Тема 7. Болота

Болото - ділянка земної поверхні, що характеризується надмірним застійним або слабопроточним зволоженням горизонтів грунту на пpoтязі більшої частини року, наявністю процесів торфоутворення та специфіч­ної вологолюбної рослинності. За наявності незначного шару торфу, коли корені основної маси рослин досягають підстелюючого мінерального грунту, перезволожені ділянки суші відносять до заболочених земель. На таких ділянках при переважаючій травянистій рослинності, шар торфу не перевищує 30 см.

7.1. Причини утворення боліт та болотних масивів

Болота можуть виникати або внаслідок заростання водойм, або внаслі­док торфоутворення на поверхні суші, що призводить до заболочування вододільних просторів.

В першому випадку безперервний процес виносу в озеро мінеральних і органічних часток грунту, змитих з його водозбору, а також відкладення відмерлих рослин, зумовлює поступове зменшення глибин в озері. Одночасно починає розвиватись мілководна рослинність.

Таким чином на місці озера може утворитись болото, яке в процесі свого розвитку переходить із низинного в перехідне, а потім в верхове.

Процес болотоутворення на мінеральних грунтах залежить від умов обводнення території та її рельєфу. Найбільш інтенсивно цей процес протікає в зоні надмірного зволоження, де норма річних опадів значно перевищує норму випаровування з поверхні суші і зумовлює більш-менш постійне зволоження верхніх шарів грунту. Надмірна волога в цій зоні повинна відводитись з поверхні суші через поверхневе та грун­тове стікання. Але при рівнинному рельєфі, з малими похилами, цей процес триває досить довго. В результаті утворюються значні площі, пе­резволожені застійними водами. В районах з рівнинним рельєфом та відносно рідкою річковою мережею, болота та заболочені землі займають не лише пониження місцевості, але й значні масиви з позитивними елементами рельєфу, включаючи і річкові вододіли.

Зона нестійкого зволоження характеризується значно меншим поши­ренням боліт. Тут болотні масиви мають місце лише на ділянках з від’ємними елементами рельєфу.

Надлишкове зволоження верхніх горизонтів в цій зоні може утво­рюватись лише за рахунок притоку поверхневих стічних вод та завдяки виходу на поверхню водоносних горизонтів або близькості рівнів грунтових вод в понижених місцях рельєфу. Отже, основною причиною заболочування тут є рівнинний рельєф і наявність на поверхні або близько до неї водонепроникного шару грунту, в більшості випадків глини, що веде до постійного перезволоження верхнього горизонту. Часто процес забо­лочування розпочинається на місцях лісних вирубок, лісових пожеж. Заболочуватись можуть і ділянки біля схилу річкової долини, де виклинюються грунтові води, а також мілкі впадини, що утворюються, як правило, в місцях винесення грунтовими водами розчинених солей та дрібнозернистих пісків. Заболочення прирічкових рівнинних ділянок має також місце в результаті підняття рівня води в річці внаслідок побудови греблі.

Площа боліт і перезволожених земель в Україні становить більше 4190 тис. га (приблизно 1,7% території республіки). Із них власне бо­літ - 61З тис. га, заболочених земель - 745 тис. га. і перезволожених земель 2834 тис. га.

За ступенем заболоченості і характером боліт в Україні виділяють п’ять характерних регіонів: Полісся, Мале Полісся, Лісостеп, Степ, Карпати з Прикарпаттям.