3. Фінансові ресурси держави, джерела і методи їх формування

Фінансові ресурси — сукупність коштів, що перебувають у розпоря­дженні держави та суб'єктів господарювання. Вони характеризують фінан­совий стан економіки і водночас є джерелом її розвитку, формуються за рахунок різних видів грошових доходів, надходжень, відрахувань, а вико­ристовуються на розширене відтворення, матеріальне стимулювання, задо­волення соціальних та інших потреб суспільства. Структура державних фі­нансових ресурсів зображена на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Структура державних фінансових ресурсів

Слід зазначити, що фінансові ресурси, які існують у державі, накопи­чуються на трьох рівнях економічної системи. Фонди фінансових ресурсів накопичуються, передусім на мікрорівні, тобто у межах домашніх госпо­дарств. У цьому випадку джерелом їх формування можуть бути як ресурси сфери державних фінансів, так і ресурси підприємництва. Тобто фінансові ресурси на мікрорівні накопичуються як в результаті створення ВВП, так і в результаті їх перерозподілу. На цьому рівні фінансові ресурси мають ви­гляд накопичень, депозитів та вкладів у банківську систему.

На мезорівні фінансові ресурси накопичуються у суб'єктів підприєм­ницької діяльності і є безпосереднім результатом розподілу нового створе­ного ВВП. Фінансові ресурси підприємств мають форму фондів та капіта­лу підприємств.

На макрорівні фінансові ресурси держави є наслідком розподілу, пе­рерозподілу та централізації ВВП і мають форму бюджетних та позабю­джетних фондів фінансових ресурсів.

Державні фінанси складаються, по-перше, із власне державних фінан­сів (або федеральних фінансів, як їх часто називають у країнах із федера­тивним територіальним устроєм), по-друге, регіональних (обласних) фі­нансів, по-третє, місцевих (муніципальних) фінансів. Основою цих трьох видів державних фінансів є відповідні бюджети: державний, регіональний, місцевий, які є грошовим фондом формування і використання грошових ресурсів відповідних рівнів управління державними структурами.

Основними джерелами формування грошових доходів держави є: по­датки (від доходу, благ і послуг, капіталу, землі, майна чи інших не рухо­мостей); різного роду збори (збори за візи, збори за різноманітні дозволи та підписи, ліцензійні збори і т. ін.); так звані неподаткові джерела (субсидії, позички шляхом випуску і реалізації облігацій, доходів від лотереї і дохо­дів від державної підприємницької діяльності тощо).

За формами походження фінансові ресурси держави поділяють на ре­сурси накопичення (прибуток, відрахування на соціальні потреби, аморти­заційні відрахування) та ресурси вторинного розподілу та перерозподілу (прямі і непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів і т.п.). Між розподілом фінансових ресур­сів за джерелами формування є обернена залежність. Чим більша частина ресурсів у державі утворюється як ресурси накопичення, тим менша час­тина їх утворюється у результаті розподілу та перерозподілу.

Основним джерелом ресурсів розподілу є податки і прибуток. Прибу­ток прямим чином залежить від кількості амортизаційних відрахувань. Чим меншими є амортизаційні відрахування, тим більшим є прибуток і по­даток з прибутку.

Забезпечення фінансово-грошовими ресурсами виконання функцій держави здійсняється шляхом використання таких методів:

1. методи формування грошових фондів (податки, збори, платежі інше);

2. методи розподілу (бюджетне фінансування, субсидії, дотації, суб­венції, державний кредит);

3) методи їх використання.

Економіка, складовими частинами якої є трудовий, науковий, техніко-виробничий та природно-ресурсний потенціал, формується як єдиний гос­подарський механізм, здебільшого, фінансовою системою.

Без постійного фінансового живлення складових частин економічної системи настає їх недієздатність з відповідними негативними наслідками. Тому фінансова система виступає чинником інтеграції всіх елементів еко­номічної системи, запорукою їх високоефективного функціонування і аку­мулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробниц­тва на цьому самому або вищому рівні. Для здійснення своїх функцій інтегрування економіки фінансова система повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів виробництва, підтримуючи на належному рівні дієздатності всі свої структурні і динамічні параметри.