Завдання на практичне заняття:

1. Розкрити сутність управлінських процедур у процесі формування управлінського рішення, як таких що:

• є фактором забезпечення чіткого функціонування апарату державного управління;

• забезпечують повноту, всебічність і об'єктивність аналізу проблем і дослідження обставин конкретних справ, встановлення істини, правильне та справедливе застосування матеріальних норм адміністративного та інших галузей права;

• сприяють науковому обґрунтуванню державного управління, участі у ньому наукових установ, запровадженню сучасних методів державного управління;

• створюють умови для реалізації прав, законних інтересів і обов'язків громадян, а також підприємств, організацій та інших об'єктів управління;

• допомагають розвитку демократичних засад в управлінні, широкій учас­ті у ньому громадян і громадських організацій, врахуванню суспільної думки;

• дають змогу економити сили, засоби і час працівників апарату управління;

допомагають проводити в життя принцип відповідальності кожного органу управління, посадової особи за доручену справу.

2. Запропонувати технологію використання організаційних форм у державному управлінні.

3. Скласти порядок реалізації організаційних форм в державному управління, зокрема організацію та проведення службових нарад, семінарів, засідань; анкетування службовців і громадян з метою врахування громадської думки та коригування управлінської дія­льності; надання практичної допомоги тощо.

Методичні рекомендації.

Необхідно докладно й ґрунтовно знати, що різноманітні організаційні дії - поширена форма управлінської діяль­ності. Без них не обходиться жоден орган виконавчої влади, установа, організація. Організаційні дії можуть здійснюватися як усередині держав­ного органу, так і поза ним.

У межах органу виконавчої влади проводяться дії з організації внут­рішньої роботи апарату, а саме - розподіл службових обов'язків, заходи щодо оптимального поєднання єдиноначальності та колегіальності, ін­структування службовців (роз'яснення мети, змісту, особливостей нор­мативно-правових актів тощо), встановлення загального та індивідуаль­ного режиму роботи, підготовка та проведення засідань, нарад, колегій тощо.

Поза апаратом можна виділити такі організаційні заходи, як інспектування. Для його безперервного здійснення створений інститут інспекторів різних напрямів: податкових, фінансових, митних, пожежних, охорони природи, санітарних, охорони праці, у справах кадрів, рибного нагляду, справах захисту прав споживачів, дотримання правил торгівлі та ін. Інспек­тування здійснюється не тільки у формі перевірок, вказівок, роз'яснень, а й як інструктування у письмовій та усній формах (підготовка та розсилан­ня інформаційних листів, циркулярів, роз'яснень змісту законодавчих актів і завдань, проведення з цією метою семінарів, інструктивних нарад, прак­тичних занять тощо).

Нарада є організаційно-правовою формою діяльності, яка забезпечує колегіальне обговорення завдань і прийняття рішень з їх виконання. Усі наради можна поділити на інформаційні (їх ще називають директивними або інструктивними), оперативні (або диспетчерські) і дискусійні.

До інформаційних належать ті наради, на яких учасників знайомлять з певними новими відомостями, положеннями й настановами.

Оперативні наради є розповсюдженим явищем у практичній роботі ор­ганів виконавчої влади. План роботи будь-якого органу чи його структур­ного підрозділу в обов'язковому порядку включає проведення оператив­них нарад, які проводять керівник органу, його перший заступник, заступ­ники.

Диспетчерські наради мають на меті охопити всі стадії процесу управ­ління - від збору інформації до прийняття рішення. Вони повинні завер­шуватися повідомленням конкретних розпоряджень. Здебільшого такі наради проводяться з допомогою рапортів телефоном (селектором), що дає значну економію часу і зусиль. Розповсюдженими в управлінській практиці є диспетчерські наради-п'ятихвилинки.

Дискусійні наради - це найдемократичніший за структурою вид нарад. На такому засіданні кожен може вільно висловити свою думку, навіть, як­що вона розходиться з думкою керівника чи більшості. Саме на таких на­радах народжуються справді конструктивні вирішення важливих проблем.

Семінари проводяться з метою підвищення ділової кваліфікації і на­дання методичних консультацій з питань законодавства і управлінської діяльності державних службовців.

Практичне заняття 3. Акти управлінської діяльності.

Термін – 6 години.

Мета заняття - прищепити студентам практичні навички з підготовки та використання актів управлінської діяльності

Завдання на практичне заняття:

1. Скласти концептуальний проект акту управління за напрямом, який запропонований студентом та узгоджений з викладачем, відповідно до суб'єктів права його видання: Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади та місцеві органи виконавчої влади.

2. Проаналізувати рівень дотримання вимог до актів управління стосовно загальних вимог, вимог інформаційної місткості, спеціальних юридичних вимог та організаційно-технічних вимог

Методичні рекомендації.

При складанні концептуального проекту акту управління слід враховувати, що:

1. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території країни. Акти Президента, видані в межах повноважень, скріплю­ються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. За результатами робочих зустрічей глави держави, його поїздок в регіони України або з нагальних питань, що потребують оперативного вирішення і не передбачені актами Президента України, видаються доручення Президента України. Після підписання доручення Президентом Глава Адміністрації Президента України затверджує план контролю за його виконанням.

2. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постанови з важливих і принципових питань державного управління приймаються у колегіальному порядку і є нормативними актами вищої юридичної сили. Акти Кабінету Міністрів підписує Прем'єр-міністр. Для доведення до відома населення ці акти оприлюднюються через засоби масової інформації.

З точки зору юридичних наслідків акти управління поділяються на урядові розпорядження та звичайні адміністративні розпорядження. Пер­ші можуть видаватися як одноособово (головою уряду), так і у колегіаль­ному порядку (урядом). Другі - керівниками місцевих органів виконавчої влади. Ці акти не встановлюють норм права, набирають чинності з моме­нту прийняття, оскільки їх ціллю є вирішення оперативних питань. Урядові акти, в силу завдань державного управління і життєвої необхідності, мо­жуть тлумачити нормативні акти, на виконання яких вони видані.

3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади видають накази, постанови, інструкції, правила, положення в межах своєї компете­нції, на підставі і на виконання чинних законів, а також урядових постанов і розпоряджень.

4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своєї компетен­ції видає постанови, рішення і розпорядження, обов'язкові до виконання на всій території республіки. Ці акти не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання. Підписує постанови, рішення і розпорядження Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

5. Голови місцевих органів виконавчої влади (обласні, Київська і Севастопольська міські, районні державні адміністрації) з метою оперативного державного управління територією, реалізації програм економічного і соціального розвитку відповідної територіально-адміністративної одиниці межах повноважень і відповідно до Конституції України, законів України, указів Президента України, актів Кабінету Міністрів України одноособово видають розпорядження.

6. Керівники підрозділів місцевих державних адміністрацій (управлінь, відділів, інших служб) видають накази, що є актами індивідуального характеру, та інструкції, що подають механізм реалізації актів нормативного характеру. 6. Керівники центральних та місцевих органів господарського управ­ління і контролю, а також підприємств, установ і організацій приймають накази, розпорядження, рішення, положення, інструкції тощо, що містять правові норми (правила поведінки), конкретизуючи застосування відповід­них нормативних актів.

У процесі аналізу рівня дотримання вимог до актів управління слід враховувати, що вони поділяються на вимоги загального характеру, спеціально-юридичні та організаційно-технічні:

До загальних вимог відносять їх об'єктивну необхідність, актуаль­ність та стабільність. Акти управління повинні бути об'єктивно необхідни­ми в даний історичний момент, тобто логічно виправданими.

Акти управління повинні також відповідати вимозі інформаційної місткості, що означає оперативність, актуальність та повноту інформації, що включається до акта управління. .

Спеціальні юридичні вимоги до актів управління базуються на поло­женнях Конституції, законах України, указах Президента, актах Кабінету Міністрів, міжнародних актах та угодах. (Підзаконний характер актів управління детально вже розглядався).

Правильність акта управління залежить від порядку його проходження та правильності оформлення. Проект нормативно-правового акта має пройти декілька стадій: підготовка проекту акта; погодження проекту (візу­вання); прийняття; реєстрація; доведення до виконавців; оприлюднення.

Суть організаційно-технічних вимог полягає у дотриманні правил оформлення актів управління, які мають відповідати техніко-юридичним вимогам та мовним і термінологічним стандартам, узгоджуватися з раніше прийнятими актами, викладатися грамотно, згідно з правописом.

Дотримання форми актів - одна з необхідних умов їх чинності та діє­здатності. Правова форма акта управління - це спосіб зовнішнього вира­ження приписів органів виконавчої влади, а також викладення юридичних норм у цих актах. Правові форми актів управління подаються у законах,