71.Колективізація в Україні. Голодомор (1932-1933рр)

Курс на колективізацію був проголошений XV з'їздом ВКП(б) у 1927 p., а з 1929 р.почалося її насильницьке форсоване здійснення.

Причини колективізації

Згідно з більшовицькою доктриною,шлях до соціалізму був пов'язаний з переходом селянства до колективного вироб-ництва. Форсована колективізація, як іфорсована індустріалізація, здійснювалася в рамках єдиної політики "соціалістичного штурму".Беручи курс на колективізацію, сталінське керівництво прагнуло:

• завдяки колгоспам повністю підпорядкувати сільське господарство державі;

• забезпечити населення країни дешевимипродуктами харчування і сировиною, отримати кошти для індустріалізації;

• ліквідувати дрібнотоварний селянський уклад, який, на думку більшовиків, бувджерелом капіталізму на селі.

Наслідки колективізації

Сільське господарство стало колгоспним. На кінець 1932 р. в Україні булоколективізовано близько 70% селянськихгосподарств. На кінець 1937 р. - 96%.

На селі було утверджено командну економіку при повному підпорядкуванні

колгоспів державній владі. Колгоспибули поставлені в такі умови, які різко

обмежували їх господарську самостійність і підприємливість, культивували зрівнялівку, безгосподарність,позбавляли економічних стимуліврозвитку. Суцільна форсована колективізація призвела до тривалої дезорганізації і деградації аграрного сектора.

- Ліквідовано так зване куркульство якклас не тільки економічно, а і фізично.

- Страшним наслідком колективізаціїстав голодомор 1932-1933 pp.

- Завдяки колективізації було отриманозасоби для задоволення потреб індустріалізації, забезпечено індустріальнийстрибок.

Голодомор 1932-1933рр

У 1932-1933 рр. український народ, особливо селянство,відчули на собі мабуть один з найтрагічніших результатів колективізації – голодомор. Його витоки,як уже зазначалося слід шукати в аграрній політиці радянської влади. В українськіх хліборобів вилучали майже дів третини валового збору зерна,переважну більшість тваринницької продукції.

У 1931рю майже третина урожаю була втрачена під час жнив. Плани хлібозаготівель, однак.залишилося без змін. У1932р. площа посівів в українізменшелась на одну пяту.п’ятун же заготівель був піднятий на 44%. В 1932р. була прийнятна постанова «про охорону соціалістичної власності», згідно якої за «присвоєння» навіть жмені зерна з колгоспного поля селяни кралися розстрілом або концтабором. У засіки держави тоді забирали навіть насіннєвий фонд, не видаючи колгоспникам ані зернини.

В республіці почався голод. У березні 1933р. ним було охоплено 103 з 400 районів. Однак навіть за цих умов значна кількість зерна йшла на експорт. Центральна влада спромоглася виділити Україні лише 3 млн. пудів хліба. Яка його частина потрапила голодуючим, і сьогодні залишається невідомим. Відоме інше: втрати України становили 5-7 млн. людей. Цей голодомор був безсумнівно штучним і класифікується як радянсько-більшовицький геноцид проти українського народу.

72.Політика укранізації (20-30рр) суспільно політичний зміст, наслідки.

Українізація - це політика в національно-культурній сфері, яка здійснювалася радянським керівництвом в Україні у 20-і pp. Українізація передбачала задоволення певних національних вимог українського народу:

- висування українців па керівні посади;

-впровадження української мови в державні та культурні установи, пресу,навчальні заклади;

- розвиток національної за формою й радянської за змістом культури;

- створення відповідних умов для культурного розвитку національних меншин, які проживали в Україні.

Рушійною силою у справі українізації став Наркомат освіти України, яким у 20-і pp. керували прибічники національного відродження Г.Гринько, О.Шумський, М.Скрипник.

20-і pp. стали періодом подальшого національного відродження

• У 1930 р. чисельність шкіл з українською мовою навчання становила 85%, на українську мову було переведено 75% діловодства державних установ, українською мовою видавалося 90% газет і більше половини книжок і журналів. Кількість українців серед службовців держапарату зрослаз 35 до 54%.

Українізація сприяла залученню до радянського культурного будівництва української інтелігенції. З еміграції поверну-лися деякі відомі діячі, зокрема М.С.Грушевський.

• Відбувався бурхливий розвиток україн-ської культури: в республіці видавалосяпонад 20 літературно-художніх альманахів і збірників, 55 журналів, виникли багаточисельнілітературно-художні об'єднання,працювало 45 професійних театрів і т.д.

Причини згортання українізації

Українізація почала виходити за дозволені центром рамки:

• вона охопила все суспільно-культурне життя республіки;

• зростав прошарок української інтелігенції, якій режим Сталіна не довіряв і

бачив у ній ідейного конкурента партії;

• українізація сприяла зростанню національної свідомості українців, стимулювала націонал-комуністичні настрої. Прибічники національного комунізму вважалищо не можна навязувати усім народам російський шлях до комунізму, що кожен народ, в т.ч. і український, повинен йти до комунізму своїм шляхом, пристосовуючи його до специфічних національних умов.

З кін. 20-х pp. політика українізації поступово згортається. У 1933 р. Сталін назвав місцевий націоналізм основною загрозою для єдності Радянського Союзу. Це означало кінець українізації. Радянська влада повертається до русифікаторської політики, активних учасників українізації було репресовано.