Інтенсивність харчування й засвоєння їжі

Звичайно під інтенсивністю харчування гідробіонтів розуміється кількість (вага) їжі, споживаної за одиницю часу, віднесена до ваги споживача. Мірою споживання їжі прийнято вважати величину добового раціону, тобто кількість корму, що поїдається твариною протягом доби. Деяку уяву про інтенсивність харчування гідробіонтів дає їх нагодованість, що характеризується індексом наповнення кишечників, під яким розуміється відношення ваги їжі, що міститься в травному тракті, до ваги всього організму. Якщо інтенсивність харчування оцінювати кількістю споживаного корму, зміст цього поняття може зовсім перекручуватися. Наприклад, тварини, що використовують малопоживний корм, але заковтують його у великій кількості, повинні вважатися тими, що годуються інтенсивніше тих, які, споживаючи більш поживний корм, з'їдають його менше. Інтенсивність харчування гідробіонтів-хижаків при такому розгляді повинна виявитися нижче, ніж у детритофагів і фітофагів. Навряд чи можна говорити, що інтенсивність харчування білих товстолобів з віком підвищується, хоча личинки цієї риби, що харчуються зоопланктоном, споживають корму відносно менше, ніж дорослі, які використовують фітопланктон, що засвоюється лише на 30–40%. Подібний ефект спостерігається й при оцінці інтенсивності харчування безхребетних – фітопланктофагів, коли у водоймах різко змінюється склад водоростей, зокрема діатомові заміщаються вдвічі більш поживними зеленими.