Електронні гроші

2. Грошовий обіг та його закони.

2.1 Сутність закону грошового обігу.

Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі властивих йому законів, одним з яких є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

1. За умов нерозвинутості кредитних відносин і виконання грішми лише функції засобу обігу зміст закону грошового обігу повноцінних грошей полягає у тому, що масса грошей, яка знаходиться в обігу прямо пропорційна сумі цін усіх товарів і обернено пропорційна числу оборотів однойменних грошових одиниць.

2. Сутність закону обігу паперових грошей полягає в тому, що їх випуск має дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Переповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх, тобто веде до інфляції.

3. За умов розвитку кредитних відносин і виконання грішми ще й функції засобу платежу зміст закону грошового обігу полягає у тому, що кількість грошей, які знаходяться в обігу, визначається сумою цін усіх товарів та послуг, що підлягають реалізації, за вирахуванням суми цін товарів, проданих у кредит цього року, та суми взаємопогашених платежів; та з додаванням суми цьогорічних платежів за борговими зо­бов'язаннями, строк сплати за якими настає цього року. І все це ділить­ся на швидкість обігу грошової одиниці:

СЦ – К + П – ВП

КГ = ––––––––––––––––– ,

О

де КГ – кількість грошей, необхідних для обігу;

СЦ – сума цін товарів, реалізованих протягом року;

К – сума цін, проданих в кредит;

П – платежі за кредити минулого року;

ВП – платежі які взаємно погашаються;

О – швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії рівняння грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

M·V = P·Q

де М – маса грошей в обігу;

V– середня швидкість обігу грошей;

Р – середній рівень цін на товари та послуги;

Q – кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

P·Q

M = –––––

V

Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей населенням, придбанням комерційних та державних цінних паперів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником L(r), то формула кількості грошей набуде такого вигляду:

P·Q

M = ––––– + L(r)

V