2.3. Класифікація міських ландшафтів

Міські ландшафти азональнi, тому не можна визнати вдалою спробу деяких авторів класифікувати їх відповідно до зональних типів природних ландшафтів.

У основу виділення типів міського ландшафту Мільков Ф.М. пропонує покласти три взаємозв'язані показники: 1) ступінь озеленення; 2) поверховість забудови; 3) «каменястість» – ступінь забудови, частка асфальтового і іншого кам'яного покриття. Ці три показники достатні добре розкривають збереження в місті антропогенних ландшафтів, їх співвідношення з ландшафтно-техногенними комплексами.

1. Садово-парковий тип міського ландшафту характеризується максимальною для міста озелененностью, «відкритими» (незаасфальтованими) грунтами, складними, фауністичний багатими біоценозами. Участь ландшафтно-техногенних комплексів в цьому типі ландшафту трохи.

2. Малоповерховий тип міського ландшафту є складною мозаїкою невеликих за площею ландшафтно-техногенних комплексів (одно- і двоповерхові споруди) і антропогенних ландшафтів у вигляді садів і городів. Як і в попередньому типі, переважають «відкриті» грунти, але біоценози тут бідніше в порівнянні з садово-парковими ландшафтами. Розвинені по околицях крупних міст і в дрібних містах з переважанням приватної (індивідуальною) забудови.

3. Багатоповерховий тип міського ландшафту. Переважають ландшафтно-техногенні комплекси у формі багатоповерхових будівель, заасфальтованих дворів і площ. Уцілілі ландшафтні комплекси сильно перетворені, відрізняються низькими озеленення, фауністичний бідними біоценозами, різким переважанням «закритих» грунтів.

Під «закритими» грунтами розуміють приховані під асфальтом і іншим кам'яним покриттям грунту міських вулиць, площ і дворів. Будова їх, мабуть, краще, ніж що-небудь інше, розкриває історію розвитку міських ландшафтно-техногенних комплексів.

4. Заводський тип міського ландшафту. Хоча територія сучасного заводу по ступеню озелененности у багатьох випадках мало поступається багатоповерховому типу міського ландшафту, вона проте має багато специфічного. Її характеризує масивність «закритих» грунтів (асфальтове і кам'яне покриття у вигляді крупних суцільних масивів) і високий ступінь насиченості техногенними об'єктами особливого функціонального призначення. От чому біоценози заводської території відмінні від біоценозів інших, хоч би і поряд лежачих типів міського ландшафту.

У типах міського ландшафту, поєднання яких визначає внутрішню структуру міста, представляється доцільним розрізняти зонально-провінційні варіанти. Вони відображають специфіку основних зональних і регіональних рис природи.

При вивченні міст завжди приймають до уваги так звану приміську зону. За словами Джорджа Уеруейна (1965), «приміська зона – це по суті справи продовження міста як реальне, так і потенційне». Проте Ф.М. Мільков пропонує виділяти її територію в особливий – приміський тип міського ландшафту. У ній в різних поєднаннях знаходять вираз вже відомі нам типи міських і сільських селітебних, водних, лісових і сільськогосподарських антропогенних ландшафтів. Приміська зона – реальність при економіко-географічному вивченні міст, їх функціональному зонуванні, але вона не знаходить місця при картувані антропогенних об'єктів в ландшафтно-типологічному аспекті.