Поетична творчість Популярність лірики

1823 р., І.Снєгирьов: псалми і канон Сковороди “до сих пор их поют на Украине”.

Початок 30-х рр. ХІХ ст., О.Хіждеу (журнал “Телескоп”): три пісні – “Ой ти, пташко…”, “Ах поля…”, “Всякому городу…” – під назвою “Сковородинських веснянок” йому “назвав один сліпий в Харкові, що навчився їх… від самого Сковороди…”.

І.Срезнєвський твердить, що твори Сковороди становлять значну частину репертуару лірників.

Кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст.: у рукописних пісенниках вміщують пісні “Ах поля…” (лубочний пісенник 1798 р.), “Ой ти, пташко…” (рукописний збірник 1799 р.).

М.Костомаров: “Странствующие слепцы усваивают его песни; на храмовом празднике, на торжище нередко можно встретить толпу народа, окружающую группу этих рапсодов и со слезами умиления слущающих “Всякому городу…”.

Т.Шевченко посилається на пісні Г.Сковороди у повістях “Наймичка”, “Княжна”, “Близнецы”.

Публікація, вивчення

1798 р., Петербург – І-е видання, здійснене М.Антоновським, - “Библиотека духовная, содержащая в себе дружные беседы о познании самого себя” (суміш з окремих уривків, видозмінених, довільно скомпонованих.) – окремі розрізнені публікації творів та критичні замітки.

1861 р. – перше зібрання творів, здійснене І.Лисенковим. Розкритиковане за зміст (твори незрозумілі, написані незрозумілою мовою тощо) В.Бєлінським, М.Чернишевським, О.Герценим.

Рецензія Всеволода Крестовського також іронічно оцінює твори Г.Сковороди:

“Войдите в этот вертоград; но предупреждаем вас, что в этом вертограде бездна репейнику и крапивы, и потому языку вашему предстоят судороги и корчи, а уху – ряд невыносимых диссонансов. Впрочем, смелым Бог владеет! … Ну что, каково? Как вам нравится эта философская поэзия «украинского Ломоносова»? Вы плохо понимаете, вы утомлены… но что же делать! Наша философия в том и состоит, чтоб ёё никто не понимал, кроме самого автора, а случается, что и сам автор ничего не понимает, что творит”.

У відповідь В.Крестовському з”являється рецензія М.Костомарова:

“Вы судите о сочинениях Сковороды, как будто это новый писатель, только что появившийся на свет, - тогда как на эти сочинения следует смотреть как на памятник понятий, господствоваших лет около ста назад. Применяя взгляд, приличный рецензенту современного произведения, к памятникам минувших времен, вы приходите к жалкому, варварскому принципу истребления старины и народного достояния”.

Т.Шевченко двояко оцінює літературні твори Г.Сковороди: повість “Близнецы” (1847) – “Діоген наших днів”, передмова до “Кобзаря” -“вінегретні пісні”.

І.Франко “Нарис історії україно-руської літератури до 1890 р.” (1910): розглядає поетичну творчість Г.Сковороди у історично-конкретному контексті, в складних зв”язках з епохою. Вперше висловлює думку про перехідний характер творчості Сковороди як явища культури.

Можна було б сказати, що це (Сковорода. – І.С.) старий міх, наповнений новим вином. Все в ньому: пригоди і спосіб життя, натура, мова, форма писань – все це має подвійний (двоїстий – І.С.) характер, є сумішшю старої традиції з певним духом.

Доля поставила його на межі двох великих епох.

І.Франко