Висновок

Критична оцінка поглядів на функції податків дала змогу дійти висновку, що ця економічна категорія достатньо повно відображається через фіскальну та регулюючу функції.

У процесі реформування вітчизняної економіки в Україні була створена нова система оподаткування, яка за принципами побудови відповідає європейським стандартам, але принципово відрізняється від них за формами управління процесами справляння податків, методами нарахування величини податків, характером соціально-економічних відносин, що виникають між державою і платниками податків.

Не зважаючи на труднощі природно притаманні етапу становлення, основні принципи побудови національної податкової системи були обрані у відповідності до загальносвітових тенденцій. Проведене дослідження свідчить, що по набору податків вітчизняна податкова система відповідає світовим стандартам. Разом з тим її ефективність низька. Вона не повною мірою забезпечує задоволення необхідних державних і соціальних потреб, не сприяє подоланню економічної кризи, а в окремих випадках навіть стає перешкодою до вирішення цих завдань. Протягом останніх років у вітчизняній системі оподаткування започаткувались прогресивні тенденції в напрямах посилення ролі прямого оподаткування в забезпеченні ефективного розвитку національної економіки. Однак в цілому структура податків залишається недосконалою, потребує запровадження нових механізмів справляння податків. Звідси невідкладність підвищення ефективності системи оподаткування.

Розгляд податкової системи як активної форми зв’язку між державним добробутом і суспільним виробництвом і як відбитку співвідношення інтересів соціальних сил в суспільстві переконує, що проблема підвищення ефективності оподаткування завжди стоятиме лише стосовно конкретних умов функціонування економічної системи, та вирішальною мірою визначатиметься ступінню володіння ефективності можливе в межах системного підходу. Однак сьогодні податкова система України не досягла своєї завершеності як система. Серед основних причин такого стану - недостатня наукова розробленість, незбалансованість теорії та практики, що особливо яскраво проявились у чинному законодавстві. З метою посилення впливу податків на управління господарською діяльністю, який сьогодні надзвичайно обмежений, необхідно:

- ув’язати оподаткування з обґрунтованим визначенням розмірів прибутку, сумірного з дійсним доходом підприємця, шляхом керованості процесами формування собівартості. Це, з одного боку, - відміна жорстких обмежень при визначенні витрат, удосконалення механізму амортизації, врахування інфляційних процесів, а з іншого – звільнення від непритаманних їй витрат, що блокують зростання прибутковості;

- удосконалити зв’язок оподаткування з розподільчими відносинами: шляхом диференціації ставок податку на прибуток впливати на прийняття рішень щодо його використання в руслі забезпечення виробничого розвитку;

- вдосконалити механізм пільгового оподаткування, надавши йому функціонального, пов’язаного з потребами розвитку і вдосконалення виробництва характеру, замість індивідуального.

Неузгодженість інтересів сторін податкових відносин - ключовий чинник, що обумовлює неефективність податкового контролю та податкової системи в цілому. Підвищенню плідності податкових відносин сприятиме їх побудова на основі збалансування інтересів держави та платника податків. Це потребує реформування механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин.

Незважаючи на різноманітність аспектів вирішення проблем оподаткування, забезпечення його дійсної

діяльності податкових органів, підвищення значимості підрозділів по роботі з платниками податків та формування високої податкової культури в суспільстві.

На зміну лінійній повинна прийти ”ланцюгова” модель діяльності, спрямована на досягнення взаємодії та відповідності між її складовими: пізнання та доведення до платника податкових рішень; визначення реальних можливостей виконання цих рішень; організація податкового контролю.