1.4. Порядок виконання роботи
Одержати у викладача варіант завдання (ескіз креслення збірки пристрою) з додатка А, дані про обсяг і тип виробництва.
Вивчити вихідну конструкторську документацію, дані про обсяг і тип виробництва. Виконати ескіз креслення збірки пристрою. Визначити основні конструктивні елементи (передня панель, блок на основі друкованої плати, тепловідвід і т.п.) і взаємне їхнє розташування. Всі деталі, елементи, складальні одиниці, що входять до складу РЕА, необхідно розділити на дві групи: покупні й власного виготовлення.
Найменування виробів першої групи записують у таблицю 1.1, указують позицію по кресленню збірки й кількість в одному пристрої.
Найменування деталі або підгрупи деталей, обраний метод виготовлення або основні операції вносять у таблицю 1.2.
Для однієї з деталей або підгрупи, за вказівкою викладача необхідно описати обраний метод у вигляді послідовності й короткого змісту операцій.
У результаті вивчення запропонованих у конструкції методів створення механічних з'єднань між деталями заповнюють таблицю 1.3.
Дати критичну оцінку цим методам, розглянути можливість їхньої заміни на інші, більш технологічні.
1.5. Зміст звіту
1. Ескіз креслення збірки пристрою з коротким описом конструкції.
2. Таблиця1.1, таблиця 1.2, обґрунтування обраних методів виготовлення деталей.
3. Таблиця 1.3 з аналізом можливостей заміни методів створення механічних з'єднань.
4. Висновки за результатами роботи.
1.6. Контрольні питання
Дайте характеристику можливих методів виготовлення деталей і обґрунтуйте обрані методи.
Опишіть один з обраних процесів виготовлення деталі.
Дайте порівняльну характеристику використовуваних у конструкції методів створення механічних з'єднань.
Які зміни було б доцільно внести в конструкцію пристрою з метою підвищення технологічності виготовлення деталей і методів їхнього з'єднання?
Лабораторна робота 2
РОЗРОБКА СТРУКТУРИ СКЛАДАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ
2.1. Ціль заняття
Освоїти методику й одержати практичні навички розробки схеми складу й технологічної схеми збірки.
2.2.Лабораторне обладнання
Персональний комп'ютер з прикладним програмним забезпеченням.
2.3. Теоретичні відомості
На основі технологічного аналізу конструкції РЕА необхідно розробити схему складу збірки й технологічну схему збірки.
Ці схеми дають можливість визначити взаємний зв'язок між всіма деталями, збірковими одиницями, електронними компонентами. Побудова цих схем - перший етап проектування технології виготовлення електронного апарата.
При розробці схеми збірки складу використовують наступні правила:
- одиниці збірки схеми утворяться незалежно від можливих методів збірки, організації робочих місць;
- перший ступінь складу збірки не є збірковою; на ній розташовують деталі, покупні компоненти й матеріали, використовувані при збірці;
- мінімальна кількість деталей, необхідна для утворення одиниці збірки дорівнює двом;
- при приєднанні до одиниці збірки однієї й більше деталей утворюється одиниця збірки наступного ступеня;
- кожний наступний ступінь (крім першого) не може бути утворений без наявності наступного.
Розглянемо як приклад фрагмент схеми складу збірки РЕА «Стабілізатор», представлений на рисунку 2.1.
У правій частині схеми представлені позначення всіх деталей, покупних виробів, що використовується при збірці матеріалів. Позначення деталей і компонентів містить найменування - «Передня панель», позицію по кресленню збірки - «2» і кількість в одному виробі - «1».
Відповідно до особливостей конструкції, всі деталі входять в одну з одиниць збірки, що утворять кілька ступеней. Позначення одиниці збірки містить найменування - «Передня панель у зборі» або «Блок А», код - «1сб2», що включає: номер ступеню збірки - «1» і позицію базової деталі «2».
Рисунок 2.1 - Схема складального состава
Рисунок 2.1 –Схема складу збірки РЕА
Складність конструкції ЕА, з погляду збірки, оцінюють по кількості ступеней збирання - (і середній повноті складу збірки)
д
е
BI – кількість одиниць збірки, у тому
числі й одного найменування на i–му
ступеню збірки.
Для схеми на рисунку 2.1: l = 2,В1 = 2, В2 = 1, SS = 1,5.
Складність процесу збірки збільшується з ростом кількості одиниць збірки і зменшенням ступеней.
С
кладність
одиниці збірки кожного найменування
можна оцінити коефіцієнтом складності
одиниці збірки – SE
де KI - кількість деталей j-го найменування в даній одиниці збірки;
N - загальна кількість найменувань деталей у даній одиниці збірки.
Необхідно розрахувати значення SE для всіх одиниць збірки, крім вищої (виробу) і оцінити їхню складність.
На базі схеми складу збірки розробляють технологічну схему збірки відповідно до якої проектують процес. У верхній частині схеми розміщають позначення базової деталі однієї з одиниць збірки, унизу зображення готової РЕА. До лінії з'єднуючі ці елементи ліворуч і праворуч приєднують зображення одиниць збірки, що утворилися в інших гілках схеми, і деталей необхідних при з'єднанні одиниць збірки.
Послідовність з'єднання з основною лінією відображає послідовність збірки в реальному процесі. Установлені деталі й одиниці збірки не повинні перешкоджати операціям збірки на наступних стадіях.
Технологічна схема збірки відбиває процес механічного з'єднання між деталями й одиницями збірки: приклеювання, підгиб й т.п.
Створення електричних контактів окремий процес. Пайка вказується тільки в тому випадку, якщо вона використовується як механічне з'єднання, наприклад, пайка проводів без їхнього попереднього закріплення.
Розглянемо процес збірки «Стабілізатора» відповідно до прикладу схеми на рисунку 2.2.
Складальні одиниці першого рівня з'єднуються між собою за допомогою 4-х гвинтів М-3; механічне закріплення проводів (у цьому випадку й електричне з'єднання) між передньою панеллю й блоком здійснюється пайкою.Збірка «Блоку А» і «Передньої панелі в збірки» виконуються незалежно й паралельно на різних робочих місцях і ділянках.
Механічне закріплення навісних елементів на друкованій платі здійснюють приклеюванням (пастою або клеєм), підгибом виводів електрорадіоелементів (ЕРЕ) в отворах.
Рисунок 2.2 – Технологічна схема збірки