3. Аналіз витрат за елементами та статтями калькуляції

Склад витрат за економічними елементами регламентує П(С)БО № 16 „Витрати” (п. 21).

Елементні витрати – це однорідні за складом витрати підприємства.

Вони характеризують використані ресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використання на той чи інший об’єкт віднесення витрат.

Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво – один із найважливіших розділів бізнес-плану.

Аналіз витрат за елементами дає змогу:

• дослідити зміни у структурі собівартості порівняно з бізнес-планом;

• оцінити динаміку структури витрат;

• охарактеризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва);

• встановити вплив науково-технічного прогресу, рівня кооперації та спеціалізації на зміну структурних витрат;

• визначити найважливіші напрями пошуку резервів зниження собівартості.

Аналіз проводиться шляхом порівняння фактичної питомої ваги кожного елемента витрат на виробництво з плановою. При цьому оцінювати витрати в абсолютних величинах не має сенсу, так як вони обчислені на різний обсяг продукції чи робіт.

Оцінюють зміни в питомій вазі кожного елементу витрат у загальній їх сумі, тобто досліджують структуру витрат. Детальний аналіз структури витрат на виробництво потрібний для того, щоб виявити витрати, які є найбільш значущими для підприємства або можуть стати такими в майбутньому.

Розглядаючи структуру витрат підприємства, потрібно оцінювати кожну статтю щодо її значущості і контрольованості.

Групування затрат за економічними елементами дозволяє визначити загальну суму затрат на виробництво по підприємству в цілому і їх структуру, але не дає можливості обчислити собівартість продукції, розподілити затрати по видам продукції і цільовому призначенню. Це досягається шляхом аналізу затрат по статтях калькуляції.

Класифікація витрат за калькуляційними статтями розкриває цільове призначення витрат та їх зв’язок з технологічним процесом.

Калькуляційні статті характеризують склад використаних ресурсів залежно від напрямів і місця їх використання (в основному, допоміжному чи обслуговуючому виробництві) на об’єкт витрат. Тобто групування затрат за статтями калькуляції вказує на що конкретно та в яких розмірах використанні ресурси.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат в тому, що в першому випадку враховують лише витрати на даний виріб, а в другому – всі витрати, незалежно від того, де і на які потреби вони були здійсненні.

Аналіз витрат за калькуляційними статтями дозволяє дати оцінку розміру економії чи перевитрат у зв’язку з відхиленням фактичної собівартості від планової, показати „внесок” кожної статті калькуляції у загальне відхилення, зробити висновок про характер матеріало-, оплато-, фондомісткості виробництва і в результаті здійснити заходи щодо виявлення і реалізації резервів зниження собівартості продукції.

Статті калькуляції підприємства визначають самостійно з урахуванням вимог П(С)БО 16 „Витрати”.

Підприємства можуть використовувати при аналізі такі статті калькуляції:

1. сировина і матеріали;

2. повернені відходи (вираховуються);

3. напівфабрикати;

4. паливо та енергія;

5. основна та додаткова зарплата;

6. відрахування на соціальне страхування;

7. загальновиробничі витрати;

8. інші витрати;

9. витрати від браку;

10. виробнича собівартість (1 + ... +9)

11. витрати на збут;

12. повна собівартість реалізованої продукції (10 +11).

Аналіз здійснюється шляхом порівняння фактичних даних по кожній статті з даними за минулі періоди, з прогнозними, плановими даними і визначення абсолютного та відносного відхилення за статтями витрат.

У першу чергу потрібно приділяти увагу статтям, за якими були допущені значні перевитрати, непродуктивні витрати , а також тим, які займають значну питому вагу в собівартості продукції.

При цьому слід мати на увазі, що один і той самий чинник по різному впливає на відхилення за статтями собівартості.

Наприклад, якщо у звітному періоді підприємство проводило значну роботу з механізації праці працівників, то це зможе призвести до зниження витрат на зарплату внаслідок вивільнення частини працівників, і одночасно збільшити витрати на отримання обладнання.

Отже, перевитрати за одними статтями не можна розглядати ізольовано від економії за іншими статтями.

В процесі подальшого аналізу необхідно визначити вплив факторів на зміну тої чи іншої статті калькуляції та розробити заходи щодо недопущення перевитрат за статтями калькуляції.