Питання для самоконтролю

1. Назвіть форми кредитних відносин.

2. За якими ознаками класифікують кредит?

3. У чому полягає специфіка кредитування різних категорій позичальників (фізичних осіб, корпорацій, комерційних банків)?

4. На які параметри застави потрібно насамперед звернути увагу при наданні кредиту під заставу?

5. Назвіть основні види кредитів, що надаються корпораціям.

6. У чому полягає специфіка кредитування під заставу товарно-матеріальних запасів та під дебіторську заборгованість?

7. Назвіть форми державного кредиту.

8. Назвіть основні принципи банківського кредитування.

9. Що є комерційний кредит?

10.З якою метою надаються комерційні кредити?

11. У чому призначення державного кредиту?

12. Що є кредитний ризик?

13. Охарактеризуйте методи аналізу та оцінювання кредитного ризику.

14. У чому полягає управління кредитним ризиком?

Бібліографічний опис:

5, 14, 15, 18, 27 – 31, 34 – 37, 46- 51.

Тема 5. Валютний ринок

Мета	закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом; розвиток самостійності мислення.

План вивчення теми

1. Основи функціонування валютного ринку в Україні

2. Види операцій з валютою.

3. Здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку.

4. Переміщення валюти через митний кордон України.

5. Правила переказу іноземної валюти за межі України.

6. Використання готівкової іноземної валюти на території України.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Валютні ринки є найбільш повною формою ринкових відносин.

Готуючись до вивчення питань з теми, необхідно насамперед з’ясувати необхідність операцій з іноземною валютою і зрозуміти суть їх основних видів; визначити поняття “обмінні курси валют”; усвідомити місце і роль учасників валютного ринку при здійсненні операцій з валютою.

При підготовці до першого питання треба засвоїти поняття “валюта”, і “валютний курс”, “валютний ринок”, а також зосередити увагу на функціях валютного ринку.

Валютний ринок – це процес купівлі – продажу іноземних валют за національним курсом, який складається на основі попиту і пропозиції на ці валюти.

Студенти повинні засвоїти, що на валютних ринках відбувається обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу. Необхідність таких операцій викликана відсутністю єдиного платіжного засобу, яке можна було б використовувати у якості міжнародного засобу обігу при розрахунках у зовнішній торгівлі, за послуги, кредити, інвестиції, міждержавні розрахунки і таке інше. Основою для проведення валютних операцій на валютних ринках є міжнародна торгівля і пов’язані з нею послуги, а також міжнародний рух капіталу і кредитів.

Треба також зупинитися на структурі валютного ринку і основних ознаках за якими класифікують валютні ринки.

Основними учасниками валютних ринків є великі комерційні банки, брокерські фірми, інші фінансові інститути, найбільші корпорації та центральні банки країн. До 85- 95 % валютних угод, що здійснюються на валютних ринках, припадає на банки та брокерські фірми.

Центральні банки управляють валютними резервами, проводять валютні інтервенції, здійснюють вплив на рівень валютних курсів, а також регулюють рівень процентних ставок по вкладах у національній валюті. Центральні банки значною мірою впливають на точку рівноваги ринку. Найбільший вплив на світові валютні ринки мають центральні банки США, Німеччини, Великої Британії.

Якщо мова йде про класифікацію валютних ринків, то треба сказати, що в її основу покладені наступні ознаки:

1. За сферою розповсюдження розрізняють: національний і міжнародний валютні ринки, які в свою чергу поділяються на світові та національні регіональні ринки.

2. По відношенню до валютних обмежень – вільний і не вільний.

3. За видами валютних курсів – з одним режимом і з подвійним режимом.

4. За ступенем організованості – біржові та позабіржові валютні ринки.

Готуючись до другого питання, необхідно знати, що основними операціями, які проводяться суб’єктами ринку з валютними цінностями, є обмінні (конверсійні), кредитно-депозитні операції, інвестиції в цінні папери, деноміновані в іноземних валютах, інші інвестиції. Операції здійснюються між контрагентами – учасниками валютного ринку за ринковим курсом або процентною ставкою.

Однією з найбільш розповсюджених операцій валютного ринку є угода спот, при якій розрахунки між продавцем та покупцем валюти здійснюються не пізніше, як на другий робочий день після укладання угоди. Такі операції проводяться з метою забезпечення потреб клієнтів у іноземній валюті для здійснення поточних платежів. Метою угоди спот може бути також спекулятивна операція.

В процесі вивчення питань теми, необхідно з'ясувати, що таке конверсійні операції, ким, де та на підставі чого вони здійснюються.

При підготовці до обговорення другого питання студенти повинні також з’ясувати, що таке угоди на строк, чим відрізняються форвардні і ф’ючерсні операції, що таке валютний опціон - право чи зобов’язання, що таке дата валютування.

Студентам необхідно зрозуміти, що на відміну від операцій спот форвардні, ф’ючерсні угоди та валютні опціони - це строкові угоди, тобто угоди зі строком виконання, який перевищує два робочі дні.

Похідні фінансові інструменти – це інструменти, механізм випуску й обігу яких пов’язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів.

При підготовці до обговорення питання щодо строкових угод необхідно з’ясувати, які угоди становлять основу класу похідних фінансових інструментів, основні причини появи та тенденції розвитку ринку строкових угод, що дає учасникам ринку використання строкових угод.

Студенти повинні засвоїти, що одні з строкових угод є обов’язковими до виконання, інші дають право виконати чи не виконати угоду. Одні орієнтовані на поставку активу, покладеного в основу угоди, інші практично ніколи не закінчуються реальною поставкою активу. Одні укладаються виключно на біржі, інші можуть бути як біржовими, так і позабіржовими.

Необхідно звернути увагу на основні строкові угоди, розкрити їх сутність, цілі, техніку проведення.

Ф’ючерс – це біржовий дериватив, який засвідчує зобов’язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладання угоди.

Ф’ючерсна угода є законною угодою між покупцем (продавцем) і біржею або її кліринговою палатою, в якій покупець (продавець) погоджується прийняти (здійснити) поставку певного активу за обумовленою ціною в кінці визначеного періоду часу.

Валютний ф’ючерс - це контракт на купівлю-продаж валют в майбутньому, за яким продавець бере зобов’язання продати, а покупець - купити певну кількість валюти за установленим курсом у вказаний строк. Однак, ф’ючерсний контракт може перепродаватися покупцем у той час, як склавши один раз форвардний контракт клієнт не може ні відмовитися від нього, ні змінити його умови без згоди банку-контрагента.

Форвардна угода – це угода між двома сторонами про майбутню поставку предмета контракту за наперед обумовленою ціною, яка укладається поза біржею й обов’язкова до виконання для обох сторін угоди.

Студенти повинні звернути увагу на відмінності між ф’ючерсами і форвардами, порівняти стратегії хеджування ф’ючерсними і форвардними контрактами, навести приклади.

Опціон – один із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Залежно від прав, що надаються власнику (покупцю) опціону, останні поділяють на опціон PUT - «на продаж» та CALL –«на купівлю».

Опціон на відміну від ф’ючерсної чи форвардної угоди є угодою „несиметричною”. В той час коли форвардні та ф’ючерсні угоди є обов’язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає власнику право виконати чи не виконати угоду, а для продавця є обов’язковим для виконання. Опціон виконується коли ситуація на ринку сприятлива для покупця опціону і несприятлива для продавця. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов’язані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отримує від покупця винагороду – премію, яку називають ціною опціону. Ціну активу (курс валюти) за якою буде продано цей актив, називають страйк ціною або ціною виконання.

В залежності від строку виконання опціону розрізняють американський стиль(опціон виконується впродовж терміну дії опціону) та європейський стиль (опціон виконується у визначену контрактом дату).

Щодо питання процентних та валютних свопів, то тут треба звернути увагу на наступне:

• що є угодами своп;

• у чому полягає суть процентного та валютного свопів;

• хто є учасниками угод своп.

Студенти повинні знати, що угодами своп називають угоди між двома учасниками ринку про обмін у майбутньому платежами відповідно до умов угод. Своп являє собою комбінацію спот - купівлі валюти з одночасним продажем на строк, або навпаки. Ринок своп склався на початку 80-х років минулого століття, як наслідок інтернаціоналізації господарських операцій.

Угоди своп укладаються на період від кількох років до десятків років з метою усунення валютного або процентного ризику, а також у цілях арбітражу. Операції своп особливо зручні для банків, так як вони не утворюють відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують себе необхідною валютою без ризику, пов’язаного зі зміною її курсу.

Студенти мають знати, що існують різні види свопів, але основну роль на ринку свопів відіграють процентні та валютні свопи.

Процентним свопом називають угоду між двома партнерами щодо обміну процентними зобов’язаннями протягом певного періоду часу.

Розрізняють два види процентних свопів: чистий та базисний. Базисний своп менш поширений, ніж чистий процентний своп.

Необхідно з’ясувати механізм функціонування процентного та базисного свопів.

Студентам слід знати, що процентний своп не є кредитною угодою. Кожен позичальник - учасник свопу виконує зобов’язання перед своїм кредитором, сплачуючи як проценти, так і основну суму боргу. Кредитори отримують процентні виплати по боргу, не визначаючи чи вони отримані в результаті свопу, чи безпосередньо від позичальника.

Валютний своп, або своп з крос-курсами валют, полягає в обміні процентних платежів та номіналу в одній валюті на процентні платежі та номінал в іншій валюті.

Розрізняють простий та базисний валютні свопи. Валютні свопи використовують для управління валютним та процентних ризиками. За допомогою валютних свопів учасники ринку отримують доступ до потрібної валюти за необхідним курсом. Банки можуть використовувати валютний своп для того, щоб зрівноважити свою валютну позицію. Укладають свопи також з тим, щоб використати свою відносну перевагу на ринку тієї чи іншої валюти.

Засвоївши основні поняття, види, сутність і особливості валютних операцій, студентам необхідно з’ясувати переваги та недоліки цих операцій.

Засвоївши визначення і суть строкових угод, історію та причини виникнення ринку строкових угод, механізм укладання тих чи інших строкових угод, можна перейти до вивчення суті і видів свопів та механізму укладання строкових угод на УМВБ.

Із попередніх ( вже вивчених ) тем студенти знають, що згідно з Правилами випуску та обігу деривативів на біржовому ринку похідними інструментами, або деривативами, називаються фінансові інструменти біржового чи позабіржового ринку, ціна яких залежить від вартості базових активів, що покладені в їх основу.

Операції на валютному ринку які проводяться між банками називаються оптовими чи міжбанківськими. Міжбанківський ринок є основою валютного ринку, тому що тут відбувається формування попиту і пропозицій валюти, ціни на цей специфічний товар.

При вивченні третього питання плану студентам необхідно з’ясувати хто є суб’єктами міжбанківського валютного ринку України, зосередити увагу на переліку документів, які є підставою для купівлі іноземної валюти кожним із учасників цього ринку; хто і для яких цілей мають право купувати іноземну валюту; які є обмеження щодо терміну продажу іноземних валют та проведення валютних операцій на міжбанківському валютному ринку України.

Суб’єкти міжбанківського валютного ринку України мають право здійснювати на ринку спот операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу у разі, коли Національним банком не встановлені граничні розміри маржі.

При проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України суб’єкти ринку отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях. Розмір комісійної винагороди та граничні розміри маржі за строковими угодами з валютою встановлюються суб’єктами ринку самостійно.

Уповноваженому банку та уповноваженій кредитно-фінансовій установі згідно з їх власними тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов’язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв’язку за користування їхніми послугами.

Уповноважені банки та кредитно-фінансові установи, які виступають покупцями іноземної валюти, несуть повну відповідальність за наявність усіх документів, які є обов’язковими для здійснення операцій купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку. У разі виявлення порушень при проведенні валютних операцій з боку уповноваженого банку чи кредитно-фінансової установи вони позбавляються ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями.

При вивченні четвертого питання плану студенти повинні засвоїти, що порядок та умови ввезення іноземної валюти в Україну громадянами-резидентами, та вивезення іноземної валюти з України фізичними особами-резидентами і нерезидентами, а також юридичними особами-резидентами визначені Інструкцією про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженою Постановою Правління НБУ від 27.05.2008р. № 148.

Необхідно з’ясувати у яких випадках і в яких розмірах фізичні особи-резиденти і нерезиденти та юридичні особи-резиденти можуть вивозити іноземну валюту за кордон, в яких випадках для вивозу валюти за кордон потрібно мати ліцензію НБУ; на яких умовах пропускається іноземна валюта, що ввозиться в Україну громадянами-резидентами і в яких випадках на ввезення валюти готівкою потрібно мати спеціальний дозвіл НБУ.

З метою забезпечення майнових прав громадян щодо розпорядження власними коштами встановлені правила переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб-резидентів та нерезидентів.

Студенти повинні з’ясувати в яких випадках дозволяється переказ іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів і яку суму дозволяється переказувати у кожному з цих випадків.

При вивченні питання щодо використання готівкової валюти на території України необхідно пам’ятати, що основним платіжним засобом для здійснення готівкових розрахунків та території України є національна валюта. Однак у визначених випадках для розрахунків між резидентами та нерезидентами, юридичними й фізичними особами може використовуватись готівкова іноземна валюта. Використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами-резидентами та розташованими на території України представництвами юридичних осіб-нерезидентів здійснюється згідно з Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими Постановою Правління НБУ від 30.05 2007 р. № 200.

Тести

1. Валютні ринки – це:

1. офіційні центри, в яких зосереджено торгівлю валютою;

2. специфічна сфера товарних відносин, де об’єктом операції є наданий в позичку грошовий капітал і формується попит та пропозиція на нього;

3. сукупність конверсійних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, що здійснюються між контрагентами – учасниками валютного ринку за ринковим курсом або відсотковій ставці;

4. специфічна сфера ринкових відносин, де об’єктом операцій є цінні папери.

2. На валютному ринку відбуваються наступні операції:

1. з опціоном і «спот»;

2. форвардні і ф′ючерені;

3. конверсійні;

4. всі разом.

3. В міжнародних розрахунках «інкасо» має такі особливості:

1. як правило, має документальний характер, тобто банки приймають на інкасо доручення експортерів при наявності комерційних документів;

2. розрахункові документи акцептуються імпортером у попередньому порядку;

3. широко застосовується кредит: експортеру – у вигляді дисконту; імпортеру – у вигляді підтоварних позик;

4. правильної відповіді немає.

4. Виберіть оптимальні способи здійснення валютної інтервенції:

1. використання національної валюти;

2. використання резервів у іноземній валюті;

3. продаж цінних паперів, розміщених в іноземній валюті;

4. емісія грошей.

5. З якою метою центральний банк купує валюту на валютному ринку?

1. щоб підвищити курс іноземної валюти;

2. щоб підвищити курс національної валюти;

3. щоб знизити курс іноземної валюти;

4. щоб поповнити золотовалютні запаси.

1. Угоди агентів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату – це …

7. Конверсійні операції поділяються на дві групи:

1. операції типу спот або поточні конверсійні операції;

2. форвардні конверсійні операції;

3. операції репо;

4. правильної відповіді немає.

8. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається:

1. спот-ринком;

2. валютним ринком;

3. форвард-ринком;

4. правильної відповіді немає.

9. Ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни або міжнародним платіжним засобом (СДР, євро) – це …

1. спот-курс;

2. валютний курс;

3. спред (spread);

4. правильної відповіді немає.

10. При прямому котируванні іноземної валюти курс продажу буде … курсу покупки:

1. менше;

2. більше;

3. рівний;

4. протилежний.

11. Різниця між правою і лівою стороною котировки валюти називається спред (spread) або маржа (margin). Розмір маржі може змінюватись залежно від декількох причин:

1. статусу контрагента та характеру відносин між контрагентами;

2. ринкової кон’юнктури;

3. валюти, що котирується, і ліквідності ринку та суми угоди;

4. правильної відповіді немає.

12. Операція з купівлі-продажу валюти з наступною оберненою угодою для отримання прибутку від різниці валютних курсів:

1. непрямий валютний арбітраж;

2. пряме та непряме котируваня;

3. валютний арбітраж;

4. правильної відповіді немає.

13. Валютний арбітраж буває:

1. часовий та просторовий;

2. простий та складний;

3. непрямий арбітраж;

4. правильної відповіді немає.

14. Для різних видів конверсійних операцій може існувати різний валютний курс. Прийнято виділяти декілька видів валютних курсів:

1. валютний курс із безготівкових міжбанківських угод;

2. обмінний курс валютних бірж;

3. валютний курс готівкових угод;

4. правильної відповіді немає.

15. Овернайт (overnight) – це …

1. касові валютні операції;

2. термінові валютні операції;

3. великий міжнародний банк;

4. правильної відповіді немає.

16. Маркет-мейкери (market makers) – це …

17. Маркет-юзери (market users) – це …

18. Курс обміну між двома валютами, за винятком долара США:

1. спот-курс;

2. своп-курс;

3. крос-курс;

4. правильної відповіді немає.

19. Ця валютна операція є угодою, при якій платежі проводяться у встановлений термін ( від одного тижня до п’яти років) за курсом, зафіксованим на час укладання угоди контрактом, тобто, це угоди, в яких сторони домовляються про поставку певної суми валюти через конкретний період часу після укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді:

1. форвард-курс (форвардний курс);

2. крос-курс;

3. аутрайт;

4. правильної відповіді немає.

20. Валютна операція, що поєднує купівлю валюти на умовах спот в обмін на національну з наступними викупами (англ. swop – міняти, а на жаргоні валютного ринку – угода «купи-продай»):

1. операція опціон:

2. операція ф′ючере;

3. операція своп;

4. правильної відповіді немає.

21. Існує тісна залежність: без конвертованості валюти немає розвиненого ринку, без останнього не може бути повністю конвертованої валюти. Умовою конвертованості національної грошової одиниці є створення елементів власне конвертованості:

1. реального курсу валюти;

2. валютного ринку;

3. свободи експортно-імпортних операцій та використання в них національної валюти;

4. правильної відповіді немає

22. Валютний ринок є системою сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу:

1. зовнішньої торгівлі та валютних операцій;

2. здійснення інвестицій та надання послуг;

3. різних видів діяльності, які вимагають обміну і використування різних іноземних валют;

4. правильної відповіді немає;

5. усі відповіді правильні.