7. Існує два різних з погляду операційного менеджменту напряму діяльності у сфері послуг.

1. Сервісний бізнес є сферою діяльності, основною метою якої є надання клієнтам якої-небудь конкретної послуги або набору послуг при взаємодії з ними і часто з їх безпосередньою участю. Як приклад можна назвати такі всім знайомі сервісні підприємства, як банки, авіалінії, лікарні, юридичні фірми, магазини роздрібної торгівлі і ресторани. В рамках сервісного бізнесу можна виділити два типи обслуговування: обслуговування в середовищі сервісного підприємства (Facilities-Based Services) і обслуговування в середовищі клієнта (Field-Based Services).

2. Внутрішнє обслуговування – це процес надання всім підрозділам і службам усередині організації послуг, необхідних для підтримки життєдіяльності самої організації. Послуги цього роду включають такі функції, як обробка даних, бухгалтерський облік, інженерні розробки і технічне обслуговування. Клієнтами в даному випадку є різні відділи в межах однієї організаційної структури, потребуючі в цих послугах. Нерідкі ситуації, коли підрозділ, що займається наданням внутрішніх послуг, починає вести маркетингову діяльність за межами материнської організації і стає автономним сервісним підприємством.

8. Основною метою складання попереднього графіка виробництва є планування підготовки виробництва нової продукції передбачає доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт із підготовки виробництва, проведення необхідних розрахунків і обсягів робіт, складання графіків виконання останніх.

За умов становлення ринку важливим є скорочення термінів технічної підготовки з метою прискорення впровадження досягнень науки та техніки у виробництво; зменшення витрат на виробництво; підвищення якості робіт та своєчасного зайняття власної ринкової ніші.

9. Календарне планування — це процес складання й коригування розкладу, в якому роботи, що виконуються різними організаціями, взаємопов’язуються між собою в часі і з можливостями їх забезпечення різними видами матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Календарне планування робіт полягає у визначенні календарних дат виконання всіх робіт, ставить за мету координацію діяльності залучених до проекту виконавців для забезпечення його успішного завершення, створення умов задля реагування на ринкові можливості та вчасного надходження доходів, що гарантує ефективність інвестицій.

Основним призначенням календарного графіка робіт є:

- забезпечити вчасне надходження фінансування;

- координувати надходження ресурсів;

- вчасно забезпечити потрібні ресурси;

- передбачити у різні моменти рівень потрібних фінансових витрат і ресурсів та раціональний розподіл їх між проектами;

- забезпечити вчасне виконання проекту.

10. Термін « агрегування», що застосовується до агрегатного плану, означає обєднання (укрупнення) відповідних ресурсів у загальний блок.

Агрегатне планування є однією із форм тактичного, середньострокового планування. Воно передбачає визначення обсягу і часу виробництва в середньострокові періоди, в основному від 3 до 18 місяців. Операційні менеджери при цьому прагнуть, визначити найліпший шлях, щоб зустріти прогнозний попит, регулюючи швидкість виробництва, рівень трудових затрат, рівень запасів, понадурочну роботу,швидкості субпідрядних робіт та інших змінних, які піддаються контролю.

Мета агрегатного планування виробництва полягає в забезпеченні задоволення сукупного попиту на продукцію при мінімізації загальної суми витрат.

Основні стратегії агрегатного планування

Стратегії агрегатного планування передбачають маніпулювання запасами, темпом виробництва, рівнем використання праці, потужністю та іншими керованими змінними. Існує вісім стратегій.

Перші пять – пасивні, вони не передбачають впливів, що змінюють попит, і реагують на флуктації попиту, маніпулюючи внутрішніми ресурсами.

Останні три – активні стратегії, фірми , які застосовують їх пробують впливати на характер попиту протягом планового періоду.

Чисті пасивні стратегії

1.Упраління рівнем запасів.

2.Варіювання кількістю робітників наймом та звільненням.

3.Варіювання темпів виробництва використанням понадурочного часу й часу простоїв.

4.Субпідряд.

5.Використання тимчасового найму працівників.

Всі пасивні стратегії можна звести до трьох узагальнених, які пердбачають комбінування двох основних змінних.