Питання для самоконтролю

1. Поясніть суть поняття „Період індукції метану”.

2. З якою метою в склад ВР вводять полум'ягасники?

3. Яким способом підвищують запобіжні властивості ВР?

4. Як поділяються ВР за умовами застосування?

5. Які ВР застосовують на підземних роботах?

6. Дайте характеристику патрону СП-1.

7. Вкажіть вимоги до упакування й маркування ВР.

Основні вимоги єпб при веденні підривних робіт в підземних виробках

Для попередження можливості вибуху чи спалаху метано- і пилоповітряних сумішей при підривних роботах передбачають ряд заходів, строге виконання яких забезпечує безпеку ведення підривних робіт.

В шахтах, небезпечних за газом чи пилом, підривні роботи допускаються:

у вибоях, що безперервно провітрюються свіжим струменем повітря (кількість повітря і швидкість його руху повинні відповідати вимогам Правил безпеки);

патронованими запобіжними ВР, а також ВР в запобіжних оболонках і засобами безполум’яної відбійки, допущеними до застосування в цих умовах;

тільки при електричному підриванні з застосуванням запобіжних ЕД, підривних машинок і приладів у вибухобезпечному виконанні.

Забороняється виконання підривних робіт по вугіллю і у тупикових виробках по підняттю, що проводяться знизу вверх по пластах, небезпечних за газом. Виконання підривних робіт у вибоях таких виробок дозволяється тільки при проведенні їх з попереднім бурінням свердловин з відкатного на вентиляційний горизонт, що забезпечує пропуск необхідної кількості повітря за рахунок загальношахтної депресії.

Забороняється ведення підривних робіт (крім струсного) в особливо небезпечних за газом метаном тупикових вибоях підготовчих виробок, що проводяться по вугіллю або з підривкою порід, запобіжними ВР 1V класу включно.

В шахтах 111 категорії і надкатегорних за метаном підривні роботи по вугіллю і породі допускаються тільки за особливим дозволом технічного директора виробничого об’єднання.

В шахтах, небезпечних за метаном, підривні роботи в підготовчих виробках, вихідний струмінь з яких поступає в очисні вибої, необхідно виконувати між змінами або в підготовчі зміни за відсутності людей в очисних вибоях. Ця вимога не розповсюджується у випадку застосування засобів безполум’яної відбійки вугілля чи породи.

В шахтах, небезпечних за метаном чи пилом, забороняється одночасна видача на зміну майстру-підривнику наряд-путівок на виконання підривних робіт у вибоях з використанням запобіжних і незапобіжних ВР.

Забороняється ведення підривних робіт на відстані менше 30 м від складу ВМ, дільничного роздавального пункту, роздавальної камери, а також знаходження людей в названих місцях зберігання ВМ при підривних роботах, що проводяться на відстані ближче 100 м від них.

Забороняється підривання зарядів, якщо на відстані менше 20 м від місця їх заряджання знаходиться неприбрана гірнича маса, вагонетки чи предмети, що загромаджують виробку більше, як на 1/3 її поперечного перерізу.

Забороняється вогневе підривання у всіх вертикальних і похилих більше 30⁰ виробках, а також в небезпечних за газом чи пилом рудниках.

Перед початком заряджання на межі небезпечної зони повинні бути виставлені пости, що забезпечують її охорону, а люди, не зайняті заряджанням, виведені в безпечні місця особою технічного нагляду чи за його дорученням бригадиром (ланковим). Постовим забороняється доручати будь-яку роботу, не пов’язану з виконанням прямих обов’язків.

В небезпечну зону дозволяється проходити особам технічного нагляду підприємства і працівникам контролюючих органів.

На підземних роботах на час заряджання допускається заміна постів аншлагами.

В підземних виробках з вихідним вентиляційним струменем, по яких направляються продукти підривання, пости не виставляються. Ці виробки повинні бути огороджені аншлагами з написами, що забороняють вхід в небезпечну зону.

Після закінчення підривних робіт і повного провітрювання виробок, вказані огородження і знаки з написами знімаються.

При виконанні підривних робіт обов’язкова подача звукових, а в темний час, крім цього, і світлових сигналів для сповіщення людей. Забороняється подача сигналів голосом, а також зі застосуванням підривних матеріалів.

Значення і порядок подачі сигналів:

а) перший сигнал – „Попереджувальний!” (один протяжний). Сигнал подається перед заряджанням.

Після закінчення робіт по заряджанню і виходу осіб, пов’язаних зі заряджанням, підривники приступають до монтажу підривної мережі.

б) другий сигнал – „Бойовий!” (два протяжних сигнали). За цим сигналом виконується підривання зарядів.

в) третій сигнал – „Відбій!” (три коротких).означає закінчення підривних робіт.

Сигнали повинні подаватися підривником (старшим підривником), що виконують підривні роботи.

Способи подачі і призначення сигналів, час проведення підривних робіт повинні бути доведені працівникам підприємства, а при виконанні підривних робіт на земній поверхні – також до місцевого населення.

Допуск людей до місця підривання може виконуватися особою технічного нагляду, що здійснює безпосереднє керівництво підривними роботами в даній зміні, тільки після того, як ним чи за його дорученням бригадиром (ланковим) буде встановлено сумісно з підривником, що робота в місці підривання безпечна.

При виконанні підривних робіт майстром-підривником допуск робітників до місця підривання для наступних робіт може дозволятися майстром-підривником.

Кількість підготовлених до підривання зарядів повинно бути такою, яка буде підірвана за один прийом.

Перед заряджанням шпури і свердловини повинні бути очищені від штибу.

Вибійники можуть виготовлятися тільки з матеріалів, що не дають іскор. Довжина вибійника повинна бути довшою за шпур.

Патрон-бойовик повинен бути розташований першим від устя шпура. При цьому електродетонатор необхідно розміщувати в найближчій до устя шпура торцевої частини патрона-бойовика так, щоб дно гільзи електордетонатора було направлено до дна шпура.

В шахтах, небезпечних за газом чи пилом, розосереджені заряди допускається застосовувати в породних вибоях виробок, в яких відсутнє виділення метану, і тільки у врубових шпурах.

Забороняється у всіх випадках розбурювати „стакани” незалежно від наявності чи відсутності в них залишків ВМ.

Ліквідацію відказу шпурових зарядів дозволяється виконувати підриванням зарядів в допоміжних шпурах, пробурених паралельно їм на відстані не ближче 30 см. Кількість допоміжних шпурів і місце їх закладення повинно визначатися особою технічного нагляду. Для встановлення таких шпурів дозволяється виймати з шпура вибійний матеріал на довжину до 20 см від устя.

В шахтах (рудниках) небезпечних за газом чи пилом, повинні застосовуватися електродетонатори тільки з мідними проводами.

Постійна підривна магістраль повинна відставати від місця підривання не менше як на 100 м.

При підриванні з застосуванням електродетонаторів вихід підривника з укриття після вибуху дозволяється не раніше, як через 5 хв і тільки після від’єднання електропідривної мережі від джерела струму і замикання її на коротко.

Якщо після ввімкнення струму вибух не стався, підривник зобов’язаний від’єднати від приладу електропідривну мережу, кінці її замкнути на коротко, взяти з собою ключ від приладу (ящика, в якому знаходиться підривний пристрій) і тільки після цього вияснити причину відказу. Виходити з укриття в такому випадку можна не раніше, як через 10 хв, незалежно від типу застосовуваних електродетонаторів.

При веденні підривних робіт на вугільних шахтах, небезпечних за метаном чи вугільним пилом, перед кожним заряджанням шпурів, їх підриванням і при огляді вибою після підривання майстер-підривник зобов’язаний проводити замір вмісті метану. Забороняється виконувати підривні роботи при вмісті метану 1% і більше у вибоях і у виробках, що примикають до них, на протязі 20 м від них, а також в місці укриття майстра-підривника.

Замір вмісту метану в місці укриття майстра-підривника повинен проводитися перед кожним підключенням електропідривної мережі до підривного приладу.