Особливості правопису імен

Ім'я - це юридично зафіксоване слово, за допомогою якого здій­снюється індивідуалізація людини. Ім'я супроводжує людину протягом усього її життя і залишається після смерті.

Зі змінами в «Українському правописі» з'явилися і зміни в іменах людей, а саме: ім'я В'ячеслав - пишеться з апострофом (за загальними правилами вживання), Геннадій - має подвоєну -нн- тощо.

Особові назви - імена, пізніше імена і прізвища вирізняють одну лю­дину від іншої. Найдавніші українські імена здебільшого містили у собі побажання новонародженій дитині. Наприклад, Володимир - хай воло­діє світом, Святослав - хай славить свято, Всеволод - хай володіє всим, Доброслав - хай буде добрим тощо.

Політичні, релігійні та культурні зміни принесли із собою іншо­мовні імена. З найдавніших можна згадати княжі германські назви: Аскольд, Рудольф, Артур, Ігор, Олег, Ольга. З християнством дійшли до нас назви єврейського походження: Яків, Лазар, Марія; грецько­го - Афанасій, Стефан, Ірина, Пилип; латинські - Фелікс, Віктор (ія), Наталія та інші. Але українська система особових імен з часом замінила іншомовні імена певними відповідниками: Стефан - Сте­пан, Афанасій - Опанас, Евксенія - Оксана, ївга - Євгенія, Юліана -Уляна.

Спорідненими до українських імен є російські, хоч і між ними є деякі особливості. Зокрема, у російських іменах, як чоловічих, так і жіночих, приголосна подвоюється, в українських - ні. Наприклад:

Иннокентий - Інокентгй, Ипполит - Іполит, Кирилл - Кирило, Сав­ва - Сава, Инесса - Інеса, Виолетта - Віолета, Камилла - Каміла.

Деякі чоловічі та жіночі імена іншомовного походження зберігають подвоєння як у російській, так і в українській мовах: Алла, Жанна, Інна,

Елла, Маріанна, Ізабелла, Стелла, Нонна, Аполлон, Геннадій, Ганна, Пал­ладій, Аполлінарій та ін.

Як чоловічі, так і жіночі імена мають:

• початкову форму: Марія, Ольга, Надія, Віра, Тетяна, Олена, Ва­силь, Юрій, Петро, Іван, Сергій;

• пестливо-зменшену: Надя - Надійка, Галя - Галинка, Маруся -Марійка, Коля - Миколка, Вася - Василько, Петя - Петрик, Юрик - Юрасик;

• повне ім'я по батькові: Микола Іванович, Юрій Петрович, Віктор Валерійович, Надія Анатоліївна, Ольга Юріївна, Ніна Валеріївна;

• кличну форму: Оксано Василівно, Катерино Віталіївно, Романе Станіславовичу Ігоре Вадимовичу, Олеже Костянтиновичу, Вікто­ре Валерійовичу, Володимире Максимовичу, Андрію Григоровичу.

11. Творення чоловічих та жіночих імен по батькові

В українській мові ім'я по батькові утворюються таким чином:

• до основи власних імен чоловічого роду додається суфікс -ович (для осіб чоловічого роду): Анатолій + ович, Василь + ович, Ан­дрій + ович, Валентин + ович.

Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфіксів -ич, -іч: Лука - Лукич, Кузьма - Кузьмич, Хома - Хомич, Сава - Савич, Ілля - Ілліч.

При утворенні жіночих імен по батькові до основи власних імен чоловічого роду додаються суфікси -івна, -ївна: Сергіївна, Юріївна, Петрівна, Іллівна, Віталіївна, Вікторівна, Максимівна, Євгенівна (-іївна), Василівна, Миколаївна, Геннадіївна.

З відхиленням від загального правила творятися лише такі імена по батькові, як: Григорій - Григорівна, Яків - Яківна.

У діловому мовленні імена по батькові прийнято вживати у формі звертання.

Звертання - це слово чи словосполучення у реченні, до кого звер­нена мова. У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імен по батькові), обидва слова мають закінчення кличної форми: Олено Віталі­ївно, Тетяно Олександрівно, Ігоре Івановичу, В'ячеславе Костянтиновичу, Максиме Геннадійовичу, Світлано Сергіївно, Валентине Богдановичу.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, клич­ну форму має лише загальна назва: пане Андрійчук, пані Остапенко. Прізвище виступає у формі називного відмінка.