
- •Тема 4. Виробничий процес і його організація
- •4.1. Сутність виробничого процесу та принципи організації
- •4.2. Виробничий цикл і його характеристики
- •4.3. Методи організації виробництва
- •4.4. Організаційні типи виробництва
- •Тема 5. Виробничі ресурси підприємства
- •5.1. Персонал
- •5.2. Основні засоби
- •5.3. Оборотні засоби
- •5.1. Персонал
- •5.2. Основні засоби
- •5.3. Оборотні засоби
- •Тема 6. Потреба підприємства у виробничих ресурсах
- •6.1. Виробнича програма підприємства
- •6.2. Визначення чисельності категорій працівників
- •6.3. Виробнича потужність підприємства
- •6.4. Нормування оборотних коштів
- •Тема 7. Інноваційні процеси на підприємстві
- •7.1. Загальна характеристика нововведень
- •7.2. Технічний розвиток підприємства
- •7.3. Організаційний розвиток на підприємстві
- •7.4. Інвестиційне забезпечення інноваційних процесів
4.4. Організаційні типи виробництва
Промислові підприємства розрізняються за структурою й обсягом виробленої продукції, широтою її номенклатури. Залежно від цих чинників окремі робочі місця, дільниці, цехи та підприємства можна розділити на кілька організаційних типів виробництва.
Тип виробництва — це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, котра охоплює номенклатуру продукції, об’єм виробництва, характер завантаження робочих місць, кваліфікацію робітників, рівень собівартості продукції тощо. Основною характеристикою поділу на типи виробництва є спеціалізація робочих місць.
Залежно від ступеня завантаження робочих місць, який обумовлюється масштабом і трудомісткістю виробництва, розрізняють такі типи виробництва:
одиничне;
серійне;
масове.
Одиничне виробництво характеризується широким асортиментом продукції та невеликим об’ємом випуску однакових виробів. При цьому зразки виробів ніколи не повторюються чи повторюються нерегулярно. Використовується, як правило, унікальне чи універсальне обладнання, котре розміщене однорідними групами. При одиничному типі виробництва застосовується послідовне переміщення предметів праці, присутні відносно велика питома вага ручної праці, значні об’єми незавершеного виробництва, потреба у робітниках-універсалах високої кваліфікації, відсутнє закріплення операцій за робочими місцями. Саме тому продукція одиничного виробництва має найвищу собівартість, а виробничий цикл —найбільшу тривалість.
Різноманітна номенклатура робить одиничне виробництво найбільш мобільним та швидко адаптовуваним до умов сучасного ринку. Як правило, одиничне виробництво характерне для підприємств суднобудування, верстатобудування та виробництва іншого унікального обладнання. Прикладом одиничного виробництва в окремому підприємстві може бути дослідне чи експериментальне виробництво.
Серійне виробництво характеризується тим, що виробляється обмежений асортимент продукції. Предмети праці до робочого місця надходять не одиницями, як при одиничному виробництві, а періодично певними партіями (серіями). Залежно від розміру партії розрізняють дрібно-, середньо- та крупносерійне виробництва. Як правило, виготовлення значної частини продукції в умовах серійного виробництва періодично повторюється протягом року чи кількох років, що дає можливість організувати цей випуск на технологічно спеціалізованих дільницях (передусім це стосується організації середньо- та крупносерійного виробництва).
Відмінними рисами серійного виробництва є:
використовується універсальне та спеціалізоване обладнання, яке розміщується за технологічною та частково за предметною ознакою;
застосовується паралельно-послідовне переміщення предметів праці;
передбачається широке застосування механізації праці при незначному використанні ручної праці;
має місце коротша, ніж для одиничного типу, тривалість виробничого циклу.
Продукція серійного виробництва, як правило, стандартна (наприклад, обладнання для хімічної чи харчової промисловості). У виробництвах серійного типу рівень собівартості продукції знижується за рахунок спеціалізації робочих місць, ширшого залучення робітників середньої кваліфікації, зменшення, порівняно з одиничним виробництвом, витрат на заробітну плату.
Масове виробництво характеризується виготовленням окремих видів продукції у великій кількості на вузькоспеціалізованих робочих місцях протягом тривалого періоду. Необхідною умовою масового виробництва є постійний рівень попиту на продукцію.
Головною ознакою масового типу виробництва є виготовлення великого об’єму однорідної продукції. Для цього типу виробництва характерні: незмінна номенклатура продукції, що виробляється; спеціалізація робочих місць на виконанні однієї постійно закріпленої операції; застосування спеціалізованого та спеціального обладнання; незначна тривалість виробничого циклу; високий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів; застосування паралельного переміщення предметів праці.
Собівартість продукції масового виробництва, порівняно з одиничним та серійним, значно менша, тому цей тип виробництва створює передумови для поглиблення спеціалізації та підвищення продуктивності праці, що веде до підвищення ефективності виробництва. Як правило, собівартість дослідного зразка одиничного виробництва у 20...30 разів вища, ніж масового.
Збільшення масовості та серійності виробництва має ряд позитивних рис: збільшується продуктивність праці за рахунок поглиблення виробничих навичок та кращого оснащення робочих місць; знижується собівартість продукції та підвищується ефективність використання обладнання, скорочується час виробництва виробу.
Разом з тим масове та серійне виробництво має ряд недоліків. Головними з них є орієнтація не на конкретного споживача і його вимоги, а на середні стандарти, проблеми з переорієнтацією виробництва, що пов'язані з застосуванням значної кількості спеціального обладнання.
Важливою кількісною характеристикою типу виробництва є рівень спеціалізації робочих місць, який визначається коефіцієнтом закріплення операцій (К з.о.), тобто середньою кількістю операцій, які приходяться на одне робоче місце за місяць:
де n - кількість предметів, що оброблюються даною групою робочих місць; m - кількість операцій, що приходяться на i-тий предмет; Kм - кількість робочих місць.
Коефіцієнт закріплення операцій за одним робочим місцем для масового виробництва складає 1...3, для крупносерійного — 4...10, середньосерійного — 11...20, дрібносерійного — більше 20, одиничного — більше 40.