Рекомендована література

1. Фатхутдинов Р. А. Система менеджмента: Учеб.-практ. пособие. — М., 2006.

2. Козлов Ю. М. Государственное управление и административное право. — М., 1978.

3. Батурин Ю. М. Новая информационная психология: правовое опосредование // Влияние научно-технического прогресса на юридическую жизнь. — М., 1988.

4. Козюбра М. І. Юридична наука і перспективне прогнозування // Методологічні проблеми юридичної науки. — К., 1990.

5. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Под общей ред. Е. Б. Кубко. — К.: Юринком, 1997.

ПЛАН

семінарське заняття 7:

Ефективність діяльності керівника державної організації, установи

Час проведення – 2 години.

Мета заняття: закріпити знання слухачів, проаналізувавши критерії ефективності діяльності керівника та їхні прояви у різних стилях керівництва, та дослідити напрями особистісно-професійного вдосконалення слухачів як потенційних керівників.

Питання, що пропонуються на обговорення:

1. Поняття та критерії ефективності управлінської діяльності та їх реалізація у стилях керівництва.

2. Професійно-особистісні риси, які забезпечують ефективність керівництва. Управлінська ефективне лідерство та лідерський потенціал керівника.

3. Ефективність керівника та причини її обмеження

Підготовку до відповіді на перше питання доцільно розпочати з аналізу словникових дефініцій понять “ефективність в управлінській діяльності”, “критерії ефективності”.

Після цього підготувати: аргументований коментар щодо ефективності управлінської діяльності із застосуванням різних стилів керівництва та характеристику видів управлінської майстерності, а саме:

• Концептуальна майстерність – здатність розуміти перспективу та розробляти відповідні стратегії для організації в цілому.

• Адміністративна майстерність – здатність виконувати організаційні правила, ефективно діяти в умовах обмеженого часу, вміти передавати свої розпорядження підлеглим.

• Аналітична майстерність – здатність правильно використовувати наукові та кількісні підходи, технічні та інформаційні засоби для вирішення управлінських завдань.

• Технічна майстерність – здатність за допомогою спеціальних знань, умінь та навичок вирішувати робочі завдання.

• Майстерність приймати рішення – здатність вибрати оптимальний варіант з-поміж низки альтернатив.

• Підприємницька майстерність – здатність поєднувати управління ресурсами з постійним устремлінням до розширення масштабів справи.

• Комунікаційна майстерність – здатність передавати (як в усній, так і письмовій формі) свої ідеї та вміння співробітникам та іншим людям.

• Соціально-психологічна майстерність – здатність ефективно управляти колективом з урахуванням індивідуально-психологічних рис співробітників, їх потреб та законів соціальної психології.

Слухачі мають самостійно проаналізувати запропоновані у таблиці шляхи подолання супротиву співробітників нововведенням (табл.):

Таблиця

Шляхи подолання супротиву персоналу організаційним трансформаціям

Організаційні завдання управління змінами	Необхідні кроки
Формування політичної динаміки на підтримку змін та розвитку персоналу	1. Забезпечення підтримки усіх груп влади в межах організації 2. Формування стилю поведінки, зорієнтованого на лідерство 3. Свідоме використання символів та термінології змін 4. Визначення точок стабільності
Забезпечення мотивованості на зміни та розвиток	5. Створення почуття невдоволеності поточним станом 6. Залучення співробітників до планування та здійснення перетворень 7. Формування системи винагороди на підтримку перетворень 8. Надання часу та можливостей для дистанціювання від стререорипів минулого
Підтримка ефективного контролю за процесом трансформації	9. Формування чіткого уявлення щодо майбутнього стану організації та доведення його до відома усіх співробітників 10. Використання інтегративного (системного) підходу 11. Розробка спеціальних трансформаційних програм 12. Формування системи зворотного зв’язку

Готуючись до відповіді на друге питання, необхідно проаналізувати сутність нижче поданих відмінностей між керівництвом та лідерством:

• керівництво є офіційно регламентованим, оскільки керівника призначають на посаду офіційно, а лідер формується стихійно у колективі;

• субординаційні відносини чітко ієрархізовані для керівника і не передбачені для лідера;

• керівникові закон надає певні права й обов’язки як посадовій особі, а лідер наділений правами й обов’язками, як і кожний співробітник організації;

• керівник має у своєму розпорядженні певну систему офіційно встановлених санкцій для впливу на підлеглих. Лідер обмежений відносинами у групі;

• керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у колективі;

• керівник здійснює регуляцію офіційних відносин групи як певної соціальної організації, лідер регулює міжособистісні стосунки у групі;

• керівництво є елементом макросередовища, оскільки воно пов’язується з усією системою суспільних відносин; лідерство виникає в умовах мікросередовища (мала група);

• керівництво є явищем стабільним, лідерство – ситуативним (висування лідера залежить від настрою групи);

• процес прийняття управлінських рішень керівником – це складний, опосередкований багатьма обставинами процес. Лідер приймає неофіційні безпосередні рішення, які стосуються певного аспекту групової діяльності.

Крім цього, слухачі мають письмово підготувати обгрунтування ролі професійно-особистісних рис керівника у посиленні ефективності його управлінської діяльності. Підготовка відповіді вимагає чіткого усвідомлення сутності понять “ефективність управлінської діяльності” та “ефективне лідерство”, виокремлення їх складових та аналізу їх впливу на результативність діяльності керівника.

Доцільно проаналізувати вплив трьох ситуацій на діяльність колективу та моральний клімат організації, зокрема:

- Керівник та лідер – дві різні особи, які не налаштовані на взаємодію в колективі.

- Керівник та лідер – дві різні особи, які успішно взаємодіють у колективі.

- Керівник та лідер – одна особа.

Відповідь на третє питання передбачає аналіз складових особистої ефективності керівника. Важливим є самостійне дослідження слухачами причин обмеження ефективної роботи (непридатність керівника, некваліфікованість співробітників, несприятливий моральний клміат,нечіткістьцілей, низька результативність роботи колективу, неефективність методів роботи, недостатність відкритості та конфронтація, пасивність співробітників, недостатній рівень творчих здібностей, неконструктивні відносини з іншими колективами).

У процесі підготовки відповіді необхідно детально проаналізувати проблеми, що виникають під час виконання керівником:

- стратегічних функцій управління, зокрема: проблема збереження та дотримання цінностей вищестоящого керівництва; проблема прийняття рішень; проблема дефіциту часу; проблема інноваційної активності та опору інноваціям;

- адміністраторської функції управління: проблема бюрократичних структур; проблема делегування повноважень;

- комунікативно-регулюючої функції управління: проблема встановлення сприятливих відносин з підлеглими;

- мотиваційної функції управління: проблема мотивації через потреби; проблема винагороди; проблема заохочення та покарання;

- контролюючої функції управління: проблема поведінки, орієнтованої на контроль; проблема отримання непридатної інформації.

Слухачам необхідно прокоментувати сутність поданих на лекції семи “гріхів”, запропонованих К.Хаберкорном, які характерні навіть висококваліфікованим керівникам.

Список рекомендованої літератури:

1. Кикшель Е.Н. Социология и психология управления: Учеб. пособие. – М.: Высш. шк., 2005. – С. 170-178, 204-215.

2. Кнорринг В.И. Основы искусства управления: Учеб. пособие. – М.: Дело, 2003. – С. 135-162.

3. Куртиков Н.А. Психология и социология управления. Учеб. пособие. – М.: Государственный университет управления, Книжный мир, 2007. – С. 226-246.

4. Новіков Б.В., Сініок Г.Ф., Круш П.В. Основи адміністративного менеджменту: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 308-355.

5. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посібник. – К.: Академвидав, 2003.- С. 234-237.

6. Платонов С.В., Третяк В.И., Черкасов В.В. Искусство управленческой деятельности. – К.: ООО «Издательство Либра», 1996. – С. 41-84, 106-140, 196-218, 284-290.

7. Подоляк Я.В. Психология управления: теория и практика менеджмента. – Х., 2004. – С. 43-45, 62-69.

8. Травин В.В., Магура М.И., Курбатова М.Б. Развитие управленческого потенциала: Модуль 1: Учеб.-практич. пособие. – М.: Дело, 2004. – С. 72-84.

9. Шикун А.Ф., Филинова И.М. Управленческая психология: Учеб. пособие / А.Ф.Шикун, И.М.Филинова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2005. – С. 107-136.