7.3. Сутність і зміст процесу нормування праці. Методи нормування праці

Нормування праці – це основа її організації на підприємстві, це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання. Основними об‘єктами нормування праці є робочий час, обсяги роботи, зона обслуговування, витрати енергії працівників.

В ринкових умовах науково обґрунтоване нормування праці стає одним із найдієвиших засобів забезпечення конкурентоспроможності підприємства, оскільки сприяє скороченню затрат праці, економії коштів на оплату праці, а отже - зниженню собівартості продукції і підвищенню ефективності господарювання.

Для нормування праці крім даних, отриманих за допомогою фотографій робочого часу і хронометражів, використовуються наступні нормативні матеріали.

Нормативи режимів роботи устаткування – це регламентовані розміри режимів роботи устаткування, що забезпечують найбільше доцільне його використання. Прикладом можуть служити нормативи режимів різання металу на верстатах, що містять значення глибини різання, подача і швидкості в залежності від конструкції і матеріалу ріжучої частини інструмента, заданої частоти і точності опрацювання й інші параметри. Ці нормативи призначені для встановлення раціональних режимів роботи устаткування і визначення часу машинної роботи.

Нормативи часу – це регламентовані витрати часу на виконання окремих елементів, що входять до складу операції. Вони призначені для визначення норм витрат праці на машинно-ручні і ручні роботи і діляться на такі групи нормативів: основного часу (при ручних роботах), допоміжного часу, часу підготовчо-заключної роботи, часу обслуговування робочого місця, часу на відпочинок і особисті потреби.

Нормативи часу обслуговування - це регламентовані розміри витрат часу на обслуговування одиниці устаткування, робочого місця й інших виробничих одиниць. Вони використовуються для встановлення норм обслуговування, тобто кількості одиниць устаткування, робочих місць, виробничих площ і інших об'єктів, що необхідно закріпити за одним робітником або їхньою групою.

Нормативи чисельності – регламентована кількість робітників визначеного професійно-кваліфікаційного складу, що необхідно для виконання одиниці (або визначеного обсягу) роботи. Такі нормативи призначені для встановлення чисельності робітників в основному на роботах, на котрі їх визначення іншими засобами, зокрема через нормативи часу, утруднено.

Типові норми розробляються на роботи, виконувані по типовій технології з врахуванням раціональних організаційно-технічних умов, вже існуючих на більшості або частин підприємств, де є такі види робіт. Типові норми рекомендуються в якості еталона для підприємств, де організаційно-технічні умови виробництва ще не досягли рівня, на який розраховані зазначені норми.

По сфері застосування нормативні матеріали підрозділяються на міжгалузеві (відомчі), галузеві і місцеві, а по ступеню укрупнення - на диференційовані (елементні і мікроелементні) і укрупнені.

Нормування праці є частиною організації праці на підприємстві. Під нормуванням праці розуміють процес установлення науково обґрунтованих норм витрат праці на виконання будь-якої роботи. Наукове обґрунтування норм припускає врахування технічних і технологічних можливостей виробництва, врахування особливостей застосовуваних предметів праці, використання прогресивних форм, прийомів і методів праці, його фізіологічно виправдану інтенсивність, нормальні умови праці.

Норми праці як би підбивають підсумок технічним і організаційним рішенням на виробництві, вони фіксують досягнутий рівень техніко-технологічної й організаційної досконалості на підприємстві і для цих умов установлюють міру праці.

Норми праці є також необхідним елементом планування праці і виробництва: за допомогою норм праці розраховують трудомісткість виробничої програми, визначають необхідну чисельність персоналу і його структуру на підприємстві.

Нарешті, норми праці – це складова частина організації оплати праці, тому що з їхньою допомогою встановлюється розцінка - розмір заробітку за виконання одиниці роботи.

На практиці використовуються такі види норм праці:

норма часу – кількість робочого часу, об’єктивно необхідна на виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робочого часу, оперативного, штучно-калькуляційного часу, часу на відпочинок та особисті потреби, часу на партію виробів ;

• норма виробітку – кількість виробів в натуральних показниках, які необхідно виробити за одиницю часу (за один час, робочу зміну і т.д.) в конкретних організаційно-технічних умовах. Між нормою часу і нормою виробітки існує обернено пропорційна залежність;

• норма обслуговування – кількість об'єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничих площ і т.д.), які робітник або група робітників повинні обслуговувати протягом одиниці робочого часу;

• норма часу обслуговування – це час, необхідний на обслуговування одного об'єкта. Між нормою обслуговування і нормою часу обслуговування також існує обернено пропорційна залежність;

• норма чисельності – кількість робітників визначеного профілю і кваліфікації, яка необхідна для виконання конкретних робіт за визначений період.

• норма підлеглості – це розраховані для конкретних організаційно-технічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників.

Методи нормування праці. На практиці використовуються: досвідно-статистичний і аналітичний методи нормування.

При досвідно-статистичному (іноді його називають сумарним) методі норми встановлюються в цілому на всю роботу без поелементного аналізу операцій. Досвідний метод припускає визначення норми на основі особистого досвіду нормувальника, а статистичний - заснований на встановленні норм за даними про фактичні витрати часу на аналогічну роботу в минулому. Дослідно-статистичний метод не може бути визнаний науковим, тому що норми розробляються без необхідного аналізу фактичних умов праці.

Науково обґрунтовані норми праці встановлюються аналітичним методом. З його допомогою нормування здійснюється в такому порядку: нормована операція розділяється на складові її елементи; визначаються всі фактори, що впливають на тривалість виконання кожного елемента (технічні, організаційні, психофізіологічні, економічні і соціальні); проектується раціональний склад операції і послідовність виконання її елементів з урахуванням найкращого сполучення факторів, що впливають на їхню тривалість. Після цього розраховуються витрати часу на кожний елемент і визначається норма часу на операцію в цілому. Одночасно розробляються організаційно-технічні заходи, що забезпечують упровадження запроектованого трудового процесу і встановленої норми.

Аналітичний метод нормування має два різновиди: аналітично-розрахунковий і аналітично-дослідницький. Вони різняться засобом визначення витрат часу.

При аналітично-розрахунковому методі витрати часу на кожний елемент операції й операцію в цілому визначаються по науково обґрунтованих міжгалузевих, галузевих або місцевих нормативах.

При аналітично-дослідницькому методі витрати часу на кожний елемент і операцію в цілому встановлюються на основі безпосередніх вимірів цих витрат на робочих місцях (шляхом проведення фотографії робочого часу або хронометражу).

Крім того, на підприємствах зустрічаються випадки одночасного використання двох різновидів аналітичного методу, коли одні елементи норми часу встановлюються по нормативах, а інші - на основі проведених дослідженні.

Найбільше розповсюдження на практиці одержав аналітично-розрахунковий метод, тому що він значно скорочує трудомісткість розробки норм, сприяє встановленню норм рівної напруженості і дає можливість розрахувати норми до початку виробництва нових виробів.

Нормування праці службовців. До категорії «службовці» відносять керівників різноманітного рангу, спеціалісти з вищою і середньою фаховою освітою і технічні виконавці (діловоди, архіваріуси, секретарі, друкарки-стенографістки і ін.). Для встановлення їхньої нормативної чисельності використовуються ті ж методи, що і для нормування праці робітників, у тому числі аналітично-розрахунковий метод на основі застосування: єдиних норм часу (наприклад, креслярські і копіювальні роботи); типових норм часу (наприклад, на роботи з діловодства, бухгалтерському обліку, на нормативно-дослідницькі роботи й ін.); нормативів чисельності службовців по функціях управління (наприклад, нормативи чисельності по функції «Бухгалтерський облік і звітність» і ін.).

Застосовується також аналітично-дослідницький метод установлення норм, що передбачає безпосереднє вивчення витрат робочого часу на робочих місцях.

Норми можуть бути диференційованими (на операцію) і укрупненими (на всю роботу). Диференційовані норми використовуються для нормування праці технічних виконавців, а укрупнені - для нормування праці спеціалістів.

Якщо норми охоплюють в основному усі види робіт і операцій, властиві тієї або іншої посади або групі посад, вони можуть бути використані для визначення необхідної чисельності відповідних робітників.

Для керівників регламентуються число підлеглих і заступників, витрати робочого часу на закріплені за ними види діяльності.

Так, для директора підприємства рекомендується норма числа підлеглих у межах від 7 до 10 контрольованих ним ланок (заступників, служб, виробництв).

При нормуванні праці спеціалістів і технічних виконавців використовуються нормативи витрат часу на виконання закріплених за ними видів робіт. Ці нормативи повинні по можливості охоплювати всі етапи і види робіт, правильно враховувати вплив чинників на трудомісткість і умови виконання робіт.

Для спеціалістів і технічних виконавців застосовується метод нормування праці шляхом побудови балансів витрат робочого часу. На основі аналізу фактичного балансу робочого часу проектується утримання і витрати часу по кожному виді робіт з урахуванням реалізації заходів, спрямованих на удосконалювання трудового процесу. Для тих спеціалістів і технічних виконавців, що зайняті обслуговуванням виробництва, доцільно встановлювати норми обслуговування (наприклад, для робітників обчислювальних центрів, табельників, касирів).

Порядок зміни норм праці. Норми праці не можуть залишатися незмінними протягом тривалого періоду часу і підлягають періодичному відновленню в міру зниження трудомісткості виготовлення продукції.

На підприємствах повинна здійснюватися систематична робота з виявлення і використання резервів росту продуктивності праці і встановленню прогресивних норм. Ця робота передбачає: проведення атестації робочих місць; розробку і реалізацію плану технічного розвитку й удосконалювання організації виробництва; розробку і реалізацію календарного плану заміни і перегляду норм і освоєння нових норм.

Атестація робочих місць передбачає оцінку якості всіх факторів на підприємстві норм праці як одного з найважливіших показників організаційно-технічного рівня виробництва. Оцінка якості чинних норм припускає перевірку кожної норми на відповідність досягнутому рівню техніки, технології, організації виробництва і праці, після чого приймається рішення про атестацію або не атестацію перевірених норм.

Атестованими признаються технічно обґрунтовані норми, що відповідають досягнутому рівню техніки і технології, організації виробництва і праці.

Застарілі і помилково встановлені норми признаються не атестованими. Застарілими рахуються норми, що діють на роботах, трудомісткість яких зменшилася в результаті загального поліпшення організації виробництва і праці, росту фахової майстерності й удосконалювання виробничих навичок робітників. Помилковими рахуються норми, при встановленні яких були неправильно визначені організаційно-технічні умови або допущені неточності в застосуванні нормативних матеріалів, або в проведенні розрахунків.

Неатестовані норми підлягають зміні. Перегляд застарілих норм здійснюється в терміни, установлювані керівником підприємства за узгодженням із профспілковим комітетом і в рамках календарного плану заміни і перегляду норм праці. Перегляд помилково встановлених норм проводиться в міру їхнього виявлення за узгодженням із профспілковими комітетами.

Норми підлягають заміні новими і в міру впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів, що забезпечують істотний ріст продуктивності праці.

До таких заходів відносяться: запровадження нового і модернізація діючого устаткування; упровадження прогресивної технології; поліпшення конструкцій виробів; удосконалення оснастки, інструментів; механізація й автоматизація виробничих процесів; удосконалювання організації робочих місць, їхня раціоналізація; впровадження раціоналізаторських пропозицій, міжгалузевих, галузевих норм і нормативів по праці і т.д. Діючі норми у цих випадках заміняються більш прогресивними нормами в залежності від ефективності заходів, що впроваджуються.

Контрольні запитання:

1. З яких елементів складається зміст організації праці?

2. Які завдання повинна вирішувати організація праці?

3. Охарактеризуйте різні види поділу праці

4. Назвіть форми кооперування праці.

5. Як повинне організовуватись робоче місце?

6. Які фактори виробничого середовища визначають умови праці?

7. Сутність та завдання нормування праці

8. Які нормативні показники використовуються для нормування праці?

9. Охарактеризуйте методи нормування праці

Завдання на самостійну роботу.

1. Які ви можете назвати шляхи покращення умов праці?

2. Проаналізуйте організацію вашого робочого місця в навчальному закладі і вдома.

Рекомендована література:

1. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов – М.: Издат. группа «НОРМА – ИНФРА-М», 1998. – 374с.

2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання. – 559 с.

3. Єсінова Н.І., Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 432с.

4. Уманський О.М., Сумцов В.Г., Гордієнко В.Д. Соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2003. – 472.с.

5. Юрченко В.В., Романишин В.О. Ринок праці України: Сучасний стан та шляхи реформування ⁄⁄ Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №6(36). – С.214-219.

Навчальне видання

конспект лекцій

з дисципліни

„ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І

СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”

(Модуль1)

(для студентів, які навчаються за напрямом підготовки 6.050100 – Економіка та підприємництво)

Укладачі:

Світлана Федорівна Большенко

Володимир Омелянович Грицишин

Редактор	С.Ф. Большенко
Техн. редактори	С.Ф. Большенко
Оригінал – макет	О.Є. Турчанина

Підписано до друку________

Формат 60×841/16. Папір типограф. Гарнітура Times.

Друк офсетний. Умов. друк. арк 5,05 . Умов.-вид. арк 4,75.

Тираж 60 екз. Изд. №_______. Замовлення №______. Ціна договірна.

Видавництво Технологічного інституту

СНУ ім. Володимира Даля

(м. Сєвєродонецьк)

Адреса видавництва: 93400, м. Сєвєродонецьк, Луганської обл.

пр. Радянський, 59-а. головний корпус.

Телефон: 8 (06452) 4-03-42

E-mail: sti@sti. lg. ua

90