31. Ділянка набору висоти

Швидкість набору висоти визначають за швидкопідйомністю конкретного типу ПК. На її величину впливають висота польоту, стан атмосфери, завантаження ПК. Швидкопідйомність набору висоти визначають за формулою

де - швидкість набору висоти на рівні моря за умови стандартної атмосфери і завантаження ПК, м/хв; h — висота польоту, м; - параметр, значення якого визначає зменшення швидкості набору висоти залежно від поточної висоти; - різниця температур між температурою на фактичній висоті польоту і температурою стандартної атмосфери, °С; q - завантаження ПК, %; k1=0,0079; к₂ =0,0125.

На етапі набору висоти весь повітряний простір розбивається іш нижній й верхній повітряні простори, розділені встановленою межею , яка залежить від типу ПК (рис. 8.3). У межах установленого повітряного простору ЛТХ, що використовуються для розрахунку для цього типу ПК, вважаються постійними (табл. 8.1). Для визначення різниці температур використовують інформацію про температуру в шарах атмосфери, що зберігаєгься в масиві МЕТЕО.

Висоту польоту визначають з використанням співвідношення (8.11) ітеративною процедурою

Горизонтальна складова швидкості польоту при наборі висоти

(8-12)

Перш, ніж використовувати співвідношення (8.12), потрібно визначити істинну повітряну швидкість V, обчислення якої залежить від висоти польоту. Для нижнього повітряного простору для ділянки набору в масиві ЛТХ (табл. 8.і) задається індикаторна швидкість польоту , тому розрахунок V необхідно виконувати за формулами (8.4) - (8.6). При цьому швидкість збільшується зі збільшенням висоти польоту. Для верхнього повітряного простору задаэться число Маха і, отже, істинну повітряну швидкість потрібно обчислювати за формулою (8.8). При цьому швидкість польоту зменшується зі збільшенням висоти польоту.

Горизонтальна складова швидкості польоту Vg дозволяє визначити координати місцеположення ПК у горизонтальній площині, використовуючи рекурентний вираз

32. Ділянка зниження

Розрахунок елементів траєкторії польоту на етапі зниження виконують за таких припущень.

Повітряний простір у вертикальній площині розбивають на три висотні шари (рис. 8.4), що задаються межами .

Кожному типу ПК для конкретного висотного шару задають відповідні ЛТХ у масиві ЛТХ (табл. 8.1). Ці характеристики в межах заданого висотного шару вважають постійними. Для розрахунку висоти польоту задають швидкість зниження Vзн. На підставі ЛТХ визначають істинну повітряну швидкість польоту відповідно до формули (8.4) чи (8.8), а потім обчислюють горизонтальну складову швидкості польоту

Координати місцеположення ПК у заданий момент часу в горизонтальній і вертикальної площинах визначають з виразів:

33. Ділянка розвороту

За умови виконання розвороту по дузі кола постійного радіуса з постійною швидкістю можна використовувати таку модель руху літака. Для постійного кута крену з яким ПК виконує розворот, радіус віражу визначають виразом

де V — швидкість польоту; g- прискорення вільного падіння.

У разі дискретного подання процесу розвороту для моделювання на комп'ютері необхідно розрахувати зміну координат місцеположення за час дискретизації. Виконуючи розворот по дузі кола, літак за час дискретизації розгорнеться на кут (рис. 8.5)