
З’єднання поясів із стінкою
.
Розглянемо два варіанти з’єднання поясів із стінкою.
Варіант1,
коли крок ребер жорсткості становить
.
Оскільки не виконується умова в)
перелічених вище вимог, з’єднуємо пояс
із стінкою двобічними кутовими швами.
Значення
на опорі, відкореговане
з урахуванням власної ваги балки (розділи
5.2.1, 5.2.2):
.
Статичний момент поясу за формулою (5.35):
Момент інерції зменшеного перерізу, обчислений у розділі 5.2.3, дорівнює
.
Зсуваючі зусилля в першому відсіку визначають відповідно до рис.5.12.
В
перерізі 1-1 діє тільки
,
в перерізі 2-2 діють спільно
і F.
Очевидно, що в перерізі 2-2 зусилля будуть
найбільшими і він буде розрахунковим.
Зсуваючі зусилля за формулою (5.34):
;
вертикальне зусилля від дії локальних напружень:
.
Рівнодіюче значення зсуваючого зусилля за формулою (5.36):
.
Відповідно до норм проектування [1] зварювання виконуємо дротом Св-80А з
,
для сталі С245 за [1,
табл.51*]
маємо
;
тоді
;
і
- для ручного напівавтоматичного
зварювання відповідно до [1,
табл.34*].
Оскільки виконується умова
,
розрахунки
проводимо лише за металом шва за формулою
(5.39) табл.5.2. Приймаючи
і розв’язуючи (5.39) відносно
,
отримуємо необхідну висоту катета шва:
.
Відповідно
до додатку 1 приймаємо мінімальний катет
шва
.
Варіант
2,
коли крок ребер жорсткості становить
.
В
цьому випадку можливо прийняти однобічні
шви. Зсуваюче зусилля маємо за формулою
(5.34) при
:
-див. вище. Тут
,
бо дійсна епюра Q
є
ступінчатою (рис.5.3).
Катет шва за формулою (5.37) табл. 5.2:
.
Відповідно
до додатку 1 конструктивно приймаємо
мінімальний катет шва
.
5.6 Опорна частина балки
Для центральної передачі опорної реакції балки на колону, торцьове опорне ребро суміщають з віссю колони, яка проходить через центр ваги останньої. Виступаюча під нижнім поясом частина ребра “а” запобігає позацентровому навантаженню колони в разі прогинання балки. Для щільного прилягання ребра до верху колони торець ребра стругається стругом або фрезою. За цієї умови, а також відповідно до п.7.12 1 за умови
,
опорне ребро розраховують на зім’яття торцевої поверхні (рис.5.13, переріз
1-1):
,
(5.41)
де
-
ширина і товщина опорного ребра;
-
розрахунковий опір сталі зім’яттю.
На
практиці звичайно приймають ширину
опорного ребра таку саму, як ширина
полиці, або задають товщину опорного
ребра
і, використовуючи формулу (5.41), знаходять
або
.
Ширину ребра не слід приймати меншою
ніж 180мм.
Якщо
,
то розрахунок ребра ведуть за міцністю
на
стиск
і замість
в формулу (5.41) підставляють
.
Ділянка балки над опорою має перевірятися на стійкість із площини стінки (відносно осі стінки “Y-Y”, рис.5.13), як умовний центрально-стиснутий стержень, на дію опорної реакції V за формулою:
,
(5.42)
де
-
коефіцієнт поздовжнього згину; як
функція гнучкості
,
визначається за додатком 3.
У
розрахунковий поперечний переріз цього
стержня включають опорне ребро і ділянку
стінки балки, що не перебільшує
(рис.5.13, переріз 2-2); тоді площа цього
перерізу буде:
(5.43)
Розрахункова
довжина умовного стержня
дорівнює висоті стінки балки
.
Переріз умовного стиснутого стержня
розглядається як неокаймований тавр,
поясом якого є опорне ребро. Тоді за [1,
табл.29*]
місцева стійкість ребра буде забезпечена,
якщо відношення ширини його звісу
до товщини
не перебільшує значень, що визначають
за формулою:
,
(5.44)
де
-
умовна гнучкість умовного стержня
відносно осі стінки “Y-Y”,
.
Таким чином умовна гнучкість визначається за формулою:
.
Відповідно, абсолютне значення гнучкості відносно осі Y-Y може бути визначено за формулою:
.
Кутові
шви, що прикріплюють опорне ребро до
стінки, працюють на зріз від дії опорної
реакції. Розрахункова довжина кутових
швів не повинна перевищувати
[1,
п.12.8],
а тому мінімально можливий катет шва
знаходять із умови міцності зварного
шва
(5.45)
при
за формулою:
,
(5.46)
де
-
кількість кутових швів.
Інші позначення - див. табл.5.2.
Значення беруть не менше, ніж за додатком 1.
Перевіряють
виконання умови
.
Якщо ця умова не виконується (
),
то знаходять необхідний катет шва із
умови міцності (5.45):
.
(5.47)
.