
- •Мережа центральних державних архівів України
- •1.Архівонавство як наука і навчальна дисципліна
- •2. Предмет, об’єкт і методи дослідження архівознавства
- •3.Міждисциплінарні зв’язки науки
- •4. Джерельна база архівознавства
- •1.Зародження архівів в Україні( доба Київської Русі та Галицько-Волинського князівства)
- •2. Розвиток архівної справи на території України в Литовсько-польську добу(15-і пол. 17 ст.)
- •3. Архіви Козацької держави ( середина 17-18 ст.)
- •4. Архівна справа в Україні в кінці 18 – поч. 19 ст.
- •5. Архіви в Україні в 19 – поч. 20 ст.
- •6. Розвиток архівної справи в добу Української революції (1917-1920 рр.)
- •7. Архівне будівництво в Західній Україні в 1920-1930 рр.
- •8. Архіви України в радянський період (1920-1980рр.)
- •9. Розвиток архівної справи в незалежній Україні
- •1.Поняття про архівну систему
- •2. Основні види архівних систем
- •3 Система архівних установ України
- •1.Поняття про сукупний архівний фонд України
- •2. Склад і структура нафу
- •3. Правові засади нафу
- •1.Український комплекс
- •2. Зарубіжний комплекс
- •3. Проблеми передачі та опрацювання архівної україніки
- •1.Статус державних архівів
- •2. Структура державних архівів
- •3. Виробничі підрозділи архіву
- •4. Основні архівні технології
- •5. Планування, звітність та економічна діяльність архівів
- •1. Організація документів наф:сутність, принципи, основні структурні рівні
- •2. Організація документів на рівні системи архівних установ
- •3. Організація документів на рівні архіву
- •4. Організація документів на рівні архівного фонду
- •5. Організація документів на рівні справи
- •1. Експертиза цінності документів, її завдання, принципи та критерії
- •2. Система експертних органів та їх діяльність
- •3. Переліки документів
- •4. Комплектування державного архіву
- •5. Державна реєстрація документів Національного архівного фонду
- •6. Діяльність державних архівів у напрямку комплектування фондів
- •1. Архівне описування та його сутність
- •2. Види архівного описування
- •3. Принципи архівного описування
- •4. Методи архівного описування
- •1. Поняття про облік архівних документів
- •2. Облікові документи архіву
- •3. Централізований державний облік документів наф
- •1. Довідковий апарат архівів та його значення
- •2. Типо- видова структура довідкового апарату архівів
- •1. Види архівних документів залежно від їхньої матеріальної основи
- •2. Технології зберігання архівних документів
- •3. Заходи щодо забезпечення фізико-хімічної збереженості документів в архіві
- •2. Світовий досвід інформатизації архівної справи
- •3. Пріоритетні завдання та етапи інформатизації архівної справи в Україні
- •1. Основні напрями науково-дослідної роботи архівів
- •2. Форми науково-дослідної роботи архівних установ
- •3. Система архівної науково-технічної інформації
- •1. Методична робота в архівних установах, її зміст та завдання
- •2. Форми методичної роботи в архівних установах
- •3. Роль архівознавчої періодики у науково-методичній роботі
- •1.Групи споживачів архівної інформації та їх потреби
- •2. Основні напрями використання архівної інформації
- •3. Форми використання архівної інформації
- •4. Поняття про архівну евристику
- •5. Архівний маркетинг та його сутність
- •1. Типи архівних систем в зарубіжних країнах
- •2. Правові основи архівної архівістики
- •3. Особливості розвитку архівної справи у посттоталітарних країнах
- •4. Проблеми приватних архівів у зарубіжних країнах
- •§ 2 Старіння документів
- •2.1 Фізико-хімічні фактори руйнування документів
- •3.1 Фізико-хімічне оброблення документів
- •3.1.1 Знепилювання
- •3.2 Режим зберігання
- •§ 4 Реставрація
- •4.1 Відновлювання механічної цілісності
- •Нейтралізація і стабілізація кислотності методом забуферування
- •4.3 Відновлювання текстів, що згасають
- •4.4 Методи реставрації фотозображень
- •4.5 Відновлювання якості записаного звуку
- •4.6 Реставрація кольорових документів
- •4.7 Консервація шляхом нанесення полімерного покриття
- •Архіви як складова інф ресурсів та галузь життєдіяльн сусп..
- •§ 1 Предмет, об'єкти і методи архівознавства
- •Джерельна база та історіографія архівознавства
2. Правові основи архівної архівістики
У більшості західних країн право доступу до архівів відоме з початку XIX ст. На практиці в кожній окремій країні його застосовують з урахуванням критерію часу. Офіційно встановлені строки, протягом якого документи не видаються дослідникам, у різних країнах не однакові. Так, країни-члени Ради Європи прийняли загальну угоду, яка обмежує його 30-ма роками (в Нідерландах - 20 років). Провідними європейськими країнами протягом останніх 15 років прийняті національні закони про свободу інформації подібні до американського. Ці закони відкривають громадянам вільний доступ до адміністративних документів незалежно від часу їх створення, за умови, що в результаті використання відомостей, які містяться в цих документах, не буде заподіяно шкоду особистому життю окремих громадян та державі в цілому.
В національних архівних законодавствах західних країн існують три категорії документів, доступ до яких протягом певного часу закритий. До першої належать документи, що містять відомості з питань захисту приватної таємниці громадян (100 років від часу їх створення - у Бельгії, 80 років - у Данії; 30 років після смерті людини; коли дата смерті невідома - 110 років від дня народження; в Іспанії - відповідно 25 і 50 років; в Італії - 70 років від часу створення документів; у Великобританії - від 50 до 100 років залежно від виду документа). Другу категорію складають документи, інформація яких стосується безпеки держави (60 років після створення документа - у Франції, 50 років -в Італії, від 50 до 100 років - у Великобританії). Третя категорія охоплює документи, відомості яких торкаються економічних інтересів громадян та підприємств (від ЗО до 60 років - у різних країнах, 80 років - у ФРН).
У більшості західних країн (США, Канада, Швеція, ФРН, Японія) централізованого управління архівною справою не існує. Діяльність архівів регламентується актами, серед яких є закони про державні архіви. В окремих випадках європейська практика (Франція, Іспанія, Швеція) передбачає регулювання правових відносин між державою і власниками громадських та приватних архівів, визначає права розпорядження документами і державного контролю за ними. Тому в цих країнах активно підтримується концепція державної реєстрації та опису культурної спадщини, що зберігається поза державними архівами.
Західні держави не мають спеціальних законів про державний або національний архівний фонд. Чинні закони в галузі архівної справи, як правило, регулюють правовий статус, управління та діяльність національних,архівів, державних та федеральних органів і концентрують увагу на проблемах зберігання, доступу, власності, авторських прав, а також юридичних та фінансових питаннях використання документної інформації, їх переміщення за кордон (у цих ситуаціях архіви найчастіше оцінюються як державна нерухомість і підпадають під відповідне законодавство).
Приклади більш централізованого підходу до державної юрисдикції архівної спадщини подає Австралія (Австралійський Союз держав Південної Півкулі), що входить до Британської співдружності, і має окремі закони в кожному з шести штатів федерації, які регламентують функціонування державних установ.
Особливістю юридичної практики західних країн є відкритість законодавства про різні види і типи фондів. Усю сукупність законодавчих актів можна розцінювати як прояв централізованого управління архівними установами