Тема 3 соціально-трудові відносини як система

3.1. Сутність соціально-трудових відносин. Загальна характеристика їх системи

3.2. Принципи і типи соціально-трудових відносин

3.1. Характеристика соціально-трудових відносин

Соціально-трудові відносини – це взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відносин, яка виникає в процесі праці і спрямована на регулювання умов трудового життя.

У своєму розвитку соціально-трудові відносини пройшли чотири стадії:

1. Ранньокапіталістична, що характеризується повною незахищеністю працівника від свавілля роботодавця.

2. Конфронтаційна, однією з основних ознак якої є організований страйковий рух.

3. Стадія змагального співробітництва, для якої характерні динамічний паритет сторін, розуміння їх взаємозалежності.

4. Стадія соціального партнерства, що характеризується орієнтацією на забезпечення оптимального балансу в реалізації інтересів сторін.

Соціально-трудові відносини як система існують у двох формах:

1) фактичні соціально-трудові відносини, які функціонують на об’єктивному і суб’єктивному рівня;

2) соціально-трудові правові відносини, що відображають фактичні соціально-трудові відносини на інституціональному, законодавчому, нормотворчому рівнях.

Система соціально-трудових відносин характеризується такими складовими:

• сторони соціально-трудових відносин;

• суб'єкти соціально-трудових відносин;

• рівні соціально-трудових відносин;

• предмет соціально-трудових відносин;

• принципи і типи соціально-трудових відносин.

Основними суб'єктами соціально-трудових відносин в ринковій економіці виступають:

• найманий працівник;

• підприємець (роботодавець);

• держава.

Найманий працівник – це громадянин, який уклав трудову угоду з роботодавцем, керівником підприємства або іншим уповноваженим ним органом. Найманим працівником може виступати як окремий працівник, так і група працівників. Розвиток ринкових відносин передбачає існування інститутів, які виступають від імені найманих працівників і захищають їх господарсько-трудові інтереси. Найпоширенішим між ними є професійні спілки – масові організації, об'єднання найманих працівників, які пов'язані з громадськістю.

Роботодавець - це громадянин, який самостійно працює і постійно наймає для роботи одного або багатьох осіб. Зазвичай це власник засобів виробництва, але не обов'язково, роботодавцем вважається також і керівник підприємства державної форми власності, наприклад, директор заводу.

Держава як суб'єкт соціально-трудових відносин виконує законодавчу, захисну та регулюючу функції. Крім того, держава виступає у ролі роботодавця, оскільки в державній власності зосереджена певна частка підприємств.

Під предметом соціально-трудових відносин розуміють соціально-економічні процеси і явища, які виникають у соціально-трудовій сфері. Усі їх можна поділити на три структурних блоки:

• соціально-трудові відносини зайнятості;

• соціально-трудові відносини, які пов'язані з організацією та ефективністю праці;

• соціально-трудові відносини, які виникають у зв'язку з винагородою за працю.