2.2. Класифікація антропогенних ландшафтів по ключовим ознакам
Класифікація - один із способів систематизації; розподіл предметів якого-небудь роду на класи згідно найбільш істотним ознакам, властивим предметам даного роду і що відрізняючих їх від предметів інших родів. Вона має метою так розподілити предмети по групах, щоб по місцю, постійно займаному предметом в даній таблиці, можна було б визначити його властивості і передбачити властивості тих предметів, які ще не знайдені, але про існування яких можна припускати виходячи з класифікації. Класифікація може бути одноступінчатою або багатоступінчатою. У географії групи предметів при одноступінчатій класифікації часто називаються «типами».
При класифікації об'єктів часто можливе застосування як дедуктивного методу, який переважає при побудові загальних класифікацій, так і індуктивного - при побудові регіональних класифікацій. Класифікація ландшафтів може бути проведена по різних підставах ділення, різних ознаках.
Одна з перших класифікацій змінених ландшафтів належить В.Л. Котельникову (1950):
Ландшафт незмінний - грунтово-рослинні угрупування не піддалися зміні.
Ландшафт слабо змінений - відкриття і знищення природної рослинності не перевищують 20 %.
Ландшафт середньо змінений - відкриття і знищення природної рослинності коливаються від 20 до 80 %.
Ландшафт сильно змінений - відкриття і знищення природної рослинності - понад 80 %. Сюди ж включаються великі міста.
Ландшафт перетворений створений за планом в умовах соціалістичного суспільства.
Д.В. Богданов (1951) розрізняє наступні типи ландшафтів по ступеню дії на них людського суспільства:
Первісний ландшафт, лише зрідка відвідуваний людиною (зона вічних снігів в горах, не використовувані під пасовища пустелі).
Слабо змінений ландшафт (мисливські угіддя в тайзі, пасовища в степах і т.д.).
Культурний ландшафт характеризується тим, що природні зв'язки в більшості своїй змінені людиною, при цьому дія людини тут носить активний, цілеспрямований характер. До їх належать поля і сади.
Декілька іншу класифікацію змінених ландшафтів пропонує С.В.Калесник (1955):
Первісні ландшафти.
Змінені ландшафти, які піддаються зазвичай односторонній, але завжди стихійній, неорганізованій дії людського суспільства.
Перетворені ландшафти, « які піддаються корінному, багатобічному і притому плановій зміні в умовах соціалістичного суспільства».
К.Г. Раман (1958) на прикладі Середньої Відземе (Латвія) встановив чотири антропогенний-перетворені ландшафти. В.С. Жекулін (1961) стосовно північного заходу Росії намітив чотири групи урочищ.
Займаючись виявленням ролі антропогенного чинника у формуванні ландшафтів Землі, Ф.М. Мільков (1964, 1970, 1973) підійшов до класифікації антропогенних ландшафтів декілька з інших позицій, чим попередні автори. Класифікація сучасних ландшафтів по ступеню і характеру дії на них антропогенного чинника показана на рис. 6.
Рис. 6. Класифікація антропогенних ландшафтів за Ф.М. Мільковим (1970)
А.Г. Ісаченко визнає, що прийняте в літературі «ділення ландшафтів на природні і культурні має дуже спрощений характер», і, враховуючи досвід інших дослідників, пропонує свою схему ландшафтів, що піддалися дії з боку людини, виділяючи: незмінні, або первісні, ландшафти; слабо змінені; порушені (сильно змінені); перетворені, або власне культурні, ландшафти.
Місце і роль антропогенних ландшафтів в класифікації ландшафтів, по В.И. Прокаєву (1965), зображені на рис. 7.
Власне-антропогенні ландшафти відрізняються тим, що їх існування підтримується людиною за допомогою низки спеціальних заходів, таких, як штучне зрошування або осушення боліт. Природно-антропогенні ландшафти, виникнувши під впливом людини, надалі зовсім або майже зовсім не піддаються діям з його боку, набуваючи поступово рис схожих природних ландшафтів.
Рис. 7. Класифікація антропогенних ландшафтів по В.И. Прокаєву (1965)
С.В. Трохимчук (1968) на прикладі Українських Карпат пропонує типологію антропогенних ландшафтів, в принципі схожу з типологією В.Л. Котельникова (1950):
Порушені ландшафти, які піддалися тривалій, але неглибокій дії людини (наприклад, пасіння худоби).
Слабо змінені ландшафти, що характеризуються тим, що площа освоєних земель займає не більше 25 % території ландшафтів.
Середньо змінені ландшафти, в яких на долю освоєних земель доводиться від 25 до 50 % їх території.
Сильно змінені ландшафти з освоєними землями від 50 до 75 % їх території.
Перетворені ландшафти з освоєними землями понад 75 % їх території.
Урбанізованниє ландшафти.
Серед регіональних класифікацій можна згадати типологію В.І. Федотова (1969), Н.І. Ахтирцевої (1970) і ін.
Із зарубіжних авторів представляють інтерес класифікаційні схеми Ф. Ягера (Jaeger, 1934) і А.С. Костровіцького (Kostrowickii, 1970).
Як правило, повної єдності в типології антропогенних ландшафтів немає. Всі перераховані вище класифікації мають ті або інші недоліки. Беручи за ведучу яку-небудь окрему ознаку, найбільш істотну в самій структурі комплексу, або важливу для цілей практики, Ф.Н. Мільков (1973) вважає, що класифікацій може бути невизначено багато. Враховуючи ці особливості, його варіант класифікації побудований за шістьма ознаками.