5. Пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Пенсія у зв'язку з утратою годувальника призначається непрацездатним членам родини померлого годувальника, що знаходились на його утриманні. При наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, що був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а у випадку смерті пенсіонера незалежно від тривалості страхового стажу, непрацездатними членами родини вважаються:

1. чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку;

2. діти (у тому числі діти, які народилися протягом 10 місяців із дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років. Діти, які навчаються на денній формі навчання у ВУЗах I – IV рівнів акредитації та УТ навчальних закладах, до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років (діти сироти до 23 років незалежно від того, вчаться вони чи ні);

3. чоловік (дружина), а у випадку їхньої відсутності – один з батьків, брат, сестра, дідусь або бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працює і доглядає за дитиною померлого годувальника до досягнення нею 8 років.

Пенсія у зв'язку з утратою годувальника призначається в розмірі:

• на одного непрацездатного члена родини – 50% пенсії за віком померлого годувальника;

• на двох і більше непрацездатних членів родини – 100% пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з утратою годувальника призначається в таких же розмірах, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

Пенсія на кожного непрацездатного члена родини не може бути менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

6. Пенсія окремим категоріям громадян.

Питання пенсійного забезпечення деяких категорій працівників регулюються окремими законодавчими актами.

Особа має право вибрати, яку пенсію одержувати: або пенсію за солідарною системою, яка призначена відповідно Закону України «Про Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або пенсію, яка призначена на основі окремих законів. При цьому різниця між «спеціальною» та «загальною» пенсіями фінансується за рахунок коштів Державного бюджету.

При призначенні «спеціальних» пенсій заробітна плата розраховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, з якої стягуються страхові внески до соціальних фондів.

У випадку, якщо розмір пенсії перевищує 90% максимальної величини фактичних витрат на оплату праці, з якої стягуються страхові внески до соціальних фондів, то пенсія виплачується в сумі, що не перевищує зазначений розмір.

Згідно ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 №1977 – XII зі змінами та доповненнями пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам призначається в розмірі 80% від сум заробітної плати науковця (визначається згідно ч.2 ст.32 Закону про наукову діяльність і ст. 40 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Пенсія призначається при досягненні пенсійного віку:

• чоловікам – при наявності стажу роботи не менш ніж 25 років, у тому числі стажу наукової праці не менш ніж 20 років;

• жінкам – при наявності стажу роботи не менш ніж 20 років, у тому числі стажу наукової праці не менш ніж 15 років.

За кожен повний рік роботи понад стажу наукової праці (20 і 15 років) пенсія збільшується на 1 % заробітної плати, але не може бути більше 90% середньомісячної заробітної плати.