло компонента;
– виводи (засоби передачі інформації компонента);
– власні засоби закріплення компонента.
При цьому компонент може складатися з одного, двох або всіх трьох елементів. Наприклад:
1 – механічні деталі, панель, кронштейн, ТМП елемент (МЕЛФ-резистор, чіп-конденсатор, чіп-резистор) – мають один елемент;
2 – ЕРЕ, резистори, конденсатори, ІС – мають тіло, виводи, тобто два елементи;
3 – тиристори, потужні транзистори, діоди, ІС – мають всі три елементи.
Можна стверджувати, що інших компонентів у конструкції будь-яких компонентів ЕКЗ, що підлягають збиранню, бути не може. Тоді опис конструкції і, зокрема, форми будь-якого компонента може складатися лише з опису означених елементів та їх зв'язків.
Тіло компонента в більшості випадків при збиранні форму не міняє (окрім тих випадків, коли деталі виготовлені з гуми, еластичних пластмас і інших аналогічних матеріалів). Виводи і власні засоби закріплення при збиранні можуть змінювати свою форму тільки при закріпленні компонентів, якщо вони не жорсткі. Таким чином, складова повинна містити тільки характеристики форми виводів компонентів.
Відмінність конфігурацій виводів компонента в i-му, j-му станах визначає необхідність їх формовки, відмінність довжин виводів Lk і Lo в означених станах викликає необхідність їх обрізки.
Форма виводів може бути описана за допомогою мови геометричного моделювання ГРАФОР або ФАП КФ або інших, аналогічних. Однак такий опис відрізняється відносною складністю і вимагає відносно великого обсягу пам'яті - десятки мегабайт.
Відповідно до вимог ОСТ 4Г0.010.030 "Установка навесных компонентов на печатные платы. Конструирование" варіанти формовки і установлення компонентів слід визначати за допомогою простих літерно-цифрових кодів. Наприклад, для постійних резисторів, діодів, конденсаторів та інших компонентів з двома дротовими виводами, циліндричної або прямокутної форми корпусами, можуть використовуватися варіанти 1А, 2А та ін.
Однак ці коди не завжди вірогідно відбивають форму виводів. Для нестандартних компонентів виникає необхідність поповнення цього класифікатора. З урахуванням цього опис форми виводів можна виконати двома способами (рис. 4):
1. Відображення форми виводу для вибору ТО формовки кількістю і напрямком їх загинів. Загин за годинниковою стрілкою – 1, проти годинникової стрілки – 2. Кількість загинів – число розрядів, що значать код формовки. Таким чином, вивід, що має три загини (рис. 4), має код формовки "112". Якщо формовка виводів тривимірна, то кількість символів, що означають напрями загинів, збільшиться до 4. Неформовані виводи мають код "000".
Рис. 4. Варіант формовки виводу
2. Якщо опис форми виводу необхідний для вибору ЗТО або для розробки оснастки, то той опис повинен включати конкретні характеристики: кількість, напрям загину виводу, довжину ділянки виводу, що передує загину, кути і радіуси загинів. У цьому випадку код буде складнішим, але опис форми виводу буде повним (рис. 5).
Код 10 + 0900205 + 0900210 – 09002
Рис. 5. Структура коду форми виводу для даного опису
Характеристикою форми виводу, яка визначає необхідність його обрізки при підготовці елемента до складання, є таке:
Lо– Lк>0,
де Lо і Lк – відповідно довжина виводів у початковому і кінцевому станах.
Група 1. Складова . Дана складова описує внутрішню структуру компонента на етапі його підготовки до складання. Не розглядаючи ТО електричного (вхідного) контролю і, відповідно, електричні характеристики вузлів і компонентів, що підлягають збиранню, характеристики, що відображають їх внутрішню структуру, теж можна не розглядати. А окрім них, складова включає характеристики матеріалу виводів або їх покрить, а також код способу сполучення.
Складова
.
Компоненти і вузли, що подаються для
складання, можуть мати захисні покриття
або упаковку, що захищає їх при
транспортуванні зі заводу-виробника
на збиральне підприємство або всередині
його. Якщо в процесі складання або
подальшої експлуатації означені засоби
захисту не потрібні або заважають, то
їх необхідно усунути. Крім того, на етапі
підготовки до складання може виникнути
необхідність вводу засобів захисту від
технологічних або зовнішніх впливів.
Таким чином, характеристиками складової
є типи засобів захисту.
Група
2. Складова
.
На етапі установлення компоненти повинні
бути переміщені з вхідних позицій (у
тарі, нагромаджувачі) у кінцеві (на
базовій деталі) і відповідним чином
зорієнтовані, тому складову
можна подати у вигляді
де
–
координата i-го компонента в j стані;
–
кути,
що характеризують орієнтацію i-го
компонента в j стані.
Можна стверджувати, що відмінність відповідних координат або кутів орієнтації компонента у вхідній і кінцевій позиціях визначає необхідність виконання ТО установлення (переміщення і орієнтації). Таким чином, ТО переміщення і орієнтації i-го компонента з m-позиції в n-позицію необхідна, якщо
Це – критерій прийняття рішень.
Групи 3, 4. Причиною, що визначає необхідність виконання ТО створення електричних сполучень (монтажу) і механічного закріплення компонентів, є наявність у конструкції електричних і механічних зв'язків. Тип ТО залежить від способу, яким користуються для сполучення і закріплення.
Аналогічна
причина визначає необхідність виконання
і тип ТО нанесення захисних покрить –
це залежить від наявності і типів цих
покрить. Таким чином, основними
характеристиками складових
,
,
і
є відповідно коди засобів електричного
сполучення, механічного закріплення і
захисту від кліматичних впливів.
Розглянуті характеристики моделей, що описують стан об'єкта складання, не залежать від специфіки компонентів і об'єкта складання в цілому. Ці характеристики використовують для визначення умов прийняття рішень щодо вибору ТО, необхідних для проектування ТП складання.
Позитивна якість методу порівняння моделей полягає у тому, що він дозволяє розв'язати задачу синтезу складу ТО (ТПр) практично в будь-яких умовах, утому числі для оригінальних і нових конструкцій виробів.
Недоліки:
– метод відносно складний;
– необхідно будувати модель стану об'єкта складання.
Область застосування: метод застосовують для розв'язання задач в нових, оригінальних і складних конструктивних ситуаціях.
Таким чином, розглянуті методи синтезу складу ТО (ТПр) при проектуванні ТП:
– метод стандартних рішень або адресації;
– метод аналізу конструктивно-технологічних ознак;
– метод порівняння моделей стану об'єкта виробництва.
Доцільніше використовувати методи спільно, комбінуючи їх всі залежно від умови задачі, що розв'язується.
У простих проектних ситуаціях слід застосовувати метод стандартних рішень (адресації). Якщо цей метод не спрацьовує, то слід застосовувати метод аналізу конструктивно-технологічних ознак. А якщо і цього при автоматизованому проектуванні недостатньо, то повинен бути застосований метод порівняння моделей стану об'єкта складання.
Домашнє завдання
Вивчити:
1. Лабораторне завдання та методику виконання роботи.
2. Методи і алгоритми синтезу складу ТО (ТПр).
3. Порядок використання методів синтезу складу ТО (ТПр) і аналізу конструкції виробів ЕКЗ для синтезу ТП.
Зміст роботи
1. Провести аналіз конструкції конкретного вузла ЕКЗ для синтезу ТП складання.
2. Синтезувати технологічний маршрут складання вузла з використанням одного з методів – стандартних рішень (адресації), аналізу конструктивно-технологічних ознак або порівняння моделей стану об'єкта складання.
3. Провести аналіз результатів синтезу.
Порядок виконання роботи
1. Проаналізувати особливості конструкції конкретного вузла ЕКЗ.
2. Вибрати з типових технологічних процесів складання типові ТО (ТПр), які потрібні для виготовлення вузла ЕКЗ.
3. Синтезувати технологічний маршрут технологічного процесу складання з використанням одного з методів синтезу.
4. Порівняти позитивні якості та недоліки методів синтезу на прикладі проведеної роботи.
Зміст звіту
У звіті повинні бути наведені:
1. Схематичне креслення розміщення компонентів, короткий опис конструкторсько-технологічних особливостей, які визначають ТП.
2. Синтезований технологічний маршрут виробництва (складання) вузла ЕКЗ.
3. Результати порівняння методів синтезу на прикладі застосування їх для конкретного вузла ЕКЗ.
4. Висновки.
Контрольні запитання
1. Характеристика основних відомостей про конструкцію виробу і виробничої системи, що забезпечують можливість проектування ТП виготовлення ЕКЗ.
2. Сутність і особливості методу стандартних рішень або адресації.
3. Сутність і особливості методу аналізу конструктивно-технологічних ознак.
4. Характеристика алгоритму синтезу складу ТО (ТПр) методом аналізу конструктивно-технологічних ознак.
5. Сутність і особливості методу порівняння моделей стану об'єкта складання.
6. Характеристика моделі, що відбиває стан об'єкта складання.
7. Характеристика складових групи станів моделі, що відбиває стан об'єкта складання.
8. Порівняльна характеристика методів синтезу ТО (ТПр) при автоматизованому проектуванні, характеристика їх областей застосування.
Список літератури
1. Технология и автоматизация производства радиоэлектронной аппаратуры: Учеб.для вузов / И.П. Бушминский, О.Ш. Даутов, А.П. Достанко и др.; Под ред. А.П. Достанко, Ш.М. Чабдарова.- М.: Радио и связь, 1989.-624 с.
2. Автоматизированное проектирование и производство микросборок и электронных модулей; Под ред. Н.П. Меткина.- М.: Радио и связь, 1986.- 280 с.
3. Ткач М.П. Синтез состава операций процесса сборки РЭА на основе сравнения моделей состояния объекта сборки // Вопросы радиоэлектроники (Сер. ТПО), 1983.- Вып. 2.- С. 35.
4. Разработка и исследование алгоритмов формирования структуру технологических процессов сборки микросборок для САПР ТП // Научно- технический отчет по теме 718-26 № 81050179.- Одесса: ОПИ, 1983.