17 Формування узагальненого критерію ефективності.

Інформація, що описує ситуації багатокритеріального вибору Q, па практиці може подаватися з неповною визначеністю. У таких ситуаціях використовуються моделі н методи вибору рішень в умовах невизначеності цілей, вихідних даних або ризику.

Припустимо, що ступінь невизначеності мети може бути заданий співвідношеннями значень вагових коефіцієнтів [к,}"'_, часткових критеріїв

хєХ (де X - множина допустимих альтернатив; т - кількість часткових критеріїв). Найбільш характерними ситуаціями під час багатокритеріального вибору є такі: ситуація І - значення вагових коефіцієнтів часткових критеріїв [^sJfli невідомі; ситуація 2 - чисельні значення коефіцієнтів невідомі, але часткові критерії можуть бути впорядковані

за ступенем важливості; ситуація 3 - відомі кількісні значення вагових коефіцієнтів /л,'/"/ (значення коефіцієнтів [можуть задаватися з різним ступенем точності й вірогідності від повної визначеності до практично повної невизначеності).

18 Основні підходи до моделювання снстсм.

Традиційно розрізняют : індуктивній(класичній) , системній підходи , функціанпль і структурній . в рамках класичного від часткового до загального. В рамках системного підходо від мети моделювання до часткового. В рамках структурного підходу (підхід зовні) в процесі аналізу об’екта віявлеться його структура (множина об’єктів и зв’язки міжду ними). В рамках функціонального підходу(з середини) встановлюються яким чином реалізуються функції об’єкта.

На раніх епахап долслідженая обїект можно подати в вигляді

X,v,h - незалежных параметрів

Y - залежний

Тоді узагальнено можно подати в вигляді (*)

Для спрощення процесу побудові моделі використовую так звані типові математичні схеми ТМС, що займають проміжне місце між узагальненим описом (*) і математичною моделлю(системою рівнянь ) . у залежності від того як змінюється час неперевно чи дискретно, та якими є змінні та параметри (детермінованими чи стахостичними) розрізняють 4 основних підходи до моделювання та узагальнений (неперевно детермінований, дискретно тетермінованний , неперевно стохастичний, дискретно стохастичний, універсальний ).

19 Неперсрвно-детермінований підхід (О-схсми)

У межах иеперервно-детермінованого підходу змінні вхідного впливу х(і), впливу зовнішнього середовища у(і) і власні параметри h(t) об'єкта вважаються детермінованими і такими, що змінюються у неперервному

44

часі і. Найбільш загальним видом моделей, що іінкорнсіоітоіься у межах цього підходу, с диференціальні моделі. Такі математичні схеми подаються у вигляді систем диференціальних рівнянь. Вони описують динаміку об'єктів і мають назву D-схем (від англ. dynamics).

20Дискретно-детермінованнй підхід (р-схемн)

У межах дискретіїо-детерміноваїюго підходу змінні вхідного впливу х(і), впливу зовнішнього середовища ї'(і) і власні параметри h(t) об'єкта вважаються детермінованими і такими, що змінюються у дискретному часі /. Цей підхід покладено в основу математичного апарату теорії автоматів. На основі цієї теорії об'єкт подається у вигляді автомата, що переробляє дискретну інформацію і змінює свої внутрішні стани лише в допустимі моменти часу.

Скінченним називається автомат, у якого множина внутрішніх станів, вхідних і вихідних сигналів є скінченними множинами. Формально скінченний автомат (англ. finite automat) можна подати як математичну схему (F-схему), що характеризується шістьома елементами:

-скінченною множиною вхідних сіп палів (вхідним алфавітом) А*; скінченною множиною вихідних сигналів (вихідним алфавітом) У; скінченною множиною внутрішніх станів (внутрішнім алфавітом або алфавітом станів) Z:

початковим станом г,.є/:

- функцією переходів <p(z, х)\

- функцією ВИХОДІВ ці (z, х).

Автомат, що задається F-схемою F = <Х, У. Z, zn,(pt ці >, функціонує в дискретному автоматному часі, моментами якого є такти, за такою схемою: у кожному 1-му такті па вхід автомата, що перебуває в стані z(i). подасться деякий сигнал х(і), на який він реагує переходом у (і+/}-му такті в новий стан z(t+l) з видачею деякого вихідного сигналу.