
- •Українська лексикографія. Основні типи словників
- •Вживання апострофа
- •Правопис префіксів
- •Вживання великої літери
- •Правила переносу слів
- •5Засоби милозвучності української мови
- •6. Особливості правопису власних імен людей
- •Прізвища іменникові
- •Особливості правопису імен
- •11. Творення чоловічих та жіночих імен по батькові
- •Правопис слів іншомовного походження
6. Особливості правопису власних імен людей
У службовій діяльності працівникам праводілової сфери досить часто доводиться створювати різного роду документи, відтворюючи прізвища, імена та по батькові людей, з якими мають справу.
Як теоретична, так і практична підготовка працівників праводілової сфери вимагає постійного вміння і знання правил правопису прізвищ як українських, так і російських, а також імен по батькові щодо їх граматичної будови.
Тобто прізвище - це оформлена офіційними документами родова назва людини, що приєднується до її імені. Своє прізвище людина одержує після народження або одруження, і, як правило, передає своїм нащадкам.
Незалежно від того, як виникло прізвище, від якого слова і яким способом утворене, всі вони рівні перед законом стилістично та юридично.
Нині у ділових документах трапляються випадки написання прізвищ, в яких допущені помилки. Наприклад: Якимчук (Якімчук), Ки-рієнко (Кірієнко), Гринчук (Грінчук), Северин (Северін), Касьяненко (Касяненко), Васильєв (Васільєв), Линенко (Ліненко), Заєць (Заяць, Заїць), Чорновол (Чорновіл), Загородній (Загородний) та ін. Щоб правильно їх записувати, слід опиратися на ряд правил щодо їх написання.
Прізвища іменникові
Серед прізвищ іменникового типу відомі:
Прізвища, утворені від імен та загальних назв без зміни їх форми: Мельник, Швець, Коваль, Шмат, Чиж, Череп, Пожар, Вітер, Стогін, Лис, Кучер, Столяр, Кобзар, Пиріг, Кваша, Гриб, Коляда, Зуб, Лось, Богдан, Лазар, Северин, Дорош, Гринь, Лель та ін.
Прізвища, утворені за допомогою суфіксів: Щербак, Зубань, Довгань, Лисак, Лисюк, Свистун, Дзюбак, Новак, Романюк, Гринчук, Данил-ко, Данилюк, Вітренко, Вітрук, Коваленко, Ковальчук та ін.
Прізвища, утворені складанням двох основ різних частин мови: Святоум, Вовкотруб, Богомолець, Довгошия, Шовкопляс, Голобородько, Рябошапка, Лихолоб, Су ходу б, Короїд, Вовкодав, Куйбіда, Непийвода, Да-вигора, Хилобокий, Палисвіт, Крутиголова, Білоніжко, Крутивус та ін.
Окрему групу становлять прізвища «спільного роду», які мають закінчення -а, -я: Лобода, Сирота, Воєвода, Писанка, Булка, Зоря, Ворона, Лагода, Діброва, Коляда, Чайка, Паляниця, Перепелиця, Крашениця тощо. Вони відмінюються за зразком:
Н. Шульга Олег Шульга Олена
Р. Шульги Олега Шульги Олени
Д. Шульзі Олегу (-ові) Шульзі Олені
3. Шульгу Олега Шульгу Олену
О. Шульгою Олегом Шульгою Оленою
М. при Шульзі Олегу (-ові) Шульзі Олені
В українських прізвищах, як і в загальних назвах, вживається апостроф: Демьяненко, Дерев'янко, Дуб'як, Стеф'юк, П'явка, Кир'ян, Мар'яненко, Лук'янець, Лук'янчук, Лук'яненко.
М'який знак у прізвищах вживається за загальними правилами:
а) у кінці слова на м'який приголосний: Кисіль, Лось, Рудь, Білокінь, Шуть, Швець, Заєць, Рябець]
б) у прізвищах, де м'який знак вживається у суфіксах як у кінці сло- ва, так і в кінці складу: Юхимець, Заєць, Коломієць, Богомолець, Братель, Полтавець, Білоцерківець, Біленький, Глухенький, Висоцький, Камінський, Старицькищ
в) у середині слова після -л- перед м'яким приголосним: Загорулько, Синельник, Гаврильченко, Гальченко, Васильченко, Омельяненко та ін. Подвоєння приголосних у прізвищах відбувається за загальними правилами правопису - при збігу однакових приголосних:
а) префікса і кореня: Піддубний, Беззубенко, Піддячий, Роззявенко;
б) кореня або основи на -н і суфікса -н (ий), -ник: Долинний, Пись- менний, Тютюнник, Линник, Заклунний, Закринний.
Прізвища на Ґ: Ґедзь, Ґудзь, Ґалаґан, Ґонґадзе; Завжди незмінними є жіночі прізвища:
із твердим чи м'яким кінцевим приголосним (Бондар, Кравчук, Біланчук, Сокур, Волик, Гончар, Мороз, Смаль, Луць, Коломієць, Рудь, Гончарук);
із кінцевим -й (Салій, Повалій, Маковій, Купрій, Бабій, Гай, Соловей);
із кінцевим -о (Коваленко, Микитенко, Савенко, Міняйло, Нечи-тайло, Покотило, Вітренко, Писаренко, Франко, Шевченко), тоді як усі ці самі прізвища чоловічого роду відмінюються за всіма відмінками української мови.
Іноді допускаються помилки при відмінюванні прізвищ на -о, які можуть мати паралельні форми на -а (Ломако і Ломака, Бандурко і Бан- дурка, Шкуліпо і Шкуліпа). Слід пам'ятати, що такі прізвища на -о від- мінюються, як і всі інші, а на -а - за першою відміною іменників: Н. Іван Ломака Василь Ломако
Р. Івана Ломаки Василя Ломака
Д. Іванові Ломаці Василю (-еві) Ломаку (-ові)
3. Івана Ломаку Василя Ломака
О. Іваном Ломакою Василем Ломаком
М. при Іванові (у) Ломаці при Василю (еві) Ломаку (ові) Незмінюваними в українській мові є іншомовні прізвища з нетиповим закінченням для української мови (Вільде, Трублаїні, Ле, Куїнджі).
Граматичні особливості відмінювання іменникових прізвищ
Іменникові прізвища:
а) у родовому відмінку однини прізвища другої відміни завжди ма- ють закінчення -а (-я), хоча співвідносні з ними загальні іменники мо- жуть мати закінчення -у (-ю): Мороз - Мороза, Горох - Гороха, Буревій - Буревія (порівняйте: морозу, гороху, буревію)]
б) голосний і в закритому складі, як правило, чергується зо,еу відкри- тому складі (Чорновіл - Чорновола, Сивокінь - Сивоконя, Корінь - Кореня), проте таке чергування може і не бути (Чміль - Чміля, Хміль - Хміля);
о, е чергуються з нулем звука (Буренок - Буренка, Руде- нок - Руденка), проте у прізвищах на -оль, -ель о, е зберігаються, не ви- падають (Гегель - Гегеля);
г) прізвища з кінцевим -р відмінюються, як і відповідні загальні іменники, за трьома групами: твердою, м'якою та мішаною (Тур - Тура - Туром, Вітер - Вітра - Вітром, Бондар - Бондаря - Бондарем). Але в окремих випадках відбувається відхилення у відмінюванні прізвищ від усталених норм. Це стосується прізвища Гончар (Гончар - Гончара - Гон- чаром; порівняйте: гончар - гончаря - гончарем);
д) у прізвищах типу Швець, Жнець відсутня перестановка звуків, ха- рактерна для загальних іменників (Швець - Швеця - Швецем; порівняй- те: швець - шевця - шевцем).
До прикметникових прізвищ належать:
1) прізвища у формі повних прикметників і дієприкметників, що ма- ють у називному відмінку -ий, -ій у чоловічому роді: Моторний, Чорний, Крижний, Бідний, Рудий, Погорілий, Нижній, Крайній, Дорожній та -а, -я у жіночому: Моторна, Чорна, Погоріла, Крижна, Бідна, Руда, Городня, Нижня, Крайня, Дорожня.
Досить поширений різновид прізвищ цієї групи має суфікси -ськ, -цьк, -зьк: Яворівський, Хмельницький, Кальницький, Ковальський, Явлінський, Білощицький, Водолазький, Репецький, Корчинський та ін.;
прізвища, що походять від нечленних форм дієприкметників: Продан, Рубан, Куц, Бажан та ін. Жіночі прізвища цього типу не відмінюються.
прізвища, що мають форму присвійних прикметників, виникли як назви сина (дочки) від імені чи прізвиська матері або батька й утворилися за допомогою суфіксів: Семенів, Лесів, Андріїв. Сюди ж належать прізвища, утворені від назви матері: Іванишин (син Іванихи), Дячишин (син Дячихи), Панчишин (син Панчихи) та ін. Такі прізвища, як чоловічі, так і жіночі, відмінюються за всіма відмінками. Наприклад:
Чоловічі Жіночі Н. Яремчишин, Лесев Яремчишина, Лесева
Р. Яремчишина, Лесева Яремчишиної, Лесевої
Д. Яремчишину (-ові), Лесеву Яремчишиній, Лесевій 3. Яремчишина, Лесева Яремчишину, Лесеву
О. Яремчишиним, Лесевим Яремчишиною, Лесевою
М. При Яремчишину, Лесеву при Яремчишиній, Лесевій