Методика розрахунку власної частоти коливань і прогину друкованого вузла (дв)
1. Власну частоту коливань і прогин дв визначають за методом Рітца:
де
- циліндрична жорсткість; a,
b,
h
– довжина, ширина і товщина плати
відповідно; m0
– маса плати; me
– маса елементів; Е
–
модуль Юнга плати (Е=0,32*1011
Па для склотекстоліту);
- коефіцієнт Пуассона плати (
= 0,22 для склотекстоліту);
- коефіцієнт, що враховує закріплення
плати (табл.16.1):
Таблиця 16.1
-
Метод закріплення ДВ
Вираз для знаходження
(де
)
2. Максимальний прогин плати знаходять за виразом:
де
- розподілене
інерційне навантаження;
-
віброприскорення (А0
– амплітуда віброзбудження: для
автомобільного транспортування А0
=180
мм
на частотах від 3 до 12 Гц, А0
=1,1
мм
на частотах від 15 до 50 Гц.
1 – залежить від співвідношення a/b (табл.2)
Таблиця 2
a/b |
1,0 |
1,25 |
1,5 |
1,75 |
2 |
|
1 |
0,0138 |
0,0199 |
0,0240 |
0,0264 |
0,0277 |
0,0284 |
- динамічний коефіцієнт передачі: = 0,725 при резонансі,
- для
навколо резонансних частот,
1 =0,69 для склотекстолітової основи ДП, f та f0 - частота зовнішніх коливань, та власна частота ДВ відповідно.
3. Перевірка умови механічної міцності:
(в) – межа міцності матеріалу ДП при розтягуванні.
Для склотекстоліту в = (7...20)*106 Н/м2