3. Економічна роль тарифів. Рівень митного оподаткування

Одним з найпоширеніших економічних заходів регулювання міжнародних економічних відносин є митний тариф ,який, як ми вже зазначали, містить деталізований перелік товарів, що оподатковуються митом при переміщенні їх через митний кордон держави з наведенням способу нарахування, ставки мита, а також коефіцієнтів надбавок і знижок та переліку товарів, заборонених до ввезення, вивезення і транзиту відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. Його розглядають також як конкретну ставку мита, яка застосовується при ввезенні певного товару чи вивезенні його за її межі на митну територію країни. У цьому випадку поняття митного тарифу повністю збігається з поняттям мита при переміщенні товарів через митний кордон країни і може визначатись як вид митного платежу, що стягується з товарів та предметів, які переміщуються через митний кордон держави.

Водночас в економічній літературі поняття митного тарифу часто використовується у більш широкому розумінні— як особливий інструмент торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни у його взаємодії зі світовим ринком, тобто це не конкретна ставка щодо визначеної групи товарів, а засіб регулювання зовнішньої торгівлі, який за термінологією визначається як "тарифне" регулювання. Тому інколи такі поняття, як "мито" та "митний тариф" розглядаються як еквівалентні.

Митний тариф не єдиний економічний інструмент державного регулювання зовнішньої торгівлі, як це засвідчується в економічній літературі. Поряд з ним до системи економічного інструментарію можна віднести як податки, особливо це стосується непрямих податків (нарахування акцизного податку чи податку на додану вартість при імпорті), так і різні види митних чи прикордонних зборів.

За характером дії мито є економічною категорією, проте його застосування може мати як економічний, так і політичний характер. Введення мита може бути засобом економічного тиску на відповідні держави або створення режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Тому з точки зору мотивації визначають економічну і торговельно-політичну роль митного тарифу [Гребельник], яка визначається у функціях, яке виконує мито в держав.

Як знаємо мито виконує такі основні функції:

• фіскальну (формує дохідну частину бюджету держави)

• стимулюючу (створює передумови для збільшення експорту)

• регулятивну (формує раціональну структуру експорту і імпорту)

• захисну (передбачає формування барєрів, що перешкоджають проникненню товарів на митну територію країни)

• політичну (здійснює економічний тиск на інші держави чи надає їм митні пільги)

Економічна роль митного тарифу пов'язана насамперед з тим, що, впливаючи на ціну товару та відмежовуючи національний ринок від світового, підвищуючи рівень цін на товари, мито активно впливає на конкурентоспроможність товару, що, у свою чергу, позначається і на рівні накопичення капіталу, темпах розвитку, нормах прибутку в окремих галузях економіки, нівелюючи різницю, яка склалася в міжнародних і національних умовах виробництва. Тому роль мита в економічному контексті розкривається у:

• створенні вартісного бар'єра, який підвищує ціну товару незалежно від застосованого експортного, імпортного чи транзитного мита;

• збільшення внутрішньої зайнятості. Сукупні витрати у відкритій економіці складаються з витрат споживачів, капіталовкладень, державних витрат, чистого експорту (під чистим експортом розуміють різницю між експортом та імпортом). Збільшення сукупних витрат унаслідок скорочення імпорту стимулює внутрішньо-економічний розвиток, оскільки збільшуються доходи і зайнятість;

• стимулюванні державою розвитку окремих галузей економіки чи підприємств. У першу чергу мова йде про захист молодих галузей. Тимчасовий захист молодих національних фірм від жорсткої конкуренції іноземних корпорацій дозволяє галузям, які утворюються, зміцніти і стати ефективними виробниками;

• надходженні коштів до Державного бюджету країни;

• захисті від демпінгу. Митні тарифи необхідні для захисту вітчизняних фірм від іноземних конкурентів, які реалізують свою продукцію за цінами, нижчими за собівартість.

Торговельно-політична роль мита:

• захищати галузі від конкуренції іноземних товарів (це не обов'язково мають бути слабкі в економічному плані галузі та підприємства, частіше найбільшим захистом користуються саме найбільш розвинені, монополізовані галузі. Мета такого виду політики — створення національним виробникам умов для отримання на внутрішньому ринку монопольно високого прибутку як одного з важелів успішного виходу на зовнішній ринок);

• бути інструментом тиску на конкурентів з метою отримання певних поступок.

Отже, найбільш поширеними засобами регулювання зовнішньої торгівлі служать митні тарифи, цілями використання яких є отримання додаткових фінансових коштів (як правило, для країн, що розвиваються), регулювання зовнішньоторговельних потоків (типовіше для розвинених держав) або захист національних виробників.

Розглянемо економічні наслідки використання тарифних методів регулювання міжнародної торгівлі.

Структура тарифів багатьох країн перш за все забезпечує захист національних виробників готової продукції, особливо не перешкоджаючи ввезенню сировини і напівфабрикатів.

Враховуючи специфіку економічної і митної політики України, а також тенденцію до збільшення залежності від імпорту товарів, головним напрямом забезпечення економічної безпеки повинно бути представлене активним використанням такого інструмента митно-тарифного регулювання імпорту товарів як митний тариф і створенні умови для підвищення ефективності його функціонування, через розробку методичних основ обґрунтування і розрахунку ставок імпортного мита на товари

Рівень митних ставок, як правило, зростає в міру підвищення ступеня обробки, науко- та техномісткості: сировина оподатковується низьким митом або взагалі не оподатковується ним, техномісткі, готові товари і послуги оподатковуються високим митом.

Таке явище як підвищення рівня митного обкладення товарів у міру зростання їх обробки визначають як тарифна ескалація

Встановлення тарифної ставки імпортного мита таким чином, щоб вона підвищувалася залежно від ступеня переробки товару. Такий підхід використовується для стимулювання імпорту товарів із низькою доданою вартістю з метою заохочення збільшення внутрішнього виробництва. Це майже завжди виправдується необхідністю створення робочих місць і сприянням передаванню технологій. Наприклад, сталь, що використовується у виробництві автомобільних корпусів може імпортуватися за ставкою імпортного мита в 5%, виготовлені з того ж самого сорту сталі складові частини для корпусів – за ставкою 15%, а готові автомобілі – за ставкою 30%.

Тарифна ескалація розглядається країнами-членами СОТ, що розвиваються як методика, що створює додаткові перешкоди для експорту оброблених товарів на ринку економічно-розвинутих країн. Тарифна ескалація в розвинених країнах стимулює виробництво сировини в країнах, що розвиваються, і консервує технологічну відсталість, оскільки тільки з сировинною продукцією, оподаткування митом якої мінімальне, вони реально можуть пробитися на їх ринок. В той же час ринок готової продукції практично закритий для країн, що розвиваються, через існуючу тарифну ескалацію, яка має місце в більшості розвинених держав.

Чим вище процентне зростання ставки мита у міру просування від сировини до готової продукції, тим вище ступінь захисту виробників готової продукції від зовнішньої конкуренції. Тому побудова митних тарифів на основі принципу тарифної ескалації змінює фіскальний пріоритет митного тарифу на захисний і регулюючий. Тому при аналізі наслідків від застосування імпортного мита необхідно з'ясувати, який рівень захисту забезпечує мито.

Для аналізу впливу тарифної політики держави на окреме підприємство необхідно побудувати повну модель взаємодії попиту і пропозиції, яка охоплювала б декілька галузевих ринків, що потребує розгляду поняття фактичного рівня захисного тарифу.

Фактичний рівень захисного мита імпортних товарів розраховується, виходячи з розміру мита, яке застосовується стосовно імпорту комплектуючих. Розмір мита визначається як величина, на яку збільшується в результаті функціонування всієї тарифної системи створена в даній галузі додана вартість одиниці товару.

Додана вартість. Різниця між вартістю вироблених товарів і вартістю матеріалів і сировини, що використані у їх виробництві. Хлібина вартістю 1 долар втілює 0,60 дол. вартості пшениці та інших матеріалів, а додана вартість становить 0,40 дол. Додана вартість складається із заробітної плати, процента та прибутку, що додані до продукту фірмою чи галуззю.

Реальний рівень захисту для галузі визначається як:

Де - додана вартість у галузі за умов вільної торгівлі; V_T - додана вартість після застосування митного тарифу.

Реальний рівень захисту національної галузі, що конкурує з імпортом при використанні митного тарифу, розраховується за формулою:

,

Де - світова ціна на товар;

- світова ціна на комплектуючі;

- ставка адвалерного мита на товар;

- ставка адвалерного мита на комплектуючі

Приклад 1. Завдання на розрахунок фактичного рівня захисного тарифу: при вільній торгівлі кожний долар вартості одиниці продукції в текстильній промисловості розподіляється таким чином: 40 % — додана вартість; 30 % — бавовняна пряжа; 30 % — інше волок­но. Припустимо, що імпорт текстилю оподатковується адвалерним митом у розмірі 25 %, а імпорт бавовняної пряжі в розмірі 1/6, або 16,7 %.

Покажіть розподіл нової вартості одиниці продукції, яка врахо­вує тариф і яка дорівнює у зв'язку з цим не 1 дол. США, а 1,25 дол. Потім розрахуйте норму фактичного рівня захисного тарифу.

Розв’язок

Питомі витрати, ціна 1 дол. США	Питомі витрати, ціна 1,25 дол. США
Додана вартість (0,4 дол.США)	Додана вартість (0,6 дол.США)
Бавовняна пряжа (0,3 дол. США)	Бавовняна пряжа (0,35 дол. США)
Інші волокна (0,3 дол. США)	Інші волокна (0,3 дол. США)

При 25-відсотковому тарифі щодо текстилю та 16,7-відсотковому тарифі на бавовняну пряжу

Розподіл нової вартості одиниці продукції дорівнює 1,25 дол. США (25-відсоткове мито щодо текстилю).

0,3 дол. • 1,167 = 0,35 дол. США — питомі витрати на бавов­няну пряжу.

Питомі витрати на інше волокно залишаються на поперед­ньому рівні й дорівнюють 0,3 дол. США.

1,25 дол. - 0,35 дол. - 0,3 дол. = 0,6 дол. США — питома додана вартість.

Фактичний рівень захисного тарифу визначається як величи­на у відсотках, на яку збільшується в результаті функціонуван­ня усієї тарифної системи створена в цій галузі додана вартість одиниці продукції.

— норма фактичного рівня захисного тарифу.

Номінальний рівень захисного тарифу — 25 %, значно нижче фактичного рівня (50 %).

25-відсотковий тариф збільшує ціни на додану вартість кож­ної одиниці продукції на 0,25 дол. США. А тариф 16,7 % на бавовняну пряжу в текстильній промисловості збільшує її внутрі­шню ціну на 0,05 дол. США на кожну одиницю.

У цілому обидва тарифи збільшують додану вартість одиниці продукції тільки на 0,2 дол. Але ці 0,2 дол. це є рівень захисту доданої вартості (у тому числі доходів) текстильної галузі і ста­новлять 0,2/0,4 = 0,5, або 50 % її величини (а не 25 %).

Рівень протекціоністського захисту готового виробу залежить не тільки від рівня обкладання митом самого готового виробу, але й від рівня мита на ті складові і матеріали, які імпортуються для виготовлення даного виробу. Тому розрізняють номінальну та ефективну ставки мита.

Номінальна ставка мита, що на­водиться у переліку тарифів країни, дає загальне уявлення про рівень захисту певної вітчизняної галузі. Проте, вона не завжди може правильно показувати дій­сний, або ефективний ступінь захисту. Наприклад, необов’язково буде правиль­ним, що 25-відсотковий імпортний тариф на автомобіль надає вітчизняній авто-індустрії захисну маржу у 25 відсотків порівняно із зарубіжними виробниками, оскільки номінальні тарифні ставки застосовуються лише до загальної ціни готового імпортного продукту. Проте, у процесі виробництва вітчизняна галузь, що   конкурує   з   імпортними   товарами, може використовувати імпортні ресурси чи проміжні продукти, які обкладаються іншими тарифами (на відміну від готової продукції). У цьому випадку ефективна тарифна ставка відрізнятиметься від номінальної тарифної ставки.

Ефективна ставка мита є по­казником дійсного рівня захисту, що надається вітчизняним виробникам, які конкурують з імпортними товарами, номінальною тарифною ставкою. Вона визначає загальне збільшення внут­рішньої виробничої діяльності (додана вартість) завдяки існуючій тарифній структурі порівняно із ситуацією віль­ної торгівлі. Ефективна ставка визначає, наскільки дорожчим може бути внутріш­нє виробництво порівняно із зарубіжним виробництвом, залишаючись при цьому конкурентоспроможним на ринку.

Розрахунок ефективної ставки мита як фактичного рівня митного захисту здійснюється за формулою:

, (1)

де – номінальний ставка мита на імпорт кінцевого продукту; – номінальний ставка мита на імпортовані компоненти; – частка вартості імпортних компонентів у вартості кінцевого продукту.

Відповідно, для розрахунку допустимої частки імпортних компонентів у виробі при певних зовнішніх умовах (рівнях ставок мита) використовується формула:

(2)

З формули (1) можемо зробити такі висновки

• Якщо при виробництві кінцевої продукції не використовувались імпортні компоненти (А = 0), то фактичний рівень захисного тарифу дорівнює номінальному (Те = Тn).

• Якщо ставка митного тарифу на кінцеву продукцію і на імпортні компоненти однакова (Тn = Тіm), то фактичний рівень захисного тарифу знову ж таки дорівнює номінальному Тe = Тn.

• Якщо ставка митного тарифу на кінцеву продукцію більша за ставку тарифу на імпортні компоненти (Тn > Тіm), то ставка фактичного рівня захисного тарифу більша від номінальної Тe > Тn, і навпаки.

• Ставка фактичного рівня захисного тарифу (Тe) зростає в міру збільшення частки імпортних компонентів кінцевої продукції (збільшення коефіцієнта А).

• Ставка фактичного рівня митного тарифу Тe знижується в міру зростання тарифу на імпортні компоненти (Тіm), і навпаки.

• У випадку, якщо тариф на імпортні компоненти значно перевищує тариф на кінцеву продукцію, номінальна ставка тарифу може бути як додатною, так і від'ємною

Приклад 2. Країна-імпортер обкладає податком велосипеди, вартість яких складає 200 дол.США і обкладає їх адвалорним митом в 10% і окремо 5% адвалорним митом на комплектуючі до велосипедів.

Розрахувати ефективний рівень митного захисту, якщо вартість імпортних компонентів у вартості кінцевої продукції дорівнює 140 дол.США.

Розв’язок:

Рівень ставки ефективного тарифу (Т_еф %) розраховують за формулою:

Т_n - національна ставки тарифу на кінцеву продукцію;

Т_ім – вартість тарифу на імпортні комплектуючі;

А – частка вартості імпортних комплектуючих у вартості велосипедів.

Розрахунок фактичного рівня митного тарифу необхідно здійснювати не тільки при митному регулюванні зовнішньоекономічної діяльності, а й при виробленні ефективної торговельної політики. Так, у разі захисту вітчизняних виробників національної продукції ставка імпортного мита на готові вироби має значно перевищувати ставку мита при імпорті напівфабрикатів. Якщо ж необхідно захистити сектори економіки, що виробляють проміжну продукцію, і при цьому стимулювати конкуренцію в секторах, які виробляють готову продукцію, то встановлюється високе імпортне мито на напівфабрикати, внаслідок чого номінальна ставка тарифу на готову продукцію буде мати більш низький, а інколи й негативний рівень діючого тарифного захисту, про що свідчить зарубіжний досвід. Так, номінальний і фактичний рівень митного тарифу на продукти харчування складають у США 4,7% і 10,6% відповідно, в Японії — 25,4% і 50,3%, в країнах ЄС — 10,1 % і 17,8%. Практично двократне перевищення фактичного рівня митного тарифу за продуктами харчування над номінальним рівнем митного тарифу досягнуто за рахунок митного оподаткування харчових продуктів, з яких вони виготовляються. Тому фактичний рівень митного тарифу, а не номінальний рівень митного тарифу і є предметом переговорів при виникненні торговельних конфліктів між країнами.

Як свідчить світовий досвід, для того щоб рівень митно-тарифного захисту був ефективним, він має бути не вище 10— 15 % митної вартості товару.

В результаті введення імортого мита будь-якою країною виникає кілька економічних ефектів, а саме ціновий, фіскальний, торговельний, захисний ефекти, а також ефекти споживання та перерозподілу доходу.

Ціновий ефект — це збільшення ціни для внутрішніх споживачів внаслідок врахування мита. В цьому випадку споживачі виносять на собі весь тягар мита (ціна зростає на повну величину мита), оскільки зарубіжна ціна постачання залишається незмінною.

Фіскальний ефект — проявляється у збільшенні доходів бюджету в результаті обкладення імпорту митом. Він обчислюється як розмір імпорту країни після введення тарифу, помножений на розмір митного збору. Ефект доходів не є втратою для економіки країни, але є втратою для споживачів, оскільки їх доходи вилучаються державою в дохід бюджету. Відбувається переміщення доходів з приватного в державний сектор це надходження від мита до бюджету держави.

Торговельний ефект — це зменшення імпорту як результат введення мита, оскільки відбувається зростання його ціни на внутрішньому ринку.

Захисний ефект — це зростання внутрішнього виробництва, що спричиняється введенням імпортного мита.

Ефект споживання — це зменшення споживання як результат введення мита. Внаслідок більш високої ціни споживачі зменшують споживання продукту. (Слід відзначити, що торговельний ефект є сумою захисного ефекту та ефекту споживання).

Ефект перерозподілу доходу — визначається перерозподілом доходів від споживачів до виробників продукції, що конкурує з імпортом. Обчислюється як різниця між додатковим прибутком, що одержується виробниками в результаті введення імпортного тарифу, і його додатковими витратами на виробництво додаткової кількості товару

Забезпечити деякий позитивний економічний ефект може лише країна, яка вважається великою. Слід зазначити, що в світовій економіці країна вважається великою, якщо зміна попиту з її сторони на імпортні товари приводить до змін світових цін. Проте і в цьому випадку позитивний економічний ефект виникає, тільки якщо прибуток від поліпшення умов торгівлі перекриє втрати, що виникають із-за необхідності збільшувати менш ефективне внутрішнє виробництво товарів і із-за скорочення внутрішнього споживання. Ставка мита може виявитися настільки високою, що перекриє імпорт взагалі, зробивши експорт товару в дану країну невигідним для іноземних постачальників. Тому виникає проблема знаходження оптимального рівня тарифу, тобто оптимальної ставки мита.

Розглянемо "за і проти" застосування мит у міжнародній торгівлі.

Отже, аргументи на користь обмеження вільної торгівлі достатньо різноманітні і суперечливі. Набір аргументів на захист застосування мит великий і кожна країна робить акцент на тих, які найбільше їй підходять. Головними аргументами "за" застосування мит є наступні:

• мито – захищає молоді галузі. Галузі промисловості, які тільки що народжуються в одній країні, але вже достатньо розвинені в іншій, потребують тимчасового захисту з сторони держави. Даний аргумент має ряд недоліків. По-перше, важко точно встановити, коли нова галузь промисловості досягла зрілості. По-друге, важко визначити ті галузі, які протягом розумного проміжку часу зможуть під захистом тарифу розвинутися так, щоби стати конкурентоспроможними на світовому ринку. По-третє, даний аргумент не можуть використовувати розвинені країни, яким важко посилатися на поганий розвиток окремих галузей, але є необхідність використання митних тарифів.

• Мито – засіб стимулювання вітчизняного виробництва. Вітчизняна промисловість, яка ще не може конкурувати з більш дешевими імпортними товарами, які виробляються за допомогою передових технологій, потребує захисту. Відсутність обґрунтованих протекціоністських заходів може привести до втрати робочих місць в результаті скорочення виробництва.

• Мито - важливе джерело бюджетних доходів. В більшості країнах, що розвиваються, відсутня належна податкова і фінансова дисципліна, що не дозволяє зібрати необхідні податки з населення та підприємств. Організувати збір митних платежів на початковому етапі, набагато легше ніж розробити ефективну податкову систему. Але використовувати імпортні мита можна лише до тих пір, поки в країні не почнуть виробляти аналогів. Оскільки з ростом попиту на вітчизняну продукцію, доходи до бюджету будуть скорочуватися.

• Мита дозволяють збільшити внутрішню зайнятість ресурсів і простимулювати сукупний попит, що особливо важливо в період наближення циклічного спаду виробництва. В результаті обмежень імпорту відносно зростає величина чистого експорту як компоненту сукупного попиту, що сприяє зростанню зайнятості і випуску, а також поліпшенню стану платіжного балансу країни по рахунку поточних операцій;

• Мито необхідне для захисту вітчизняних виробників від демпінгу - збуту імпортної продукції за цінами, які нижче за внутрішні ринкові ціни в країні-експортері. Звичайно демпінг є результатом монопольної ринкової влади і використовується в цілях її зміцнення.

• Мито і політика протекціонізму в цілому сприяє захисту національної безпеки, міжнародного престижу країни, її культури і традицій. Це неекономічний аргумент, який час від часу виникає в окремих політичних колах. Які, або лобіюють чиїсь інтереси, або створюють штучні монополії для отримання всього економічного виграшу. Мита дозволяють захистити оборонні галузі промисловості, які необхідно розвивати незалежно від критерію економічної ефективності розміщення ресурсів, оскільки у разі війни дуже важлива самозабезпеченість економіки їх продукцією

Противники введення мита як правило будують свою аргументацію на наступному:

• Мито сповільнює економічне зростання, а отже знижують рівень добробуту в торгуючих країнах Проведенні дослідження показують, що економічний добробут малої країни в будь-якому випадку знижується від введення і застосування мита. Економічний благоустрій великої країни теж знижується у всіх випадках, крім одного, коли ефект покращення умов торгівлі перекривається економічними втратами від введення мита. Але, оскільки імпорт великої країни одночасно являється експортом іншої групи країн, то умови торгівлі великої країни можуть покращитися тільки за рахунок погіршення рівня добробуту в країнах, що є її торговим партнером. В будь-якому випадку загальний вплив введення і застосування мита світову економіку негативний.

• Одностороннє введення мита нерідко приводить до торгової війни, яка підриває стабільність міжнародної торгівлі.

• Введення мита призводить до збільшення податкового тягаря на споживачів, які змушені купувати як імпортні так і аналогічні вітчизняні товари. Тим самим частина доходів споживачів потрапляє в державну казну, що приводить до поглиблення соціальних диспропорцій. В будь-якому випадку, імпортні мита сприяють підвищенню рівня цін і, як наслідок, вартості життя в країні.

• Мито на імпортні товари підривають експорт країни, ускладнюючи проблеми платіжного балансу. В багатьох країнах товари що експортуються включають в себе імпортні деталі та вузли. Збільшення цін на них приводить до збільшення витрат на їх виробництво, а отже зменшує їх конкурентоспроможність на світових ринках. Тариф зменшує імпорт, що є експортом іншої країни. Тобто зменшує її експортні доходи і можливість імпортувати з першої країни.

• Мито призводить до скорочення загального рівня зайнятості. Захищаючи робочі місця на місцевих підприємствах, що виробляють товари, що конкурують з імпортом, імпортне мито в той же час приводить до скорочення зайнятості в експортному і інших пов'язаних з ним секторах. Скорочення експорту через обмеження імпорту може виявитися настільки значним, що позитивний вплив від введення мита на рівень зайнятості в галузях, що конкурують з імпортом, може бути перекрито негативним впливом на зайнятість в експортних галузях.

Мито відноситься до найбільш активно застосовуваних форм регулювання експортно-імпортних операцій через різноманіття форм і задач, виконуваних ними. Найчастіше використовуються імпортні мита, як протекціоністська міра.