1.Класифікація за Портером: - найменших сукупних витрат -диференціація; -зосередження (фокусування).

2. Класифікація щодо нових ринків та продуктів:існуючі, нові продукти та ринки.

Класифікація стратегій по відношенню до закордонних філій.

1.Етноцентризм – цінності та інтереси материнської компанії є головними в стратегічних рішеннях.

2. Поліцентрізм – головна компанія максимально враховує специфіку умов приймаючої країни. Стратегічні рішення змінюються від країни до країни, в яких діє компанія.

3. Регіоцентрізм – поєднання власних інтересів фірми з інтересами своїх регіональних відділень.

4. Геоцентрізм – інтегрування рішень в єдину глобальну систему.

Інтереси однієї країни не ставляться вище інтересів іншої і в склад керівництва входять особи різних національностей

15. Аналіз закордонних ринків і стратегії проникнення

Стратегічною метою діяльності міжнародної компанії є збільшення частки ринку, зростання доходів і прибутків. 

Для реалізації цієї мети компанія повинна: 1) оцінити альтернативні ринки; 2) оцінити витрати, вигоди і ризики проникнення на ринки; 3) вибрати стратегію проникнення на ці ринки.

Оцінка альтернативних зарубіжних ринків: 1.Розміри товарного ринку 2. Основні відмінності товарного ринку (рівень цін, споживачі)3.Структурні характеристики національного ринку4.Аналіз діяльності конкурентів5.Потенціальні цільові ринки6.Тенденції розвитку ринку7.Зміни, що відбуваються на ринку8.Фактори успіху9.Альтернативні варіанти стратегії

Способи проникнення на закордонні ринки:

- експорт (прямий, непрямий експорт, внутрішньо корпоративна торгівля);

- міжнародне ліцензування;

- міжнародний франчайзинг;

- спеціальні способи (контрактне виробництво, управлінські контракти, будівництво та оснащення об’єктів під ключ)

- прямі зарубіжні інвестиції (стратегія створення нових підприємств, стратегія придбання діючих п/п, організація спільних п/п)

16. Міжнародні стратегічні альянси

Стратегічний альянс - це ділова угода про взаємовигідне співробітництво між двома або більше компаніями. 

Переваги стратегічних альянсів: • Можливість спрощеного проникнення на новий ринок. • Поділ ризиків. • Обмін знаннями та досвідом. • Отримання синергетичного ефекту від спільної діяльності.

Характерні риси стратегічного альянсу: 1) об’єднання зусиль в рамках союзу підприємств усіх форм власності, що зберігають господарську і юридичну самостійність; 2) створення на певний строк; 3) використання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод; 4) спрямованість на досягнення певних раціональних стратегічних цілей; 5) участь не тільки постачальників і споживачів, дистриб’юторів, науково-дослідних і проектних інститутів, але й дійсних і потенційних конкурентів; 6) вплив на конкуренцію: компанії, що об'єднались, спрямовують зусилля переважно проти загальних конкурентів, ніж один проти одного; 7) спільне використання всіх видів ресурсів; 8) управління шляхом прийняття стратегічних рішень.

Типи стратегічних альянсів: • Комплексний альянс - про спільне здійсненні кількох етапів процесу впровадження товарів та послуг на ринок (НДДКР, проектування, виробництво, маркетинг і розподіл). Більшість комплексних стратегічних альянсів мають статус спільних підприємств. • Функціональні альянси охоплюють тільки один функціональний напрям діяльності партнерів.

 До числа функціональних стратегічних альянсів належать виробничі, маркетингові, фінансові та науково-технічні альянси.

Етапи організації діяльності стратегічних альянсів: Вибір партнерів 1)сумісність, 2) характер товарів и послуг потенціного партнера; 3) безпека; 4) можливість навчання в рамках альянса; Визначення форми власності (СП,ТОВ); Формування системі спільного управління (розподіл управлінських функцій, централізація управлінських функцій, делегування управлінських функцій)

Проблеми функціонування стратегічних альянсів: несумістність партнерів; обмеженість доступу до інформації;конфлікти при розподілі доходів;втрата автономності;зміни умов ведення бізнесу.