3. Затримання особи, яка вчинила злочин

Частина 1 ст. 38 встановлює: “Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи”.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.

Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами – це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою доставлення її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.

Затримання злочинця та заподіяння йому шкоди має ознаки, що характеризують:

1) мету затримання	2) особу, яка підлягає затриманню	3) характер дій при затриманні	4) своєчасність затримання
5) необхідність заподіяння шкоди
6) співрозмірність шкоди, заподіяної злочинцю при його затриманні

1. Мета затримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КК дії потерпілих та інших осіб визнаються правомірними, якщо вони мали своєю метою затримання злочинця і доставлення його органам влади.

У зв'язку з цим виокремлюють дві мети таких дій:

1) кінцева – доставлення злочинця відповідним органам влади (у відділ міліції, прокуратуру, виконком місцевої ради, військовій владі тощо) і

2) найближча – затримати злочинця, тобто позбавити його особистої волі. Якщо ж затримання злочинця було здійснене для досягнення іншої мети (наприклад, для самосуду, помста за вчинений злочин), воно не вважається правомірним, і особа, що здійснила таке затримання, підлягає за заподіяну шкоду кримінальній відповідальності на загальних підставах.

2. Особа, яка підлягає затриманню.

КК регулює затримання лише злочинця, а не інших правопорушників, тобто затримання особи, яка вчиняє або вже вчинила злочинне посягання. Переконання в тому, що затримується саме злочинець, а не інша особа, повинно ґрунтуватися на усвідомленні тим, хто затримує, очевидності злочину.

3. Характер дій при затриманні.

Затримання злочинця полягає в діях потерпілих або інших осіб, пов'язаних із позбавленням злочинця особистої волі (тобто позбавлення його можливості вільного пересування та вчинення певних дій, насамперед спрямованих на зникнення з місця вчинення злочину), а також заподіянням йому (у разі потреби) шкоди. Такі дії збігаються з фактичними ознаками об'єктивної сторони деяких злочинів, наприклад, незаконного позбавлення волі, вбивства, заподіяння тілесних ушкоджень та інших насильницьких дій, знищення або пошкодження майна.