10) Етичні сторони інформаційного суспільства

56. Інформаційне суспільство повинне поважати мир і дотримуватися основних цінностей свободи, рівності, солідарності, терпимості, колективної відповідальності і збереження природи.

57. Ми визнаємо важливість для інформаційного суспільства етичних норм, які повинні сприяти справедливості, а також підтримувати гідність і цінність людської особистості. Якомога ширший захист слід надати родині, щоб вона мала змогу відігравати вирішальну роль у суспільстві.

58. При використанні ІКТ і створенні контенту слід поважати права людини й основні свободи інших, включаючи недоторканність приватного життя і право на свободу думки, совісті і релігії, згідно з положеннями відповідних міжнародних документів.

59. Усі дійові особи інформаційного суспільства повинні вживати відповідних дій і запобіжних заходів, визначених законодавством, проти зловмисного використання ІКТ, такого як незаконні та інші дії, мотивовані расизмом, расова дискримінацієя, ксенофобія і пов’язана з ними нетерпимість, ненависть, насильство, усі форми жорстокого поводження з дітьми, включаючи педофілію і дитячу порнографію, а також торгівля людьми та їх експлуатація.

11) Міжнародне і регіональне співробітництво

60. Ми маємо намір повною мірою використовувати надані ІКТ можливості в нашому прагненні досягти погоджених на міжнародному рівні цілей розвитку, у тому числі тих, що містяться в Декларації тисячоліття, а також дотримуватися ключових принципів, установлених у цій Декларації. Інформаційне суспільство є посправжньому глобальним за природою, і національні зусилля потребують підтримки ефективним міжнародним і регіональним співробітництвом між державними органами, приватним сектором, громадянським суспільством та іншими заінтересованими сторонами, включаючи міжнародні фінансові установи.

61. Для побудови відкритого для всіх глобального інформаційного суспільства ми будемо вишукувати й ефективно застосовувати конкретні міжнародні підходи і механізми, включаючи фінансову і технічну допомогу. Тому, гідно оцінюючи теперішнє співробітництво в області ІКТ, що здійснюється в рамках різних механізмів, ми закликаємо всі заінтересовані сторони вважати себе зобов’язаними Порядком денним цифрової солідарності, викладеним у Плані дій. Ми переконані, що таке погоджене на світовому рівні завдання полягає в сприянні подоланню цифрового розриву, сприянні доступу до ІКТ, створенні цифрових можливостей і користанні з потенціалу, який пропонують ІКТ для цілей розвитку. Ми визнаємо бажання, яке виявили деякі, створити міжнародний добровільний Фонд цифрової солідарності і бажання інших провести дослідження, що стосуються існуючих механізмів, а також ефективності і доцільності такого фонду.

62. Регіональна інтеграція сприяє розвиткові глобального інформаційного суспільства і робить необхідним тісне співробітництво в рамках регіонів і між ними. Регіональний діалог повинен сприяти національному підвищенню компетентності і приведенню національних стратегій у відповідність із цілями цієї Декларації принципів у сумісний спосіб, з дотриманням національних і регіональних особливостей. В цьому контексті ми закликаємо і заохочуємо міжнародну спільноту підтримати вжиті в рамках таких ініціатив заходи, що стосуються ІКТ.

63. Ми приймаємо рішення сприяти країнам, що розвиваються, НРК і країнам з перехідною економікою через мобілізацію засобів з усіх джерел фінансування, надання фінансової і технічної допомоги і створення середовища, що сприяє передачі технологій, відповідно до цілей цієї Декларації і Плану дій.

64. Основні питання компетенції Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ) в областях ІКТ — сприяння в подоланні цифрового розриву, міжнародне і регіональне співробітництво, управління радіочастотним спектром, розробка стандартів і поширення інформації — мають вирішальне значення для побудови інформаційного суспільства.

С. До інформаційного суспільства для всіх, заснованого на спільному використанні знань

65. Ми зобов’язуємося зміцнювати співробітництво, щоб спільно знаходити вирішення задач і впроваджувати План дій, який втілить в життя таке бачення відкритого для всіх інформаційного суспільства, яке ґрунтується на ключових принципах цієї Декларації.

66. Ми також зобов’язуємося проводити кількісну оцінку і слідкувати за процесом подолання цифрового розриву, враховуючи різні рівні розвитку, щоб досягти погоджених на міжнародному рівні цілей розвитку, у тому числі тих, що містяться в Декларації тисячоліття і визначати ефективність інвестицій і зусиль міжнародного співробітництва для побудови інформаційного суспільства.

67. Ми твердо переконані, що всі разом ми вступаємо в нову еру величезних можливостей — еру інформаційного суспільства і розширеного людського спілкування. У цьому суспільстві, що постає, інформація і знання можуть вироблятися, обмінюватися, спільно використовуватися і передаватися по всіх мережах світу. Усі люди зможуть незабаром, якщо ми здійснимо необхідні дії, спільно побудувати нове інформаційне суспільство, засноване на спільному використанні знань і на базі глобальної солідарності та кращого взаєморозуміння між народами і країнами. Ми віримо, що ці заходи відкриють шлях до майбутнього розвитку справжнього, заснованого на знаннях суспільства.

Женева, 12 грудня 2003 року

Україна також не лишається осторонь світових процесів щодо побудови суспільства інформатизації. Так, ще у 1998 р. було прийнято три закони: “Про Національну програму інформатизації, “Про Концепцію Національної програми інформатизації, “Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 1998-2000 роки”.

Програмою визначені основні поняття та терміни; сфера дії та суб'єкти, що беруть участь у процесах інформатизації українського суспільства; функції органів державної влади у реалізації Програми. Структура Програми містить: Концепцію, сукупність державних програм з інформатизації, галузеві й регіональні програми та проекти інформатизації, програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування.

Концепцією визначені основні напрями інформатизації українського суспільства:

- розроблення політики та організаційно-правового забезпечення інформатизації;

- формування національної інформаційної інфраструктури;

- інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони;

- інформатизація процесів соціально-економічного розвитку, пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери, науки, освіти і культури;

- міжнародне співробітництво.

Виходячи з цього, на шляху побудови в Україні суспільства інформатизації першочерговими пріоритетами стали:

- створення нормативно-правової бази інформатизації, враховуючи систему захисту авторських прав і приватної інформації;

- розроблення національних стандартів у галузі інформатизації;

- створення бази національних інформаційних ресурсів;

- формування телекомунікаційної інфраструктури з урахуванням світових та вітчизняних досягнень для виробництва елементної бази, власних конкурентоспроможних засобів обчислювальної техніки та інформатики, перспективних інформаційних технологій;

- формування мережі освіти, науки та культури як частини загальносвітової мережі Інтернет;

- здійснення заходів інформаційної безпеки.

Проаналізувавши сучасні тенденції формування інформаційного забезпечення у передових країнах світу як невід'ємний захід подальшого економічного та соціального розвитку суспільств, створимо модель, яка б на принципових засадах характеризувала ознаки створення інформаційного суспільства. Розроблення матричної моделі інформаційного суспільства дозволить аналізувати та ідентифікувати перетворення у будь-якому суспільстві завдяки стандартам (ознакам), закладеним у цій системі, створювати програми розвитку окремих країн, що дозволить уніфікувати національні інформаційні системи та інтегрувати їх у світовий інформаційний простір