6. Вірш «Калина»

Вчитель: Похилена калина - засмучена дівчина. Тому так дбайливо охороняли і доглядали у народі калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Щоб вівся рід, калину садили коло хати. Кущ калини біля материнської хати - це не тільки окраса, а й наш духовний символ, наша спадщина.

5-ий хлопець:

КАЛИНА

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щира доля,

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля!

Із роси - пречиста врода,

З неба - почерк журавля.

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке, на життя,

Став би кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Посадіть калину в чистім полі,

Хай вона освятить час,

Рід наш дуже любить волю,

Хай же й Воля любить нас!

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів'яв у спориші,

Посадіть калину коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

7. Робота над прислів’ям

6-ий хлопець: У прислів'ях і приказках калину використовують в основному як символ дівочої краси:

• Пишна та красна, мов червона калина.

• Щоки червоні, як кетяги калинові.

• Гарна, як калина.

• Стоїть у дворі дівонька, як над ставом червона калинонька.

1-а дівчина: А я знаю таку приказку: «Цвіте, як калина в лузі».

1-ий хлопець: А я знаю таке прислів'я: «Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте».

Вчитель: Існувало цікаве повір'я: якщо зробити з калинового дерева сопілку, то неодмінно в сім'ї з'явиться продовжувач роду — син. І тоді сопілка співатиме йому колискових пісень.

2-ий хлопець: А я пам'ятаю вірш Т.Г.Шевченка:

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

8. Слухання української народної пісні «у полі калина, у полі червона»

9. Розповіді про інші рослини

3-ій хлопець: Ось верба (демонструє гілочки верби). У приказках висвітлюється здатність верби визначати воду на землі.

2-а дівчина: Де верба, там вода.

4-ий хлопець: Де срібліє вербиця, там здорова водиця.

3-я дівчина: Там криниця, де вербиця.

5-ий хлопець: Зігнувся, як верба над водою.

4-а дівчина: Де не повернешся — золоті верби ростуть.

1-а дівчина: У вербну неділю її гілочки святили і вони набували магічних лікувальних сил, а коли вперше виганяли худобу на пасовище, обов'язково вдаряли свяченою вербою, щоб уберегти від всіляких напастей.

6-ий хлопець: Ми помітили, що біля хати можуть рости різні дерева.

Вчитель: Дерево, як і людина, завжди було часточкою природи. Тому людина шанувала дерева.

1-а дівчина: Ось тополя. її садили у непомітному місці. Вона була ліками від малого зросту і незграбної постави.

-а дівчина: У народних піснях із тополею порівнюють красиву струнку дівчину або заміжню жінку.

3-я дівчина: В народі кажуть: високий, як тополя, гнучка, як тополя, струнка, як тополя.

Вчитель: Діти, погляньте на ці квіти.

(Входять діти з квітами.)

6-а дівчина: Я — ромашка. Приношу не тільки здоров'я, а й добро і ніжність.

7-ий хлопець: А в мене квіти ніжно-синього кольору, ніби очі дівчини. Волошки вплітають у віночок як символ краси, здоров'я і сили.

7-а дівчина: А я – мальва. Висока, струнка, давній символ домашнього затишку, родинної злагоди, батьківської хати.

8-ий хлопець: А погляньте на ці квіти. Одразу відчуваєш материнську ласку і любов. Вони оспівані в піснях. Послухайте пісню про чорнобривці.