2. Форма держави

Важливою характеристикою держави є спосіб (порядок) органі- зації державної влади. Він відображається поняттям "форма держа- ви". Форма держави об'єднує три компоненти: форму державного правління, форму державного устрою та державний режим (рис.1).

Рис. 1 Порядок організації державної влади

Державне правління – це спосіб організації та здійснення ви- щої державної влади. Традиційно виділяють такі основні форми дер-

_{жавного правління, як монархія та республіка.}

Монархія – це форма державного правління, при якій вища державна влада повністю або частково зосереджується в руках одно- осібного глави держави і, зазвичай, передається у спадок..

Історичними формами монархії є абсолютна та конституційна (обмежена) монархії. Абсолютна монархія характеризується повнов- ладдям глави держави, а конституційна – обмеженням повноважень глави держави. Абсолютна більшість сучасних монархій конститу- ційні. Різновидами конституційної монархії є дуалістична (монарх володіє виконавчою владою і частково - законодавчою) та парламе- нтська (монарх володіє законодавчою владою і частково - виконав- чою).

Республіка – форма державного правління, при якій вища дер- жавна влада здійснюється виборним колегіальним органом, що оби- рається виборцями на певний строк. Основними різновидами респуб- ліки є парламентська, президентська та змішана.

Парламентська республіка. Верховенство в системі державної влади належить парламенту, який формує уряд. Парламент може ви- словити уряду вотум недовіри, наслідком чого є або відставка уряду, або розпуск парламенту та проведення дострокових парламентських виборів. Уряд володіє виконавчою владою, інколи – законодавчою ініціативою, а також правом клопотати перед президентом за розпуск парламенту. Функції президента в основному зводяться до представ- ницьких.

Президентська республіка. Президент обирається народом, є главою держави та очолює виконавчу владу. Посади прем'єр-міністра немає. Членів уряду призначає президент, однак у деяких державах ключових міністрів затверджує парламент. Президент не має права розпустити законодавчий орган, а депутати парламенту не можуть вплинути на дострокове переобрання президента, окрім як через ме- ханізм імпічменту. Разом із президентом іде у відставку весь уряд.

Змішана республіка. Глава держави (президент) особисто пропо- нує склад уряду, який обов'язково повинен затверджуватися парламе- нтом. Президент обирається на всенародних виборах. Виконавчу вла-

ду очолює прем'єр-міністр.

Державний устрій – це поділ території держави на певні скла- дові та розподіл влади між нею та цими складовими. Історично скла- лися дві форми державного устрою: унітарна держава та федерація.

Унітарна держава – це держава, окремі складові якої не мають суверенітету, усіх ознак державності.

Верховна суверенна влада в унітарній державі повністю зосере- джена в центрі, а складові держави (області, воєводства, провінції) не мають ознак політико-державної самостійності. Для унітарної держа-

ви характерна наявність єдиної системи централізованої державної влади, юрисдикція якої поширюється на усю територію країни. Існує єдине громадянство, єдина судова система, єдина конституція. Деякі унітарні держави (напр., Італія, Україна) включають автономні утво- рення.

Федерація – це союзна держава, яка складається із державних утворень, які мають певну самостійність.

Принцип федералізму полягає у розмежуванні сфер компетенції федеральної, центральної влади та влади суб’єктів федерації. Тери- торія в політико-адміністративному відношенні не є єдиним цілим, а складається із суб’єктів федерації. Суб'єкт федерації наділяється установчою владою, має право прийняти власну конституцію, мати свою судову, правову системи. Федеральні закони мають безумов- ний пріоритет над законами суб'єктів федерації. У конституціях фе- дерацій розмежовується компетенція федеральних і місцевих органів влади. До компетенції центральної влади у федерації належать пи-

_{тання розв’язання конфліктів між суб’єктами федерації, оборони}

країни, зовнішньої політики, фінансів, оподаткування, організації структур і діяльності вищих органів влади.

Конфедерація – це союз суверенних держав, який створюється для досягнення конкретної спільної мети. Принцип конфедералізму передбачає збереження повної юридичної та політичної самостійнос-

ті держав - членів конфедерації, відсутність центральних органів вла-

ди, уніфікованого законодавства, єдиного громадянства, судової сис- теми. Взаємини між суб’єктами конфедерації ґрунтуються лише на добровільних договірних засадах для координації дій у розв’язанні спільних конкретних проблем. Конфедерація характеризується відсу- тністю єдиної податкової системи; фінанси центральних органів вла-

ди складаються із внесків, а не з податкових відрахувань.

Політичний (державний) режим – це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів ре- алізації влади, наявних стосунків між державною владою та суспільс- твом, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.

У сучасних умовах державні режими найчастіше класифікують

_{як демократичні, авторитарні, тоталітарні.}

Т а б л и ц я 1

_{Характерні риси основних видів режимів}

Демократичний	Авторитарний	Тоталітарний
- виборність найва- жливіших органів влади; - юридична рівність громадян; - наявність полі- тичного плюралі- зму;	- переважання методів командування, диктату в діяльності органів влади; - наділення виконавчих органів широкими за- конодавчими повно- важеннями;	- відсутність лега- льної опозиції; - нетерпимість до політичного інак- одум-ства; - знищення грома- дянського суспі- льства;

- верховенство за- кону;

- розподіл влади;

- пріоритет прав людини над пра- вами держави;

- визнання народу джерелом влади;

- високий ступінь реалізації прав людини.

- відчуження народу від влади;

- готовність влади будь- коли застосувати реп- ресії;

- обмеження чи заборо- на діяльності опози- ційних до режиму об’єднань громадян;

- обмеження громадян- ських, політичних та інших прав та свобод, юридичних гарантій

їх забезпечення.

- державний моно- полізм в економ- міці;

- ліквідація прин- ципу поділу влад на три гілки;

- жорсткий конт- роль політичної влади над усіма сферами життя суспільства та особи;

- наявність обов’язкової для

_{усіх ідеології.}