Тема 3. Стан добробуту в світі: критерії порівняння

План:

1. Об'єктивні критерії розвитку соціальної сфери країни (ВВП, ПРЛ, ПФП).

2. Концепція людського розвитку: сутність, зміст, складові. Методика вимірювання Індексу людського розвитку (ІЛР).

3. Стан людського розвитку в Україні. Шляхи підвищення рівня людського розвитку.

Реферати:

1. Основні причини погіршення стану та зниження рівня людського розвитку в Україні.

2. Регіональні аспекти людського розвитку (на прикладі України).

Література:

1. Балтачеєва Н. А. Теорія та практика формування і реалізації стратегії людського розвитку / Балтачеєва Н. А. – Донецьк: ДонНУ, 2010. – 433 с.

2. Баришніков В. Людський розвиток як сутність державної стратегії соціально-економічної політики / В. Баришніков. – К.: [ІПК ДСЗУ], 2010. – 121 с.

3. Білобров Д. Сталий людський розвиток: напрямки реалізації в Україні. – К.: Знання України, 2002. – 36 с.

4. Власюк О. Рівень життя населення України: сучасний стан і тенденції [Електронний ресурс] / О. Власюк. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/book/Vasyuk_mon/06-3.pdf

5. Власюк О. С. Індекс людського розвитку: досвід України / О. С. Власюк, С. І. Пирожков. – К.: ПРООН, 1995. – 84 с.

6. Гончарова С. Соціальна політика: Навч. посібн. / С. Гончарова, І. Отенко. – Х., 2003. – 198 с.

7. Дікон Б. Глобальна соціальна політика: міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / Б. Дікон, М. Халс, П. Стабс; [пер. з англ. А. Олійник, В. Триліс, В. Паламарчук]. – К.: Основи, 1999. – 346 с.

8. Звіт з людського розвитку в Україні за 2008 рік. – К.: [Б. в.], 2008. – 122 с.

9. Індекс людського розвитку: Офіційний веб-сайт. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: //hdr.undp.org/

10. Концепція сталого розвитку України. – К., 1997. – 17 с.

11. Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір / [За ред. Е. М. Лібанової]. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень, 2008. – 316 с.

12. Людський розвиток регіонів України / [За ред. Е. М. Лібанової]. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень, 2007. – 328 с.

13. Политический атлас современности: Опыт многомерного статистического анализа политических систем современных государств / За ред. А. Ю. Мельвиля. – М., 2007. – 258 с.

14. Ревенко А. Чому Україна опинилася на 78-му місці у світовому індексі людського розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dt.ua/2000/2050/51317

15. Скуратівський В. Основи соціальної політики: Навч. посібн. / В. Скуратівський, О. Палій. – К.: МАУП, 2002. – 200 с.

16. Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. – К.: Студцентр: НІКА-Центр, 1998. – 203 с.

17. Соціальна політика. Словник: поняття, категорії, терміни / М. А. Бучин, М. П. Гетьманчук, І. П. Карий [та ін.]. – Л.,2008 . – 274 с.

18. Стрижак О. О. Людський розвиток: Конспект лекц. / О. О. Стрижак. – Х.: Вид-во ХНЕУ, 2010. – 124 с.

19. Україна в 2005-2009 рр.: стратегічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: Моногр. / Нац. ін-т стратег. дослідж.; [за заг. ред. Ю. Г. Рубана]. – К.: НІСД, 2009. – 656 с.

20. Шевчук П. Про концепцію переходу України до сталого розвитку. Проблеми сталого розвитку України / В. Шевчук. – К.: БМТ, 1998. – 230 с.

21. Шевчук П. І. Соціальна політика: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П. І. Шевчук. – [2-ге вид.]. – Львів: Світ, 2005. – 400 с.

22. Human Development Report 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2009_En_Complete.pdf.

Методичні рекомендації:

Вивчення теми варто розпочати із розгляду проблеми виведення об'єктивного критерію оцінки стану розвитку соціальної сфери країни. Слід довести, що показник економічного зростання (внутрішнього валового продукту (ВВП) та фактичного прогресу (ПФП) не є універсальними показниками, які можуть об'єктивно відображати досягнення у суспільному прогресі та задоволенні потреб людини, враховуючи показники здоров'я, особистої свободи індивіда, рівень культурного розвитку тощо. У першому питанні потрібно наголосити, що порівняти умови суспільного життя людей в різних країнах, а також віднайти шляхи для їх покращення можна за допомогою показника людського розвитку (ПРЛ), який конкретизується через Індекс людського розвитку (ІЛР). Останній дослідники вважають відносно об’єктивним показником, адже він щорічно поновлюється, а основою для його розрахунку є реальні, офіційні статистичні показники. Окрім цього ІЛР дає змогу порівняти країни і рангувати їх у вигляді зведеної таблиці, яка наочно засвідчує рівень соціального розвитку країн світу. Водночас слід звернути увагу, що при його складанні не беруться до уваги політичні, історичні, культурні параметри розвитку країни, які часто мають не менше значення, аніж соціо-економічні. Окрім цього та частина даних, яка надається національними статистичними організаціями, не завжди достовірна, оскільки окремі уряди свідомо «прикрашають» реальний стан справ у своїх країнах [2, с. 8-25; 7, с. 52-56; 17, с. 44, 102-103; 18, с. 30-33; 22].

У другому питанні необхідно визначити суть концепції людського розвитку, яка передбачає розширення можливостей людей поліпшити свій добробут, зміцнити здоров'я, набути певної професійної кваліфікації, збагатити себе духовно і почувати себе у безпеці. Увагу варто акцентувати на аналізі основних складових показника людського розвитку, умов його формування та напрямків. Потрібно зазначити, що людський розвиток мусить бути «сталим», тобто передбачає раціональне використання усіх можливих ресурсів як для задоволення потреб теперішнього, так і майбутніх поколінь. Вимірювання людського розвитку здійснюється через використання Індексу людського розвитку (ІЛР) для кожної країни, який є інструментом універсальних порівнянь, авторитетним в академічній та політичній спільнотах. ІЛР розраховується на основі трьох показників: очікуваної тривалості життя людинипри народженні; стану освіти та грамотності населення; рівня життя та добробуту населення (ВВП на душу населення) тощо. Таким чином, саме людина, її можливості та потреби є об’єктом дослідження проблем розвитку, а значення ІЛР має метою показувати рівень добробуту населення в країні, а також існуючі в ній можливості для реалізації життєвих потреб та пріоритетів [5, с. 25-82; 9; 13, с. 27-30; 15, с. 111-112; 17, с. 102-103, 191-192, 122; 18, с. 52-61; 21, с. 86-95; 22].

Розглядаючи третє питання, потрібно проаналізувати особливості людського розвитку в Україні впродовж останніх років, на який впливають суттєвий спад виробництва, скорочення тривалості життя, а також високий рівень освіти та письменності дорослого населення. Варто розглянути регіональні індекси людського розвитку та їх складові, вказати на причини їх розбіжності. Під час розгляду цього питання слід наголосити, що для підвищення національного ІЛР необхідні позитивні зрушення у сферах політичної стабільності, економічного розвитку, соціального захисту населення, становлення дієвого місцевого самоврядування, розвитку освіти, культури, охорони здоров'я, збереження навколишнього середовища, етнонаціональної та міграційної політики тощо. Для України пріоритетною повинна стали концепція сталого людського розвитку, що базується на узгодженості людського, економічного та екологічного розвитку з метою творення умов для забезпечення достойного життєвого рівня населення, розвитку трудового потенціалу, формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, проведення пенсійної реформи, надання адресної підтримки незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, поліпшення охорони здоров’я населення тощо [3, с. 21-32; 4; 5, с. 53-83; 8; 10-11; 14; 17, с. 237-238; 18, с. 61-107; 19-20; 21, с. 95-100].

У першому рефераті потрібно вказати на те, що порівняння ІЛР України з аналогічним показником інших країн світу висвітлює тенденцію до суттєвого зниження цього показника для України через падіння рівня її ВВП, скорочення тривалості життя тощо. Слід врахувати, що у перші роки після включення України у розрахунки ІЛР, вона була віднесена ПР ООН до групи країн з «високим» рівнем людського розвитку. Втім згодом її показники і місце у світовому рейтингу значно погіршилися і Україна потрапила до групи країн із «середнім» рівнем людського розвитку, а її місце за рейтингом знизилось у порівнянні з початковим майже вдвічі [3, с. 21-32; 4; 9-11; 12, с. 105-233; 14; 18, с. 61-107; 19; 20, с. 23-27; 21, с. 94-98]. При написанні другого реферату варто зазначити, що існують значні регіональні розбіжності в показниках ІЛР, які слід враховувати при формуванні регіональної політики, зокрема заходів, спрямованих на запобігання непередбаченої міграції населення, подальшої дестабілізації ринку праці і диференціації рівнів економічного розвитку регіонів [1, с. 230-241; 2-4; 5, с. 53-83; 8; 10-11; 12, с. 233-282; 20, с. 23-27; 21, с. 95-98].