5.3. Режим стоку наносів

Переважна частина твердого стоку річок здійснюється в періоди повеней та паводків. Мутність води, що поступає в русло, тим більша, чим інтенсивніші поверхневий стік і змивання грунту з поверхні водозбору. Головним фактором формування твердого стоку є еродованість території, глибина врізу річкової долини, характер атмосферних опадів. Велике значення має також природна або штучна зарегульованість стоку. Із збільшенням розмірів річок мутність води і модуль твердого стоку переважно зменшуються, що зумовлено більшою пологістю схилів на великих водозборах, зменшенням транспортуючої здатності потоку.

На більшості рівнинних річок зростання витрати наносів випереджує за часом зростання витрат води. На великих річках найбільша кількість дрібних фракцій переноситься під час піка повені, а на малих – спостерігається відставання піка мутності від піка весняної повені, що зумовлено стоком води по мерзлому грунту в першій половині повені, коли на цих річках формується максимальна витрата.

На рівнинних річках у завислому стані транспортується до 90% твердого стоку. На гірських річках це відношення може змінюватись майже на протилежне.

Спостереження за твердим стоком на річках України ведуться більше як на 170 постах. За матеріалами спостережень складена карта середньої багаторічної мутності води для річок з площею водозбору менше 3000км² і відносно слабким впливом ставів і водосховищ [ ].

Наведені на карті дані, в зв’язку зі значним впливом на твердий стік місцевих факторів тієї чи іншої річки, можна вважати лише орієнтовними. Тому для розрахунків можуть бути використані існуючі регіональні емпіричні формули.

5.4. Стік розчинених речовин

Річкова вода завжди вміщує в собі певну кількість розчинених речовин, з якими вона взаємодіє в процесі кругообігу. Кількість солей в одиниці об’єму води називають мінералізацією.

Хімічний склад річкових вод представлений в основному іонами гідрокарбонату (НСО₃), сульфату (SO₄), хлору (Cl), карбонату (CO₃), кальцію (Ca), магнію (Mg), натрію (Na) і калію (K). Кількісне співвідношення іонів в різних річках різне. Для більшості річок характерне переважання гідрокарбонату і кальцію. Так, в річках Полісся, лісостепу, Прикарпаття, Закарпаття та Гірського Криму іони гідрокарбонату складають від 46 до 62%, а кальцію – від 10 до 17%. На річках степової зони переважають іони сульфату, які складають від 24 до 48%, та натрію і калію – від 12 до 56%. Мінералізація води в значній мірі залежить від типу живлення річок і значно змінюється за фазами стоку: вона мінімальна в період повеней та паводків і максимальна в межень, коли живлення річок здійснюється за рахунок більш мінералізованих підземних вод. За ступенем концентрації розчинених речовин, річки поділяють на чотири групи: низької мінералізації (до 200мг/л), середньої мінералізації (200-500мг/л), підвищеної мінералізації (500-1000мг/л) і високої мінералізації (понад 1000мг/л). Дані про хімічний склад річкових вод враховують при проектуванні промислового та питного водопостачання, зрошування, обводнення тощо.