Вибір об'єктивів

Попередній вибір пари об'єктивів для вимірювання проводиться на підставі передбачуваного класу чистоти. Дані необхідні для правильного вибору об'єктивів, наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Попередній вибір пари об'єктивів

Збільшення об’єктиву, N	Фокусна відстань об’єктиву, мм	Висота нерівності, яка вимірюється об’єктивом
7,0X	25	40 - 6,3	4 - 6
12,3X	13,9	20 - 3,2	5 - 8
	8,2	6,3 - 1,6	7 - 8
	4,3	3,2 - 0,8	8 - 9

Основні дані

Загальне збільшення приладу з окулярним гвинтовим мікрометром - 88, 158, 269, 517^х

Лінійне поле зору - 1,8; 1; 0,6; 0,3 мм

Ціна поділки шкали барабана окулярного гвинтового мікрометра - 0,01 мм

Межі переміщення предметного столика у двох взаємо - перпендикулярних напрямках - 0 - 10 мм

Ціна поділки шкал барабанів мікрометричних гвинтів столика - 0,01 мм

Джерело світла - лампа СЦ80 (8 в, 9вт).

Порядок вимірювання висоти нерівностей

На рис.2.6,а та рис.2.6,б схематично зображений вид поля зору спостерігаючого мікроскопа при вимірюванні нерівностей поверхні. Тут умовно показане деформоване зображення щілини з різким верхнім краєм. Напрямок переміщення ниток окулярного мікрометра показано стрілками.

Рис. 2.6. Схема вимірювання нерівностей поверхні

Як було зазначено вище, висота вимірюваного профілю визначається по формулі (2.2).

Для визначення величини R_z, що відповідає вимірювальної поверхні, вибирають п'ять найбільших нерівностей у межах поля зору мікроскопа, вимірюючи висоту кожної з обраних нерівностей від вершини гребеня до дна впадини й обчислюють середнє арифметичне значення цих висот

, (2.3)

Для визначення величини b, що відповідає висоті h вимірюваної нерівності, горизонтальна нитка окулярного мікрометра обертанням барабанчика 35 (рис. 2.4) послідовно сполучається спочатку з верхнім краєм зображення нерівності (рис. 2.6, а), а потім з нижнім (рис. 2.6,б). При кожному наведенні виконуються відповідні відліки по барабанчику 35 (рис. 2.4). Різниця відліків дає величину (множник обумовлений тією обставиною, що напрямок переміщення ниток і вимірювальний відрізок складають кут 45^о).

Величини b та N підставляють у формулу (2.2) для розрахунку відповідної висоти нерівності h:

. (2.4)

Розрахувавши по формулі (2.4) значення п'яти найбільших висот нерівностей, за формулою (2.3) визначають величину R_z, і по табл. 2.1 визначають клас чистоти.

Примітки:

Щоб отримати висоту нерівності h у мікронах, треба при підстановці у формулу (2.4) величину a, виміряну в поділках барабанчика, помножити на 10.

Визначення величини а

Різниця відліків по шкалі й барабанчику окулярного мікрометра, отриманих при послідовному сполученні ниток з вершиною й впадиною нерівності, наприклад, дорівнює 12 поділкам; тоді а=12, що становить 120 мкм.

Обчислення висоти нерівності

Знайдені величини N і а підставляють у формулу (2.4):

.

Визначення R_z.

Значення висоти п'яти найбільших обмірюваних нерівностей рівні: h₁ = 5,6 мкм; h₂ = 5,8 мкм; h₃ = 5,5 мкм; h₄ = 5,7 мкм; h₅ = 5,5 мкм.

Тоді

Визначення класу чистоти.

По табл. 2.1 знаходимо, що R_z=5,6 мкм відповідає 7-му класу чистоти.

Порядок виконання роботи

1. Вивчити конструкцію, оптичну схему та принцип роботи мікроскопу МИС-11.

2. Від’юстувати прилад.

3. Визначити збільшення об’єктиву, згідно з таблицею 2.2.

4. Вибрати в полі зору мікроскопу 5 нерівностей.

5. Отримати висоту:

-виміряти величину а,

-обчислити висоту нерівностей h_i

6. Обчислити величину R_z.

7. Визначити клас чистоти.

Контрольні питання

1. Дати визначення понять «шорсткості» та «класу чистоти», пояснити зміст наведених термінів.

2. Описати призначення та принцип дії мікроскопу МИС-11.

3. Описати оптичну схему мікроскопу МИС-11 і визначити хід променів через всі оптичні елементи.

4. Визначити фізико-хімічні властивості досліджуваного матеріалу.

Список літератури

Основна

1. Микроскоп двойной МИС-11. Инструкция к пользованию. ЛОМО, 1965.

2. Болтон У., Конструкционные материалы: Металлы, сплавы, полимеры М.: Изд-во: Додэка XXI Издательский дом, 2007, 319, сс. 150-161.

1. 3.Материаловедение: учебник для вузов// Б.Н. Арзамасов, В.И. Макарова, Г.Г. Мухин и др. 3-е издание – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2002, 648, сс. 351-345.

2. 4.Фетисов Г. П., Гарифуллин Ф. А., Материаловедение и технология металлов. Учебник . М.: Изд-во: ОНИКС, 2007, 624, сс. 251-278.

5. Оптические приборы в машиностроении. Справочник. М.: Машиностроение. 1974., 238 с. (с.107-112)