5)Загальні принципи виборів та референдумів.

Стаття 69.Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії.

Коментована стаття закріплює форми безпосереднього волевиявлення народу.

Принцип народовладдя є важливою засадою основ конституційного ладу України. Положення про те, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ і що народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, є вихідними для характеристики України як демократичної, правової держави.

Існують дві основні форми народовладдя в Україні: безпосередня (пряма) реалізація влади народом і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Безпосередня реалізація влади народом є вищим проявом народовладдя , яке означає належність усієї державної влади народу, вільну реалізацію ним цієї влади відповідно з його суверенною волею і корінними інтересами, визнання народу як верховного носія державної влади. Конституція України проголошує і закріплює єдиним джерелом влади народ України і визнає за ним повноту верховної влади, визначає механізм її реалізації, де провідне місце посідає безпосереднє волевиявлення народу, а вищим його правом є вибори і референдум.

Право народу на безпосереднє виявлення своєї волі, особливо щодо формування органів державної влади, є природним правом. Згідно з ч. 1 ст. 21 Загальної декларації прав людини кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною без­посередньо або через вільно обраних представників. Конституція України, виходячи із міжнародно-правових стандартів прав людини, закріплює, що здійснення влади народом є народним волевиявленням, яке стосується різних сторін життєдіяльності народу, кожного громадянина.

Існують такі форми безпосереднього вираження волі народу: вибори, референдуми, всенародні обговорення законопроектів, мітинги, демонстрації. Одні з них мають імперативний характер і не потребують санкції органів державної влади, інші — мають кон­сультативний характер. Але, незалежно від юридичної природи різних інститутів прямого волевиявлення, їх вплив на механізм прийняття державних рішень є досить значним, оскільки в них виражена воля народу. Особливість імперативних форм безпосе­реднього волевиявлення народу полягає в тому, що прийняте народом рішення є остаточним, обов'язковим і ніякому затвердженню державними органами або органами місцевого самоврядування не підлягає, а тільки може офіційно ними проголошуватися як таке, що відбулося, як прийняте. Імперативними формами безпосередньої демократії України є імперативний референдум та вибори депутатів і виборних посадових осіб населенням.

Специфіка консультативних форм безпосередньої демократії полягає в тому, що за їх допомогою воля українського народу (на­селення відповідної адміністративно-територіальної одиниці) відображається в рішенні відповідного державного органу або органу державного самоврядування, тобто стає основою такого рішення, хоча орган самостійно формулює остаточний текст свого акта. Проте він не може при цьому змінити, спростувати, перекрутити волю народу (населення). Консультативними формами волевиявлення є консультативні референдуми, народні обговорення, ініціативи, в тому числі правотворчі обговорення, петиції.

У коментованій статті не наводиться вичерпного переліку форм безпосередньої демократії, через які здійснюється волеви­явлення народу, а закріплюються лише його пріоритетні форми: вибори і референдум. Разом з цим наголошується на тому, що це волевиявлення може проявитися і через інші форми безпосередньої демократії. Народне волевиявлення здійснюється в чітко визначених у Конституції та законах України таких формах, як вибори, референдуми, мітинги, мирні збори, походи та демонстрації, петиції, звернення, місцеві ініціативи, обговорення законопроектів, інших актів тощо.

Найважливішим з них є вибори до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вибори сільських, селищних та міських рад та їх голів, Президента України.

Характерними рисами безпосередньої демократії є: пряме волевиявлення громадян, єдність волі і суб'єкта її вираження, безпосередня участь громадян у прийнятті рішень, реалізації влади від їх імені. Найбільш яскраво ці риси проявляються в інсти­туціях виборів і референдумів.

Вибори мають своє функціональне призначення. їх роль як форми безпосереднього волевиявлення волі народу, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці проявляється в України на сучасному етапі у такому: вибори — основополож­ний принцип конституційного ладу України і забезпечення стабільності цього ладу; вибори — це інститут прямої демократії, вище безпосереднє вираження народом своєї влади; вибори — це акт вручення народом своїм представникам (Президенту України, народним депутатам України, депутатам місцевих рад, посадовим особам) права на реалізацію своєї влади; вибори — це де­мократичний спосіб формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також обрання посадових осіб, легітимний засіб формування системи влади, її конституювання; вибори — це одна із ефективних форм участі громадян в управлінні державними справами.

Крім легітимації державної влади, вибори виконують функцію виявлення інтересів народу, населення відповідних адмініст­ративно-територіальних одиниць, оцінки політичного стану в країні. Вони забезпечують легітимність усій структури органів державної влади. Через них громадяни впливають на формування органів державної влади і тим самим реалізують своє право на участь в управлінні державними справами. Через вибори виявляється воля більшості народу, на основі якої може бути створена демократична влада. Через боротьбу на виборах досягаються стабільність і порядок у суспільному житті. Громадянське сус­пільство, яке базується на плюралізмі думок та інтересів людей, не в змозі забезпечити добровільну законослухняність громадян, уникнути гострих соціальних конфліктів, якщо органи державної влади та органи місцевого самоврядування не будуть створені на справедливій виборчій основі з участю самих громадян. Тому така форма народного волевиявлення, як вибори, має істотне значення і в аспекті забезпечення стабільності конституційного ладу України.

Вибори — обов'язковий атрибут реального народовладдя. Вони політично і юридично забезпечують активну участь громадян України в управлінні державою. Інститут виборів залежно від конкретного співвідношення політичних і соціально-класових сил у державі, політичного режиму, рівня політичної культури і стану демократичних традицій у суспільстві виконують і роль інструменту боротьби за владу. Але в будь-якому випадку або в більшості випадків вибори є виразом демократизму в державі і суспільстві, оскільки за їх допомогою легітимно формуються представницькі органи державної влади і органи місцевого самоврядування.

Без виборів неможливо уявити демократію в країні як на місцевому, так і на загальнодержавному рівні. За сучасних умов саме вибори стають основою будь-якої демократичної політичної системи, забезпечують представництво інтересів різних верств, груп, прошарків населення в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Вибори забезпечують передачу влади від одних представників народу іншим за підсумками несфальсифікованого народного волевиявлення шляхом таємного голосування виборців. Вибори повинні бути справедливими. Такими вони можуть бути визнані лише тоді, коли вони проводяться на основі додержання демократичних принципів виборчого права — загальних, рівних, прямих виборів при таємному голосуванні. Справедливість виборів забезпечує легітимність одержаних у ході голосування результатів виборів. Легітимні вибори забезпечують громадянам реальний вибір. Тому вони повинні проводитися на основі політичної та ідеологічної багатоманітності при додержанні права на свободу думки і слова, вільного вираження поглядів і переконань. Вибори, проведені на законних засадах, дають мож­ливість громадянам на свій розсуд зробити усвідомлений і неупереджений вибір між різними кандидатами, політичними партіями, їх об'єднаннями тощо.

Вибори і виборчі системи в світі поділяються на декілька видів залежно від органів, в які проводяться вибори, від суб'єктів виборів, часу і порядку їх проведення, механізму підбиття підсумків виборів. За часом проведення вибори в Україні можуть бути черговими, позачерговими, повторними, замість депутатів, які вибули. За виборами у відповідні органи розрізняються вибори до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, вибори Президента України. Відповідно за суб'єктами пасивного виборчого права вибори поділяються на вибори народних депутатів України до Верховної Ради України, вибори Президента України, вибори депутатів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів міських, сільських і селищних рад та голів цих рад.

Сьогодні в світі найбільш поширеними є такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна та змішана. Виборча система у вузькому розумінні — це певний, встановлений законом спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців.

Мажоритарна система базується на такому принципі: обраним вважається кандидат, який одержав установлену більшість голосів виборців по виборчому округу, по якому він балотувався, або в цілому по країні (у разі президентських виборів). Ця система застосовується як в одномандатних, так і в багатомандатних округах. Мажоритарна система має декілька різновидів — абсолютна, відносна або кваліфікована більшість. Найбільш поширеною є мажоритарна система відносної більшості, за якою переможцем визнається кандидат, який набирає більше голосів, ніж будь-який інший претендент.

Пропорційна виборча система передбачає такий порядок визначення результатів голосування, за яким розподіл між партіями, що висунули своїх кандидатів у депутати до загальнонаціонального представницького органу, здійснюється відповідно до кількості одержаних ними голосів. Ця система передбачає утворення певної кількості багатомандатних виборчих округів або одного виборчо­го багатомандатного округу, яким є територія всієї країни. Вона забезпечує представництво політичних партій у виборних органах відповідно до рейтингу їх популярності серед виборців.

Змішана виборча система заснована на поєднанні елементів мажоритарної та пропорційної систем у різних варіантах їх ком­бінування. Вона дає можливість одночасно використати переваги кожної з обох виборчих систем. В Україні застосовуються різні

виборчі системи: при виборах Президента України та на місцевих виборах — мажоритарна, при виборах народних депутатів Украї­ни — змішана.

Референдум — голосування всього народу або населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці з питань за­гальнодержавного або місцевого значення. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», прийнятий 3 липня 1991 p., визначає референдум як спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Голосування на референдумі є таємним за допомогою бюлетеня, в якому сформульовані питання і варіанти голосування — «за» і «проти», або «так» чи «ні». Громадянин залишає варіант, який він підтримує, викреслюючи інший. При проведенні референдуму діють загальні принципи виборчого права. Кожний учасник референдуму має один голос і голосує особисто. На референдум можуть виноситися не будь-які питання. Так, не допускається референдум щодо законопроектів з питань податків, бюджету, амністії.

В Україні є такі види референдумів: всеукраїнський, референдум Автономної Республіки Крим, місцевий референдум. За предметом референдумів вони поділяються на конституційні, законодавчі, міжнародно-правові, адміністративні; за юридичною силою — на імперативні і консультативні; за суб'єктами, яким належать ініціативи щодо призначення і проведення референдуму, — за народною ініціативою, президентською ініціативою, парламентською ініціативою; за способом проведення — на обов'язкові і факультативні; за часом проведення — на дозаконодавчі і післязаконодавчі. Конституційним визнається референдум, на якому розглядаються питання, пов'язані з прийняттям і зміною Основного Закону. Обов'язковим визнається референдум, який проводиться згідно зі встановленими законом умовами, недодержання яких означає прийняття нелегітимного рішення. Умови призначення такого референдуму визначаються у більшості випадків Конституцією або спеціальним законом. Факультативні референдуми на відміну від обов'язкових проводяться з тих питань, які вважають за необхідне винести на народне голосування державні органи або самі громадяни, в той час як обов'язкові референдуми проводяться в чітко визначених законом випадках.

Конституція України закріплює тільки основи нормативно-правового регулювання головних форм безпосередньої демократії — виборів та референдумів. Більш докладно вони регламентуються у чинному законодавстві про вибори та референдуми.